• USD 36.6
  • EUR 37.2
  • GBP 44.1
Спецпроєкти

Андрій Курков: "Україна повинна зробити російську мову своєю культурною власністю"

Письменник Андрій Курков упевнений, що українська російська мова теж повинен стати інструментом боротьби проти самодержавства
фото: Ілля Литвиненко
фото: Ілля Литвиненко
Реклама на dsnews.ua

"ДС" Зважаючи на війну, можна сказати, що російська мова є зброєю Москви проти України?

А. К. Російська мова поза росією є самостійним явищем. Але, як і у випадку франкофонії 150 років тому, Росія намагається використовувати російськомовність в своїх інтересах. Для обмеження можливості Росії захищати в Україні російську мову треба визнати український російськомовність української "культурної власністю" і взяти українська російська під свій філологічний контроль.

"ДС" І як це зробити?

А. К. Наприклад, відкрити інститут російської мови або інститут російської та інших мов національних меншин під дахом Інституту мовознавства ім. Олександра Потебні Національної академії наук України, щоб фіксувати відмінність українського російської мови, працювати над створенням російськомовної України вже як власного явища, а не як частини загального "русского мира" поза межами Росії. Тим, кого тема російської мови в Україні дратує, хочу нагадати, що мова йде не про статус мови, а про мільйони українських російськомовних громадян, виборців, які, якщо їх ігнорувати або показувати тільки як ворогів України, можуть вплинути на результат майбутніх виборів і парламентських, і президентських.

"ДС" Якщо дивитися на російськомовних письменників з України, то є вельми цікаві, а часто й суперечливі фігури. Наприклад, Михайло Булгаков, Костянтин Паустовський, Віктор Некрасов. Як ви бачите пантеон російськомовних письменників України?

А. К. Я не думаю, що потрібно створювати якийсь окремий пантеон для російськомовних письменників. Якщо говорити про пантеоні, то необхідно створювати пантеон російськомовної еліти України — політиків, істориків, археологів, письменників і поетів. А ставити їх у пантеон людей, які давно померли і ідентифікували себе або з Російською імперією, або з Радянським Союзом, як Ілля Еренбург, який народився в Києві, — це заздалегідь провокувати конфлікт. Потрібно сказати, що, так, Україна була батьківщиною багатьох талановитих російськомовних людей. Їх не потрібно оголошувати патріотами України, вони могли і не бути патріотами. Хоча, безумовно, більшість любило Україну як свою "малу Батьківщину".

Реклама на dsnews.ua

З іншого боку, навіщо відокремлювати російськомовну еліту від тієї ж єврейської еліти України? Наприклад, одеська культура, вона переважно російськомовна, але вже з акцентом ідиш.

Ні, думаю, що не варто вигадувати окремі пантеони для різномовних або разноэтнических груп України.

Пантеон, якщо він буде віртуально створений, повинен бути один і для представників титульної нації, і для представників інших народів, які живуть в Україні. Він повинен буде відображати історію еліти держави Україна.

"ДС" Як зрозуміти, хто такі російськомовні, адже всі українці розуміють російську і можуть говорити? Часто приїжджих з РФ або інших країн російську мову в Києві, Одесі або Дніпрі збиває з пантелику. Вони думають, що якщо тут говорять з ними по-російськи, то перед ними така ж людина, як в якомусь провінційному російському місті...

А. К. Російськомовна людина — це людина, який вдома говорить по-російськи, а на вулиці може говорити і російською, і українською, і на інших мовах. І це, до речі, не означає, що перед вами людина російської культури. Багато представників російськомовного Донбасу, Слобожанщини, Запоріжжя та інших міст і регіонів говорять російською мовою, але не мають уявлення ні про класичної, ні про сучасній російській культурі.

Тут інша справа. Ніхто не говорить про різницю між етнічними росіянами і російськомовними. Тому в Україні розмите поняття етнічних росіян. Етнічні росіяни становлять частину російськомовних, які по-різному думають, мають різні політичні погляди, різні уявлення про свою роль і своє місце в Україні, про те, що таке лояльність до своєї держави і що таке патріотизм.

"Вулична боротьба" з російськомовністю не замінить освітніх процесів, які повинні допомогти російськомовним українцям зрозуміти, що знання державної мови є доказом їх лояльності і поваги до своєї країни.

Освітні процеси — це не марші протесту. Їх за два дні не організуєш і за три години не закінчиш. Чим серйозніше підходити до таких процесів, тим важливіше і стійкіше буде результат.

"ДС" Кажуть, що Володимир Путін прорахувався в ступені підтримки його "Новоросії" росіянами і російськомовними. На ваш погляд, його уявлення про те, що думають російськомовні в Україні, виявилися невірні?

