12-й День Свободи. "Ну, ще раз крикніть "Юля", і я готовий виступати"
День Свободи, заснований указом президента Віктора Ющенка 19 листопада 2005 року на 22 листопада "з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, виховання у громадян почуття національної гідності, враховуючи історичне значення революційних подій осені 2004 року".
30 грудня 2011 року указом наступного президента Віктора Януковича "з метою впорядкування відзначення в Україні деяких пам'ятних дат і професійних свят та на підтримку пропозицій громадян, громадських організацій" свято був скасований, але не повністю, а об'єднанням його з урочистостями 22 січня під новою назвою "День Соборності та Свободи".
Чинний президент Петро Порошенко 13 листопада 2014 року підписав указ, згідно з яким в Україні 21 листопада відзначається День Гідності та Свободи "з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, ...а також віддання належної шани патріотизму і мужності громадян, які восени 2004 року та в листопаді 2013 року - лютому 2014 року повстали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору".
Увазі читачів "ДС" - хронологія святкувань цього дня, в яких так і не з'явилися які-небудь чіткі традиції.
2005 рік: востаннє разом на Майдані
Святкування першої річниці Помаранчевої революції було наймасштабнішим - на Майдані зібралося, за різними оцінками, від 50-ти до 100 тис. українців. До того ж, це був єдиний раз, коли на його сцені для демонстрації "єдності команди" знову зібралися всі учасники подій річної давності, насамперед, президент Віктор Ющенко і вже відставлена їм з прем'єрського поста Юлія Тимошенко, яку на площу буквально занесли на руках її помічники та охоронці. Атмосферу свята можна охарактеризувати однією лише фразою Ющенка, що передує його виступ: "Ну, ще раз крикніть "Юля", і я готовий виступати".
2006 рік: закритий формат "для обраних"
На Майдані - не більше 2 тисяч чоловік, найбільш яскраво виступила хіба що героїня помаранчевого Майдану баба Параска. Головне святкування Дня Свободи Ющенко переніс в Маріїнський палац, але президентський прийом "для обраних" проігнорував новий прем'єр Янукович. Тимошенко в цей день не з'явилася ні в Маріїнському палаці, ні на Майдані, тому що перебувала в Брюсселі.
2007 рік: пік маргіналізації свята
На Майдані розбиті кілька наметів з символікою УНА-УНСО і БЮТ, але в цей день на площі зібралося близько двох сотень людей. Незабаром кількість учасників акції скоротилася до декількох десятків, значну частину яких становили правоохоронці. Українці вдома переварювали результати минулих майже два місяці перед цим парламентських перевиборів, готувалися до відкриття Верховної Ради VI скликання, яке відбулося на наступну добу після Дня Свободи, і обговорювали перипетії нової коаліціади політичних сил Ющенка і Тимошенко.
2008 рік: заміна пам'яттю жертв Голодомору
На цей раз День Свободи збігся з іншою подією - Днем пам'яті жертв Голодомору і політичних репресій, який щорічно припадає на четверту суботу листопада. У зв'язку з цим Окружний адміністративний суд Києва заборонив двом громадським організаціям святкувати на Майдані. Ющенко та інші високопосадовці взяли участь у чині та молитві по померлим від голоду. Була серед них і прем'єр Тимошенко, відносини якої з президентом ще не перейшли до нового повного розриву, але вже були близькі до цього.
2009 рік: Затемнення "свинячим" грипом A/H1N1
З нагоди п'ятої річниці Помаранчевої революції в Києві масових заходів не проводилося - столицю накрила паніка через епідемії "свинячого" грип A/H1N1. Кабмін Тимошенко заборонив людям збиратися на Майдані через карантин, але туди все одно прийшла сотня учасників акції, організованої "Коаліцією учасників Помаранчевої революції". Баба Параска в останній раз закликала Ющенка і Тимошенко помиритися і подати один одному руки, але прем'єр і президент вже навмисно уникали спільної участі в будь-яких урочистостях. Тимошенко поширила виключно передвиборча заява про те, що Януковичу в постмайданної Україні ніколи не бути президентом. А Ющенко з нагоди Дня Свободи виступив в прямої телевізійної трансляції з великою промовою в Українському домі, після чого там відбувся святковий концерт музикантів, які виступали в 2004-му на сцені Майдану.
