Без Gripen та F-16. Як продовжують життя нашим Су-27

Більшість військових літаків до 2030 р. буде нездатна піднятися в повітря, але реальних кроків по переходу на західні зразки поки не видно

Літаки СУ-27 / УНІАН

Поки військове керівництво пише візію розвитку ПС до 2035 р. і блукає у трикутнику вибору між американським F-16, французьким Rafale та шведським Gripen, техніка старіє.

Скільки ще років це триватиме, сказати складно, тож варто було б звернути пильну увагу на модернізацію літаків, які сьогодні перебувають на озброєнні. У плані продовження життя найбільш перспективним є парк Су-27, оскільки ресурс планера цього літака набагато вищий за МіГ-29.

На момент розпаду Радянського Союзу в Україні не було авіаремонтних підприємств, які б здійснювали ремонт винищувачів типу Су-27. Тому в квітні 1993 р. з'явився наказ командувача ВПС України генерал-лейтенанта Валерія Васильєва, згідно з яким Запорізький авіаційний ремонтний завод "МіГремонт", який до цього ремонтував виключно літаки типу МіГ-25, до грудня 1998 р. мав освоїти капітальний ремонт літаків Су- 27 та Су-27УБ.

Вже 29 липня 1994 р. випробувальний політ здійснив перший відремонтований для підприємства Су-27. Цікаво, що на заводі на той час не було льотчиків-випробувачів із допуском на польоти на літаках цього типу, тож у кабіні був командир 831-го винищувального авіаційного полку підполковник Леонід Резчиков. Надалі до обльоту відремонтованих машин були залучені справжні повітряні аси — Василь Никифоров, Федір Тищук, Анатолій Комаров та Юрій Єгоров.

У 2012 р. "МіГремонт" перейшов від середнього та капітального ремонту до робіт з продовження ресурсу та модернізації Су-27. У тому році перший досвідчений зразок модернізованого навчально-бойового літака Су-27УБ (що отримав назву Су-27УБ1М) був відправлений на державні льотні випробування.

На початку 2014 р. в ЗМІ з'явилася інформація про те, що запорізький авіаремонтний завод завершив розробку модернізованого варіанту винищувача Су-27. За офіційними даними, програма модернізації передбачала насамперед заміну ряду блоків РЛС Н001 (у тому числі з використанням комплектуючих китайського виробництва) та оновлення апаратури навігації та зв'язку. Також з'явилася можливість посадки у будь-яких метеоумовах, що зробило модернізовані машини всепогодними.

Окрім заводу "МіГремонт" у програмі модернізації винищувача було задіяно ДП "Оризон-Навігація", ДП "Новатор", ВАТ НТК "Електронприлад" та ще кілька підприємств військово-промислового комплексу.

У 2011-2013 рр. до складу бригади тактичної авіації надійшли три відремонтовані Су-27, два Су-27П і три Су-27 УБ. А 5 серпня 2014 р. наказом міністра оборони Валерія Гелетея на озброєння ЗС України було офіційно прийнято чотири варіанти модернізації Су-27: Су-27С1М, Су-27П1М, Су-27УБ1М та Су-27УП1М.

Фактично це були варіанти машин, що були на озброєнні. Найбільш кардинальною модифікацією є варіант П1М як варіант винищувача-перехоплювача Су-27П, що має можливість використання некерованої зброї класу "повітря-поверхня" по наземних цілях. Вважається, що після завершення програми модернізації літак може нести авіабомби масою від 100 до 500 кг, 80-мм некеровані ракети С-8 та 122-мм некеровані ракети С-13, а також контейнери КМГУ-2 для малогабаритних та запальних боєприпасів.

І ось нещодавно у ЗМІ з'явилася інформація про те, що на замовлення Міністерства оборони проведено виробничі наземні та льотні випробування нової модифікації від "МіГремонту" — Су-27УП2М, у ході яких виконано 33 польоти. Судячи з інформації з різних джерел, уперше Су-27 української модернізації отримав новий навігаційно-інформаційний комплекс, нашлемну систему ідентифікації та цілевказівки, автомат скидання помилкових теплових мішеней, а також обчислювач бойового застосування.

Втім, не факт, що новий варіант від "МіГремонту" буде ухвалено на озброєння ЗСУ, оскільки після відомчих випробувань будуть державні, які можуть затягтися. Адже військові досі не можуть виразно сформулювати свої вимоги до модернізованої техніки, тому конструкторам того ж таки "МіГремонту" чи Львівського авіаремонтного заводу доводиться вкладати кошти у варіанти модернізації без жодних гарантій, що вони будуть прийняті на озброєння та включені до Державного оборонного замовлення.