79 років тому в цей день було проголошено незалежність Карпатської України
Після розпаду на початку ХХ століття Австро-Угорської імперії Закарпатті, яке входило до її складу, відійшло до Чехо-Словаччини. У жовтні 1938 р. празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, після чого Чехо-Словаччина перетворювалася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців, нагадує "ДС" з посиланням на Укрінформ.
До влади в автономній Карпатській Україні прийшов уряд, очолюване Августином Волошиним. За його ініціативою в січні 1939 р. була утворена політична організація закарпатського населення - Українське національне об'єднання (УНО), метою якої було створення суверенної держави. У лютому 1939 року відбулися вибори до парламенту - Сейму Карпатської України.
13 березня 1939 року за згодою і при повній підтримці Гітлера керівник Угорської держави Хорті направив чехословацькому уряду ноту з вимогою протягом 24 годин віддати Карпатську Україну Угорщині. Не дочекавшись відповіді, в ніч на 14 березня 1939 року, порушивши кордону, угорські війська перейшли в наступ.
Спроби глави уряду Карпатської України Волошина домогтися підтримки Берліна не увінчалися успіхом. Тоді, в ніч з 14 на 15 березня, він зібрав засідання Сейму, на якому було проголошено самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). У той же час було визначено Державний герб, державний прапор - жовто-блакитний прапор і гімн - пісня "Ще не вмерла Україна". Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина.
Між тим угорські війська підступили до Хусту, навколо якого точилися запеклі бої. Вояки Карпатської Січі, які фактично стали національним військом Карпатської України мужньо захищали незалежність. Політики ж до останнього сподівалися, що Берлін підтримає Карпатську Україну. Тим часом прийшла відповідь від Гітлера: німецький уряд радило здатися угорським окупаційним військам.
Під натиском ворожих сил підрозділи Січі, а з ними й уряд Карпатської України відходили на територію Румунії. Протягом декількох тижнів лютував терор на Закарпатті, яке заплатило високу ціну за свою незалежність. Всього без суду і слідства були розстріляні понад 27 тис. чоловік. Більше 75 тис. закарпатців вирішили шукати притулку в УРСР, втім, майже 60 тис. з них загинули у сталінських таборах. Інші вступили в чехословацьку армію.
Всього в 1939-1944 роках загинули від рук угорців і більшовиків 80 тис. закарпатських українців. І все ж недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби українців за встановлення нашої державності.