Вангую з безвизом. Коли українці зненавидять єврооптимізм
Українців "обрадували" новим прогнозом про надання безвізового режиму з Євросоюзом. Візова лібералізація Києву світить не раніше травня-червня.
Про це "Громадському" розповів кореспондент "Радіо Свобода" Рікард Йозвяк - один з тих, хто знав про те, що відбувається в Брюсселі під час розгляду візової лібералізації.
"Я говорив з дипломатами з Європейської Ради, і вони зазвичай оцінюють ситуацію трохи більш песимістично. Вони очікують безвізового режиму для України в травні-червні. Я також говорив щодо України і Грузії з Марією Габріель, доповідачем з українського питання в Європарламенті. Вона розраховує, що Україна отримає "безвиз" у квітні-травні цього року. Тому я б сказав, що очікувати цього можна в проміжку між квітнем і червнем", - сказав він.
Депутат з Болгарії, Габріель, в принципі, послідовна у своїх оцінках. Або оптимізмі, кому як завгодно. В середині грудня вона говорила, що рішення можна очікувати навіть раніше квітня, якщо, скажімо, Європарламент "піднатужиться".
"Вчора, під час тріалога по Грузії я зазначила, що технічно все можливо провести і для України. Наприклад, першого лютого, але це не кінець процедури, тому що після нього потрібно ще голосування Європарламенту, потім рішення Ради ЄС, публікація в офіційному журналі ЄС, а це означає кінець квітня", - заявляла вона 14 грудня телеканалу "112 Україна".
З іншого боку, песимізм, про який сказав Йозвяк, враховуючи сумний досвід у безвізовому діалозі з Європою, виглядає як реалізм. Бюрократія, і в першу чергу внутрішньоєвропейські гри окремих країн-членів блоку роблять травнево-червневий дедлайн більш реальним. І таким чином, за словами кореспондента, відставання від Грузії складе 4-6 тижнів.
Втім, і він (прогноз) не є остаточним. Аж надто часто Брюссель грав з календарем. Та й, як уже всім прекрасно зрозуміло, національний егоїзм у ЄС переважає над загальним вектором політики співдружності.
Однак цікаво, як в такій ситуації черговий потенційний "кидок" від ЄС будуть виправдовувати на тієї ж Банкової. Безвиз вже давно став приводом для глузувань над владою через регулярно не тих, що збуваються "вангований".
Проблем додає і те, що 12 січня 43 члени комітету Європарламенту дали добро на безвиз для Грузії. Як заспокоювати населення, коли перед Грузією відкривають двері в Європу, а перед українцями - ні? При всій повазі до цієї країни, там зараз теж непроста ситуація. Знову ж завдяки Росії. Адже грузинські території так і залишилися окупованими. Крім того, спостерігаються періодичні рухи нинішньої влади у бік Москви. Без фанатизму, звичайно, але...
Київ у грудні покладав провину безпосередньо на Брюссель, який проігнорував виконання всіх 144 умов. Благо і високопоставлені чиновники підіграли. Туск, Юнкер, Шульц - всі вони посипали голову попелом. Бо вже не відкрутишся. Тобто в деякій мірі роздратування і злість українців перенаправилась на європейців, що, до речі, теж не дуже добре, якщо Україна прагне євроінтеграції.
Але при цьому, по всій видимості, такої лінії поведінки влада збирається дотримуватися і надалі. Вже помітні певні доробки в аргументації.
Так, заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль в інтерв'ю "Європейської правді" попередила про відстрочку, переклавши відповідальність на французів, ставлення до яких в Україні через низку заяв і дій Парижа сильно погіршився. За словами дипломата, набрання чинності безвиза можна очікувати після президентських виборів у Франції цієї весни. На них перемогу може здобути або "друг" Путіна - Фійон, або "подруга" Путіна - Ле Пен. Зрозуміло, що Європа, так і Україна будуть з напругою спостерігати за передвиборними баталіями в країні, яка є одним із стовпів ЄС.
Правда, якщо оцінювати ситуацію в такому ключі, то і після виборів візова лібералізація має всі шанси не відбутися. Оскільки восени будуть вибори в Німеччині, на яких буде вирішуватися доля Ангели Меркель і правлячого блоку. А Берлін - гравець в ЄС ще більш серйозний, ніж Париж. Тому не будемо дивуватися в червні новому перенесенню - наприклад, на жовтень-листопад.
Що стосується Грузії. Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе напередодні пояснила "5 каналу", що причиною відставання Києва від Тбілісі крім механізму припинення безвиза став минулорічний референдум в Нідерландах щодо ратифікації угоди про асоціацію.
"Ми йшли пліч-о-пліч, нас трошки розділили в Євросоюзі тоді, коли ми чекали результатів референдуму в Нідерландах. І тоді рішення Європейської комісії з Грузії було прийнято, а у відношенні України було прийнято пізніше, тільки в кінці квітня", - сказала Климпуш-Цинцадзе.
Ну, що ж. Репертуар у цілому зрозумілий - "невістками" будуть Амстердам, Париж і в перспективі Берлін. А так, ще не забуваємо про Італію, яка зараз переживає гострий політичний та банківська кризи. Риму, як вважають експерти, під силу влаштувати ЄС струс не гірше Brexit.
І поглянемо на цю ситуацію ще й з іншого боку. А саме тієї, як повільність Євросоюзу позначиться на самому Євросоюзі. Адже, не тільки влада в Україні несе репутаційні втрати і падає в очах співвітчизників. Аналогічно втомив українців і ЄС. Так і в блоці вже чудово розуміють і говорять, що лідери тягнуть гуму.
Європейську пресу цікавить новий і майбутній формат взаємин України і ЄС, особливо після перемоги Трампа. Адже раніше українцям співали оди, мовляв, більше європейці, ніж самі європейці. І відповідно приділяють в ЄС увагу і реакцію України на рішення Брюсселя. Експерти, публіцисти і журналісти констатують невдоволення і розчарування.
Наприклад, Politico, поспілкувавшись з кількома громадянами України, прийшов до висновку, що любов Києва і ЄС стихає. А Борха Лашерас, голова мадридського відділення Європейської ради з міжнародних відносин Євросоюз застеріг від розриву з Україною. Він писав для EurActiv, що євроскептиків більше в ЄС, ніж в Україні, але ситуація може змінитися завдяки втоми від безвізової епопеї і діяльності проросійських сил. І констатував зростання євроскептицизму в Україні.
Що це не дуже-то добре як для української держави, так і блоку. Для останнього хоча б тому, що ЄС втрачає образ надійного міждержавного об'єднання, який буде чітко дотримуватися домовленостей. Ну, дійсно, потенційні партнери з інших країн будуть не сім раз відміряти, а набагато більше, перш ніж про щось домовлятися з Брюсселем. Де гарантії, що хто-небудь з членів Союзу не заблокує угоду? Приміром, як це було з CETA, проти якого виступила бельгійська Валлонія.