А. К. Путіну не важливо, що думають етнічні росіяни чи російськомовні. Проекти, які йому представляли, на мій погляд, Путіну потрібні були для досягнення геополітичних цілей, а не гуманітарних. Головне — відрізати Україну від моря, створити російський "пояс" до Придністров'я. Таким чином, Україна подталкивалась б глибше в обійми РФ або Митного союзу. Простий шантаж: "Хочете знову отримати вихід до Чорного моря — йдіть до нас на уклін і станьте до Європи заднім місцем!" Росія фінансувала різні групи: від асоціацій і клубів російської культури до політичних об'єднань. У Криму в неї вийшло досягти бажаного, але не вийшло у Харківській та Одеській областях. Люди відреагували на ці події як на вторгнення чужинців в Україну. На якій мові говорять чужинці — це не так і важливо, чужинець — явище психологічне, а не лінгвістичне. Наприклад, до вас ломляться у двері і кричать рідною мовою: відкрий двері, твою мать! Це ж не означає, що ви будете впускати людини і запрошувати за стіл.

"ДС" Як було б правильно оформити статус мови — другий, офіційний, залишити як є — одним реченням в Конституції?

А. К. Зараз статус обговорювати немає сенсу. Поки не закінчиться війна і не пройде якийсь час, яке остудить свідомість людей, говорити немає сенсу. З іншого боку, є Європейська хартія захисту регіональних мов і мов меншин. Все одно українці — етнічна більшість в Україні. Етнічні росіяни — меншість. Тому мова може йти про статус мови національної меншини. В Закарпатті в 2012 році проголосували за надання статусу регіональних мов угорській, румунській та русинській мовам. Еліта кожної мовної групи чудово знає українську. Чому неэлита української не знає? Це питання до місцевих органів освіти!

Статус регіональної або мови меншини не повинен звільняти говорять на цій мові від знання державної.

"ДС" Більшовики в 1920-х проводили грандіозні проекти, в тому числі русифікацію та українізацію. Наскільки зараз можлива русифікація чи українізація?

А. К. Будь-яке насильницьке дію буде відштовхувати. Єдиний шлях просування мови — через культуру на цій мові. Чим більше грошей буде вкладатися в сучасну культуру, музику, літературу, театр, тим помітніше результат. Культурою можна і потрібно розширювати територію популярності мови. Культура — найдієвіший і самий зрозумілий людям політичний інструмент. У свій час навіть проводилася кампанія по українізації прикордонних районів в Курській і Воронезькій областях. Проводилася не за допомогою культури, а з допомогою наказів і розпоряджень. Нічого вона не дала.

"ДС" Проблема в тому, що сьогодні путінська пропаганда сюди потрапить навіть без перекладу. Їм не треба на це витрачатися — українці і так зрозуміють, без створення Russia Today. Яким чином боротися проти пропаганди, враховуючи перевагу в мові, ми-то їхня мова знаємо, а вони наш — ні, та враховуючи нафтодолари?

А. К. Боротися симетрично нереально. Але протистояти всьому цьому можна і потрібно. Є інструменти поза мови, візуальне мистецтво — виставка фотографій або настінні газети, які добре пам'ятають на Донбасі, хоч про них вже забули в Києві і Харкові. На Донбасі досі стінгазети на підприємствах. Потрібно враховувати психологію реципієнтів інформації, працювати тими способами, які вони сприймають.

"ДС" Немає небезпеки для української мови з-за того, що він потрапить в рівні умови з російською?

А. К. Немає, законодавчо вони не можуть бути рівними. Всі культурні інструменти, що підтримують українську, не поширюються на російську або мови меншин. Книжки для бібліотек закуповуються тільки українською. Легалізація іншомовної культури відбувається через український переклад. Радіо і телебачення поступово переходять на державний. Посилення ролі та присутності української мови впливає на підсвідомість, і на свідомість неукраїномовних громадян України.

Інша справа, що українська мова як інструмент культури і політики повинен нести європейські смисли. Українська мова повинна стати інструментом донесення європейських цінностей. Українська російська мова теж повинен стати інструментом боротьби проти самодержавства і всього того, що сьогодні асоціюється з "російським світом" і російською елітою, яка сповідує іншу політичну релігію і зовсім інші цінності. Якщо цього не станеться, то війна світоглядів автоматично перетворюється у війну мов. Точніше, війна мов у нас йде вже не перший рік, тому, що український російську мову недостатньо наповнений українськими та європейськими смислами.

Інша справа, що наша політична система демократичніше російської, але багато в чому вона фейковая — через відсутність у ній ідеології. Відсутність ідеологічної політики, об'єднань людей за ідеологічним принципом є слабкістю України. Всі діючі політичні сили країни не асоціюються ні з якими політичними напрямками. Ось що таке "Батьківщина"? Це консервативна партія або ліберальна? Що таке "Оппоблок"? Що таке "Воля народу"?

Тільки вкрай праві сили на кшталт "Свободи" мають свою конкретну ідеологічну основу і збирають під свої прапори людей певного світогляду.

"ДС" Думаю, що партії можуть бути ідеологічно якими завгодно...

