Антиматериальное зброю. Скільки техніки путінського "військторгу" угроблять канадські гвинтівки LRT-3

Природно, як це було і з нелетальних зброєю, першими "ластівками" стали США і Канада. І якщо американці поставили таке недешеве зброю, як протитанковий комплекс "Джевелин", в рамках програми допомоги, то Канада поки що обмежується поставками за готівковий розрахунок.

І першим зброєю з плашкою Made in Canada можуть стати великокаліберні гвинтівки LRT-3 від компанії PGW Defense Technologies. Повідомляється також, що контракт на $770 тис. вже підписано і, за деякими даними, партія такої зброї може прийти в Україну вже восени.

Природно, що кількість поставленого зброї є секретною інформацією, проте враховуючи, що ціна на американському ринку цього зразка становить приблизно $8,5 тис, то максимум, що може отримати наша армія — це 90 одиниць. Але враховуючи, що в суму контракту закладено також післяпродажна підтримка, обслуговування та навчання, то, швидше за все, мова може йти про партії з 50 гвинтівок.

Власне, LRT-3 являє собою досить важку (загальна маса 11 кг) однозарядную гвинтівку з ковзаючим затвором стандартного для НАТО калібру .50 BMG (12,7×99mm NATO). У гвинтівці використовується магазин на п'ять патронів, а її ефективна дальність стрільби складає 1,8 км

Очевидно, що контракт був узгоджений з нашим Генеральним штабом, а значить, наше військове керівництво, як і раніше вважає недостатнім насичення передових частин великокаліберними гвинтівками (за західною класифікацією — "антиматериальные").

А адже ще в грудні 2017 р. Держдеп США затвердив комерційну ліцензію на продаж Україні партії самозарядних снайперські гвинтівки Barrett M107A1, боєприпасів і супутнього майна до них загальною вартістю $41,5 млн. Враховуючи вартість однієї гвинтівки від $12 000 до $14 769 залежно від комплектації і виконання, це має бути досить серйозно.

До речі, такі гвинтівки закуповувалися і раніше — за цивільним каналах (гвинтівки цієї моделі продаються в США цілком легально в збройових магазинах). Так, в грудні 2014 р. через державну компанію "Укрінмаш" 15 гвинтівок було придбано для потреб підрозділів Сил спеціальних операцій, а в березні 2015 р. — 52 стовбура для потреб Національної гвардії України (через компанію AMI Global Security з дозволу Державного департаменту США) на суму $502,94 тис.

В умовах позиційної війни вибір такого досить важкого і не мобільного зброї очевидна — підготовлена снайперська пара цілком може контролювати досить великий сектор оборони і ефективно боротися не лише з живою силою противника, а й з легкою бронетехнікою.

Але з появою стрілецької зброї західного зразка на порядок денний стає інше питання — забезпечення якісними патронами. Як бачиться, крім американського контракту, на даний момент основним джерелом постачання снайперів ВСУ патронами є як державна, так і волонтерська закупівля у комерційних структур. Так, буквально нещодавно в ЗМІ була інформація, що більше тисячі патронів калібру .308 передали 93-ій механізованій бригаді українські патріоти з Іспанії, Португалії, міст Одеса та Кривий Ріг. Причому цілком зрозуміло також те, що це задоволення, м'яко кажучи, не дешеве.

У цьому зв'язку варто сказати і про розробках вітчизняних зброярів, які сконцентрувалися на зразках під "радянський" патрон 12,7×108 мм, яких до початку війни на складах було досить багато, так і на східноєвропейському збройовому ринку вони коштують досить помірно. Так як для антиматериальных гвинтівок снайперська точність не є таким вже пріоритетом, як для зразків менших калібрів, то цей фактор може стати досить важливим для розгортання масового вітчизняного виробництва.

Тут варто відзначити насамперед розробку харківської компанії "ХАДО" — це Snipex М75. Вона являє собою компактний однозарядний зразок — буллпап з концепцією сильно нагадує гвинтівки компанії Barrett. За словами виробника, стрілок з неї може вражати цілі на дистанції до 3 тис. м.

До речі, на нинішній момент якимось ерзацом цієї великокаліберної гвинтівці виступає модифікація "старого доброго" радянського кулемет ДШКМ — (ТК), розроблена волонтерами в кінці 2015 р. і пізніше прийнята на озброєння ЗСУ. Цілком собі вдалий кулемет став більш маневреним, хоча 42 кг все-таки чималу вагу. Тим не менше ця модифікація масово пішла до війська (були організовані навіть курси для стрільців) і нині є чи не обов'язковим атрибутом спостережного пункту або чотового опорного пункту на передньому краї оборони.

Таким чином, можна говорити про те, що з поставками канадських гвинтівок в якійсь мірі буде вирішена проблема великокаліберної снайперської зброї в передових частинах угруповання на Донбасі. Далі, по всій видимості, увагу військових переключиться на гвинтівки армійського калібру. А тут просто неоране поле — за роки війни старі радянські СВД неабияк зносилися, а волонтерські поставки відрізнялися крайньою хаотичністю і використанням великої гами калібрів. І основним завданням буде приведення всього цього "зоопарку" до одного стандарту.