А чи була справа? Як Ситник допомагає українцям забути "Бигусгейт"
Через кілька днів після того, як на засіданні Тимчасової слідчої комісії з розслідування корупції в оборонній сфері, де директор НАБУ Артем Ситник став головним "громовідводом", антикорупційне бюро завдало кривдникам удару у відповідь.
Нагадаємо, що на засіданні ТСК 14 березня, суть претензій Юрія Віталійовича до Ситнику зводилася до наступного. Боротьба з корупцією у вищих ешелонах влади, за словами Луценка, це компетенція виключно НАБУ і саме бюро несе відповідальність за ефективність цієї боротьби. ГПУ (також обвинувачена журналістським розслідуванням спусканні справ про корупцію в Укроборонпромі на гальмах), як стверджує генпрокурор, ще в 2017 році передала в НАБУ 87 сторінок листування з телефону власника компанії "Оптимумспецдеталь" Андрія Рогози, де йшла мова про всіх фігурантів журналістського розслідування Дениса Бігуса - Віталія Жукова та Олега Гладковском.
"Там чітко зазначено: розмова між Рогозою та Москаленко, між Рогозою та Шевченка, Рогозою та Литвиненко, Рогозою та Жуковим, листи, підписані Углава та іншими детективами, а також спогади про кавоварку, яка стоїть у вашій приймальні", - заявив на засіданні ТСК Луценка, даючи зрозуміти, що саме НАБУ, в чиїй підслідності знаходиться скандальна справа, все спускав на гальмах.
Відповідь НАБУ, видану в неділю, в свою чергу, стверджує: все 87 переданих ГПУ сторінок ставлення до корупції в оборонному секторі не мають, а якщо і мають, то дуже віддалене. Дана переписка, як запевнили в бюро, стосується іншої резонансної справи, пов'язаної із звинуваченням у корупції народних депутатів від БПП братів Ярослава та Богдана Дубневичів. Мова йде про підозру у махінаціях з Укрзалізницею і НАК "Нафтогаз України". В цих документах і правда фігурують Андрій Рогоза і "спецагент НАБУ" Євген Шевченко, і навіть деякі розмови стосуються справи про нібито махінаціях "Оптимумспецдетали" і "Харківського бронетанкового заводу", але це лише один незначний епізод. Що ж стосується "справи Дубневичів", то воно, як стверджують в НАБУ, вже розслідувано матеріали готуються для переджачи в суд. Ряду фігурантів, зокрема помічника Ярослава Дубневича, Едуарду Пушкаренко висунуто підозру і навіть обрано запобіжний захід (він під заставою 5 млн. грн), а на братів Дубневичів у січні цього року направлено подання про зняття недоторканності. Правда, в ГПУ докази, зібрані НАБУ, не вважали достатніми і в парламент це подання так і не було внесено.
Таким чином, логіка оборони НАБУ теж зрозуміла, мовляв ГПУ валить всю відповідальність на бюро, заявляючи, що їм були передані всі матеріали щодо корупції в оборонці, але на самому справі Луценка, за версією НАБУ, вводить громадськість в оману, оскільки ніяких серйозних матеріалів по справі у них немає, а відповідно не може бути і провини НАБУ.
У ГПУ на удар від НАБУ поки ніяк не відреагували, а тому, хто в цій історії більше неправий сказати поки складно. Цілком можливо, що Юрій Віталійович і правда трохи перебільшив для справи про "Бигусгейте" цінність матеріалів, переданих НАБУ в 2017-му і тоді для нього все виглядає не дуже красиво і незрозуміло, як ГПУ буде виправдовуватися. У теж час, в НАБУ також могли про що промовчати, намагаючись побольней вколоти Генпрокуратури. У будь-якому випадку розуміння в цю історію можуть додати нові пояснення і подробиці. Зараз м'яч на боці Луценка.
Але хочеться звернути увагу на інше. Протистояння між Ситником і Луценка відводить очі громадськості від самої суті звинувачень НАБУ. Зараз всі вже майже забули, що головною претензією керівництву Антикорупційного бюро було те, що там викреслили компанію "Оптимумспецдеталь" зі списку фірм з ознаками фіктивності і зробили це, згідно з даними розслідування, не без матеріальної винагороди з боку власників компанії. А, розпочата відразу ж після публікації останньої серії "Бигусгейта" спроба НАБУ пояснити появу і зникнення "Оптіми" зі списку підозрілих фірм виглядає поки що не надто переконливою.
І якщо акцент у всій цій історії і далі буде зміщуватися до протистояння силовиків, то дуже скоро і без того не відрізняються довгою пам'яттю українці і зовсім забудуть з чого все почалося, і що там взагалі було, в тому журналістському розслідуванні. І це в підсумку буде на руку і Генпрокуратурі, і НАБУ.