Антикорупційний "бєспрєдєл". Чи зможе НАБУ паралізувати парламент
Останнім часом НАБУ при активній підтримці США та парламентської групи "антикорупціонерів" зажило слави своєрідного "кілера" держчиновників і народних депутатів, ініціювавши у короткий термін кілька резонансних справ. Мова в першу чергу про гучному "янтарний" справі нардепів Борислава Розенблата та Максима Полякова; справі про сумно відомою формулою "Роттердам+", де фігурує Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, та її голова Дмитро Вовк; справі про зловживання при реалізації проекту "Європейський вал" ("Стіна"), яке потенційно може вдарити по Арсенію Яценюку і його політичній силі.
Крім того, в загашнику НАБУ також є "старі" справи проти глави фіскальної служби Романа Насирова та екс-нардепа від "Народного фронту" Миколи Мартиненка, за яким останнє слово ще не сказано. При цьому директор НАБУ Роман Ситник постійно анонсує нові кримінальні провадження, підозри і затримання як у рамках уже існуючих справ, так і за новими епізодами. Можна не сумніватися, що зі стартом нового політичного сезону Ситник і його відомство серйозно активізуються, чому сприятиме як повернення його "клієнтів" з відпусток і канікул, так і ряд політичних подій, безпосередньо пов'язаних з діяльністю НАБУ. При цьому складається враження, що детективи бюро будуть не занадто церемонитися з точним дотриманням усіх процесуальних та юридичних норм.
Робота "на результат" з прицілом на перевибори
Дійсно, більшості справ, розслідуваних нині НАБУ, притаманна одна важлива риса - всі вони мають досить туманні судові перспективи, а то і зовсім ніяких. Але, схоже, Ситника цей факт не надто турбує. Зараз для нього головне - показати, що ввірене йому відомство здатне ловити і притягати до відповідальності корупціонерів, а не занадто скрупульозне дотримання юридичних і процесуальних тонкощів йде Ситнику тільки в плюс. В очах громадськості будь-великий чиновник - корупціонер за замовчуванням, тобто з них можна обходитися без особливих церемоній, а рішення судів не на користь НАБУ або голосування депутатів проти зняття недоторканності з колег дозволяють Ситнику вимагати для його відомства ще більших повноважень.
Восени Ситник і пов'язані з ним "антикорупціонери" будуть в першу чергу лобіювати установа антикорупційних судів, мовляв, ми успішно виявляємо високопоставлених корупціонерів, а суди все псують, їх виправдовуючи. Також Ситник буде вимагати максимуму повноважень у питаннях прослуховування, зовнішнього спостереження і інших негласних слідчих дій. Зараз, як відомо, право на зняття інформації з каналів зв'язку мають тільки СБУ і Нацполиция, а НАБУ обмежена у свободі маневру.
Ймовірність, що НАБУ таки доб'ється свого в цих питаннях, досить висока, адже вимоги виходять не тільки від Ситника, а й від Сполучених Штатів і МВФ.
При цьому Антикорупційне бюро не обмежиться однією тільки правовою діяльністю, але і буде приймати безпосередню участь у політичних розкладах, підігруючи своїм партнерам з групи "єврооптимістів-антикорупціонерів" в їх прагненні довести ситуацію до дострокових виборів. Для цього у Ситника є достатньо інструментів. Діючи формально як представник влади, а по суті працюючи на опозицію, директор бюро може робити спроби розколоти правлячу коаліцію, відкриваючи кримінальні провадження на представників "Народного фронту" та груп впливу всередині досить неоднорідного БПП.
Крім того, виникла останнім часом "антикорупційна гонка" між НАБУ і ГПУ може якщо не паралізувати роботу парламенту, то дуже її ускладнити. Справа в тому, що генпрокурор Юрій Луценко, мабуть, відчуваючи конкуренцію з боку Ситника, намагається не відставати від нього в питанні викриття корупціонерів. Так що розмови про те, що на осінь готується якийсь список з чи то 30, чи то 40 нардепів на зняття недоторканності, можуть виявитися не так далекі від реальності.
Якщо згадати, що на розгляд за суворою процедурою питання зняття недоторканності з шести нардепів (всі уявлення подавав генпрокурор, як того вимагає закон, проте ініціатива в половині випадків виходила від НАБУ, а в половині - від САП) пішла тиждень роботи, то можна уявити, на що перетвориться парламент, якщо буде змушений розглядати подання на 40 депутатів, і яка буде реакція самих народних обранців на такі масові чистки.
Таким чином, цієї осені НАБУ гарантовано стане помітним чинником нестабільності, в тому числі і для правлячої коаліції.
Аудитор спотикання
Правда, у Банкової залишається ще один інструмент, який може помітно зменшити апетити Ситника, а то й взагалі привести до його відставки. Мова йде про скандальну парламентському аудиторові НАБУ, якого законодавчий орган так і не зміг призначити до канікул, і це питання відкладено на осінь.
Навколо фігури аудитора постійно спалахує справжня політична війна з огляду на те, що незадовільні результати аудиту - це єдиний законний спосіб відправити директора НАБУ у відставку до закінчення терміну його повноважень, і, відповідно, Ситник передбачувано хоче мати максимально лояльного аудитора, щоб звести ймовірність такого результату до мінімуму.
Гостроти ситуації додає той факт, що аудит НАБУ за законом повинен проводитися щорічно, до кінця року всього чотири місяці, а значить, відтягувати призначення аудитора як би нікуди. А тому вже у вересні розгориться війна з особливою силою. Лобіювати інтереси Ситника в ній буде група "єврооптимістів" на чолі з Сергієм Лещенком, який наполягає на тому, що будь-який кандидат в аудитори "від влади", тобто схвалений парламентською більшістю, призначається лише за тим, щоб позбутися від "ефективного антикорупціонера" Ситника на радість олігархам-корупціонерам.
При цьому хорошим варіантом для Ситника буде ситуація, якщо аудитора так і не зможуть обрати до кінця року. Норма закону про аудит не буде виконана, однак відповіді, як бути в такому випадку, в законі немає. Так що партнери НАБУ в парламенті будуть робити все можливе і неможливе, щоб не пропустити незручного для них кандидата в аудитори. З іншого боку, останні справи НАБУ проти нардепів, а особливо плани на масове позбавлення народних обранців недоторканності восени, призведуть до того, що дуже багато парламентарів заимеют на Ситника зуб і будуть вважати його загрозою парламентаризму. Так що не можна виключати, що депутати врешті-решт проголосують за не самого приємного Ситнику аудитора.