А. К. Але суспільство має бути структуроване політично. Якщо політики легко переходять з фракції у фракцію, виборці голосують таким же чином. Якщо політична система "рідка", де політики легко "перетікають" з партії в партію, то таке суспільство ж — значить, немає нічого твердого, з чого може бути побудований стійкий фундамент держави. Країну можна вилити, як воду, — в будь-яку сторону. Це дає росіянам стимул боротися далі з Україною, вони бачать, що її можна розкачати, як тісто.

"ДС" Але адже постмодернізм не має нічого твердого, тільки знаки. Я не великий знавець теорії літератури, але, на ваш погляд, зараз в Україні все ще домінує постмодернізм у літературі?

А. К. Постмодернізм виник як свого роду культурне знущання над реалізмом і модернізмом. Зараз знову реалізм набирає силу, тому що країна в стані війни. Будь-які народні рухи, як патріотизм, вимагають такого відображення, щоб це відповідало правді народу. У мистецтві, літературі, кіно і в усьому іншому.

Традиційно аполітичні письменники і поети, які до Помаранчевої революції не стосувалися політики, тепер політично заангажовані. І, що цікаво, без держзамовлення працюють на Україну.

У Росії ж з самого початку письменники працювали на державу, і держава їх заохочувала або безпосередньо замовляло "правильну" культурну продукцію. Тому у них з 1990-х з'явилися романи про героїчних російських солдатів в Чечні і про поганих чеченців. Для них це нормально, для нас нормально, що письменники підтяглися до участі у захисті країни, коли вона опинилася в небезпеці. Територія письменника — уми читачів. Тут постмодернізм помер. Може бути, це і добре. Постмодернизмы довго не живуть, їх виштовхують з моди, яка завжди тимчасова, більш серйозні події.

"ДС" Як би ви себе позначили на політичному полі?

А. К. Я ліберал, європеєць. Для мене єдине майбутнє України — Європа. Демократичні і ліберальні цінності мені найбільш близькі.

"ДС" В Європі ставлення до України змінилося?

А. К. Прості люди стежать за новинами. З новин Україна зникла вже давно. Політики, а також ті, хто цікавиться Україною або Східною Європою взагалі, в курсі подій. Є критика України, але вона не така вже розгромна. Але і різко зменшилася кількість захисників Путіна і російської політики. Вони перестали приходити на круглі столи і дискусії, щоб кричати там про українських фашистів. Ця хвиля теж спала.

Потрібно поглиблювати відносини з Європою і уникати таких конфліктів, як "війна пам'ятників" з Польщею, як конфлікт з Угорщиною з-за угорської мови в Закарпатті. Ми сьогодні робимо все, щоб повторити гіршу політику Польщі в ЄС: зараз проти неї Євросоюз погрожує ввести санкції, оскільки вона принципово не виконує вимоги Європи.

Україна вже заявила, що поради Венеціанської комісії щодо закону про освіту виконувати не буде. Так ми програмуємо до себе таке ж ставлення, як до Польщі і Угорщини. Але є один маленький мінус: Польща і Угорщина вже члени ЄС, а ми — ні. Ми зараз підштовхуємо Європу до думки, що в майбутньому ми можемо стати "новою Польщею". А навіщо Євросоюзу джерело нових проблем?

"ДС" Чому країни Центрально-Східної Європи так турбують Брюссель?

А. К. У всіх країнах є як мінімум одна сильна антиєвропейська популістська партія, яка так заробляє собі політичний вагу і збирає під своє крило незадоволених існуючою ситуацією. Так само як "Національний фронт" Марін Ле Пен у Франції. Це загальноєвропейська тенденція. Але у Старої Європи є імунітет, критична маса виборців, які не допустять потрясінь. У молодих демократій імунітету немає, економічна ситуація погіршується, але політики не нагадують людям, що попередні успіхи економіки були пов'язані з фінансуванням Євросоюзу. Так легше настроювати людей проти ідеї єдиної Європи.

"ДС" Євросоюз розпадеться?

А. К. Немає. Він не розпадеться. Фундамент ЄС набагато міцніше, ніж ми думаємо. Будівля Європейського Союзу на такому фундаменті може витримати ще кілька поверхів. Головне — стежити за рівнем освіти і вчасно помічати нові корупційні ризики і реагувати на них з точністю хірурга.

Андрій Курков, український письменник, викладач, кінематографіст

Народився в 1961 р. в Ленінградській області. Закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов, школу перекладачів японської мови.

З 1988 року — член англійського Пен-клубу.

Твори Андрія Куркова перекладені 36 мовами. Його роман "Пікнік на льоду" продано в Україні накладом 150 тис. примірників.

За сценаріями Куркова знято понад 20 художніх, документальних і телевізійних фільмів. Член Спілки кінематографістів України (з 1993) та Національної спілки письменників (з 1994). З 1998-го — член Європейської кіноакадемії (Берлін).

За визначенням самого ж Куркова, він "громадянин України і український письменник російського походження".

    Реклама на dsnews.ua