2010 рік: "податковий" Майдан
З 16 листопада на столичному майдані Незалежності розпочався "податковий" Майдан, апогей якого припав якраз на 22 листопада. Перед протестувальниками проти нового Податкового кодексу підприємцями в той день виступили і Арсеній Яценюк, і Юрій Луценко, і Юлія Тимошенко. Однак цей протест не переріс у повномасштабну політичну акцію опозиції, а після часткового ветування президентом Януковичем Податкового кодексу став швидко згасати.
2011 рік: перше пришестя "Йолки"
Саме 22 листопада київська влада вирішила встановити на Майдані незалежності головну новорічну ялинку країни. Офіційно тільки з-за цього Київська міськдержадміністрація звернулася в суд про заборону на площі будь-яких заходів, і це звернення було повністю задоволено. За неофіційною версією, Янукович просто не знав, як себе поводити у цей день на офіційному рівні, а через місяць взагалі скасував День Свободи, об'єднавши його з Днем Соборності, який в Україні відзначається 22 січня. Опозиція відзначала річницю Помаранчевої революції під Лук'янівським СІЗО, де перебувала її лідер Тимошенко.
2012 рік: під скасуванням Януковичем
Вже офіційно скасований Януковичем Дня Свободи хіба що запам'ятався перефарбовуванням в ніч на 22 листопада написи "Київ - місто герой" з боку Житомирської траси, у помаранчевий колір. А також сутичкою активістів з міліцією, що намагалися встановити намет біля Монумента незалежності, з подальшим супроводі п'ятьох учасників акції в автозак. Опозиція на той момент була цілком поглинена в процес захисту результатів відбулися 28 жовтня парламентських виборів, а влада - створенням правлячої більшості у Верховній Раді VII скликання.
2013 рік: старт Евромайдана
21 листопада на Майдані розпочалася акція протесту у відповідь на рішення Кабміну Азарова про припинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Вдень 22 листопада на місці мітингу київські комунальники встановили металеву огорожу і різдвяні кіоски, а ввечері співробітники спецпідрозділу міліції "Беркут" завадили спробі встановити намети активістів, з-за чого сталося зіткнення. Втім, після жорстокого розгону "Беркутом" студентів, що стався 30 листопада, Революцію гідності вже було не зупинити.
2014 рік: відновлення в незрозумілому форматі
Відновивши офіційний свято, президент Петро Порошенко своїм указом переніс його з 22 на 21 листопада і назвав Днем Гідності і Свободи. Хоча заходи певною мірою носили конфліктний характер із-за непорозуміння між частиною громадськості і влади. Наприклад, у Києві родичі героїв Небесної сотні освистали Порошенко в ході покладання главою держави квітів, висловивши обурення безкарністю винних у вбивствах на Майдані. Після цього президент прийняв рішення присвоїти загиблим звання Героя України. Багато учасників Революції гідності вважали 21 листопада не святом, а днем скорботи.
2015 рік: зрив святкового концерту
Щось схоже повторилося знову - все ті ж спори і конфлікти, посилені очікуванням так званого "третього Майдану". У столиці правоохоронці заблокували підхід до пам'ятного хреста на алеї Небесної сотні, викликавши невдоволення громадян, які прийшли вшанувати пам'ять загиблих. А увечері 21 листопада ряд активістів просто зірвали запланований концерт на Майдані. Знову їхнє обурення було пов'язано з тим, що річницю Майдану відзначають в Україні як свято.
З плану меморіальних, урочистих та культурно-мистецьких заходів на 21 листопада 2016 року, присвячених Дню Гідності і Свободи, до кінця незрозуміло, так що святкуємо ми сьогодні або сумуємо. Наприклад, у Франції в День взяття Бастилії, що символізує перемогу над абсолютизмом в ході Великої французької революції, офіційна програма святкування передбачає серію балів і, звичайно ж, урочистий військовий парад на Єлисейських полях. А фіналом свята в Парижі стає великий феєрверк біля Ейфелевої вежі на Марсовому полі. І в столиці, і у всіх інших французьких містах в цей день влаштовується святковий розпродаж на центральних площах, всілякі виставки, гастрономічні конкурси, численні концерти і, само собою, масові народні гуляння.
В Україні все якось зовсім інакше - на сьогоднішній момент немає ніяких передумов, щоб наше свято відзначався в такому стилі, хоча привід для нього дуже схожий. І останнє. Українці найчастіше запитують в інтернет-пошуковиках з приводу Дня Гідності і Свободи, не є вихідним. Ось така в ньому суто народна зацікавленість.
