Атака антикорупціонерів. Навіщо Захід доручив Шабуніну мочити Зеленського

"Коли ЦПК публічно заявляє, що те чи інше рішення створить реальні проблеми з ЄС, МВФ чи США, то так і буде. До речі, якщо США вже давно може блокувати в'їзд окремим діячам, то ми працюємо, щоб в ЄС такий механізм запровадили якнайшвидше (в горизонті одного року)", — заявив керівник ЦПК Віталій Шабунін після зустрічі з представником Євросоюзу із закордонних справ Жозепом Боррелем. Цікаво, що з ЦПК Боррель зустрівся першим — зустріч з Зеленським відбулася вже після цього. Що ж, так звані антикорупціонери святкують перемогу: вони, судячи з усього, отримали мандат "офіційних смотрящих" від Заходу, а влада була принижена до рівня "а з вами ми поговоримо пізніше". Втім, з цієї зустрічі можна зробити кілька важливих прогнозів щодо політичних процесів, які чекають на Україну в наступні кілька років.

Кого призначили "ворогами Заходу"

Основними об'єктами атак "антикорупціонерів" останнім часом стали три ключові фігури українського політикуму: Єрмак, Ахметов та Зеленський. По кожному визначені окремі задачі.

Андрій Єрмак

Головна мета атаки на Єрмака – усунення його з посади та позбавлення політичного впливу на ключові процеси в державі. Наразі він є одним з ключових гравців українського політикуму: має величезний вплив на президента і фактично контролює всю вертикаль влади в країні. Однак політика Єрмака щодо вирішення питання з Донбасом не влаштовує Захід, насамперед – США. Тож виглядає на те, що ЦПК отримав "замовлення" "мочити" керівника Офісу президента. Саме це, вочевидь, ми спостерігатимемо протягом найближчих кількох місяців.

Рінат Ахметов

Дискредитація Ахметова – спосіб усунути одного з найвпливовіших олігархів від впливу на президента Зеленського. Раніше Ахметов був неофіційно недоторканим — навіть у справі "Роттердам+" українські "антикоррупціонери" всі зусилля спрямовували на критику президента Порошенка, при цьому не згадуючи прізвище головного вигодонабувача цієї оборудки (якщо, звісно, цей вигодонабувач взагалі був — справа чи то не вартувала виїденого яйця, чи то була свідомо злита САП і НАБУ). Однак нещодавно "Українська правда", яку називають ледь не одним з головних рупорів "соросят", з посиланням на "анонімного бізнесмена" написала, що Ахметов фінансує фракцію "Слуги народу" в парламенті. Заяву у стилі "одна баба на базарі сказала" синхронно тиражує пул лояльних ЗМІ – і в публічному просторі складається враження, що Ахметов — вселенське зло, з яким Банковій ганебно мати будь-які стосунки. Показово, що інших олігархів, крім вже традиційного "ворога народу" Коломойського, наразі не чіпають. Однак це ще не справжня кампанія з очорнення Ахметова – наразі це сигнал від Заходу: або сиди тихо, або домовляйся з нами. А точніше: домовляйся з нами і сиди тихо.

Володимир Зеленський

Зеленського намагаються максимально залякати, аби зробити "ручним". "Я не бачу іншого способу врятувати країну, окрім як в масовий, мирний спосіб зносити Зеленського", — написав Шабунін, передавши "привіт" від Заходу.

В цьому американці і європейці повторюють гру проти Зеленського росіян, які насправді значно більш підковані у візантійській політиці. Сенс її в наступному: знизити рейтинг політика до, скажімо, 15%, аби потім "підставити плече" і запропонувати "підтримку" в обмін на повну контрольованість. "Хай він і сучий син, але наш сучий син", — стандартна політика США ще з часів Рузвельта. У випадку із Зеленським це означає відмовитись від самостійності і стати "нашим сучим сином" замість того, аби мати на посаді президента України проросійського "сучиного сина". Крім цієї мети є ще й локальний меркантильний інтерес – зберегти контроль над НАБУ і САП як джерелами компромату і важелями впливу на українських олігархів і політиків. Рішення Конституційного суду щодо нелегітимності перебування на посаді фактично ручного директора НАБУ Ситника (яке об'єктивно не могло бути ухвалене без підтримки з боку Банкової), ініційовані президентською політсилою зміни до законів про роботу антикорупційних органів – все це руйнує систему керування Україною з боку посольств іноземних держав. Ситник вже "збитий льотчик", але Захід хоче зберегти вплив на призначення директора НАБУ, а щодо САП — максимально затягнути процес призначення конкурсу на нового керівника і залишити на посаді лояльного в.о. голови САП Максима Грищука.

"Партія антикорупціонерів". Для чого Захід створює черговий провальний політпроект

В цю гру американці граються вже не вперше: від відверто провального "Демальянсу" до "халіфів на годину" "Самопомічі" та "Голосу" (Вакарчук навіть спеціально їздив вчитися в США на "великого політика"). Розрахунок простий: запит на "третю силу" в суспільстві зростатиме. До кінця року три політичні сили розділять між собою основний "електоральний пиріг": рейтинг "СН", ОПЗЖ та "ЄС" стабілізується на позначці близько 15% у кожної з політсил, дріб'язок до 5% матимуть інші нинішні гравці, однак залишається ласий нерозподілений "шмат" десь під 30%, на який і претендують західні куратори. Тож пост Шабуніна слід розцінювати не лише як декларацію про отримання "ярлика" на представництво зовнішнього управління, але й як початок змагання за звання "своєї" політсили Заходу.

Шанси у "антикорупціонерів" і зокрема Шабуніна в цьому внутрішньому кастингу "соросят" досить високі: подейкують, регулярні походи в посольство США та негласне звання "рупора Ситника" не минули даремно. Основною риторикою залишатиметься антикорупційна тематика — хоча б тому, що це єдине, про що постійно говорять "соросята". Жодних інших сенсів суспільство навряд чи дочекається.

Та чи вистрелить ця "третя сила", чи стане хоча б "Самопоміччю-2" чи "Голосом-2"? Питання дискусійне. Бездарна робота НАБУ і САП, на якій, власне, і піарились "соросята", має мізерну підтримку суспільства — останні опитування свідчать, що діяльність того ж Ситника, наприклад, повністю позитивно оцінює лише 1% населення. Виїхати на тотальній критиці усіх "поганих" в парламент, звісно можна, але не з показником в 20-30%, а максимум перетнувши прохідний бар'єр. А розрахунок залишитись в політиці і стати "хорошими" в очах суспільства, не вміючи нічого і не пропонуючи жодних реальних конструктивних речей, після виборів 2019 року виглядає вже просто погано придуманою утопією.