Вдячність президента. Чому Зеленський приніс Стефанішину в жертву НАБУ

Від 5 до 10 років за дві квартири

Стрімкий віраж у кар’єрі зробила Ольга Стефанішина. Ще вранці 3 серпня вона була послом України у США, а вже вранці 6 серпня ВАКС обрав їй запобіжний захід у вигляді застави розміром 6 млн грн у справі про незаконне збагачення.

САП просила призначити заставу у двічі більшому розмірі: 13,1 млн грн. Прокурор САП Віталій Рибалкін розповів, що Стефанішиній повідомили про підозру за трьома епізодами: незаконне збагачення і два епізоди недостовірного декларування.

"Сума незаконного збагачення — 13,9 млн грн. Йдеться про набуття підозрюваною в червні 2024 року двох квартир в ЖК "Файна Таун", які вона доручила придбати в червні 2024 року своїй подрузі", — сказав прокурор. В той час підозрювана обіймала посаду віцепрем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. "За даними слідства, у власності особи перебували дві квартири у ЖК "Файна Таун" (зареєстровані на подругу) вартістю майже 11 млн грн", — уточнило НАБУ на своєму сайті.

Стефанішина, виступаючи в суді, заявила, що озвучена прокурором сума застави є надто великою і що їй складно буде зібрати такі кошти. ВАКС, як бачимо, пожалів її і зменшив суму застави до 6 млн грн.

Взагалі-то ця історія — про людську жадібність. Стаття 368-5 КК "Незаконне збагачення" встановила доволі серйозне покарання: позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років. Щоб підпасти під дію цієї статті, чиновник має набути активів, вартість яких перевищує його законні доходи більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Зараз ця планка становить майже 10 млн грн.

Тобто якби йшлося про придбання не двох квартир, а лише однієї, то ця планка для допустимої законом незаконної чиновницької наживи не була б перевищена. І Стефанішина спокійно б ґаздувала у новому житлі. Але захотілося одразу дві квартири, щоб було "по-багатому".

Втім, це не єдиний прорахунок ексвіцепрем’єрки.

Таємна служба Стефанішиної

Під час судового засідання спливло, як ревно вона захищала інтереси Банкової, коли була віцепрем’єркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Вона холоднокровно ризикувала європейською перспективою України, таємно втручаючись у конкурси, принципово важливі для західних партнерів України.

Зокрема, наприкінці 2022 року вона намагалася вплинути на результати конкурсу на посаду директора НАБУ. Прокурор САП зазначив, що Микола Кучерявенко (головою конкурсної комісії, член комісії від уряду) 30 грудня 2022 року надіслав Стефанішиній скріншот зі списком конкурсантів. Стефанішина відповіла: "Делайте что хотите мне нужно 60 и 62. Откладывайте заседание. Не я должна за вас думать".

• №60 — це Людмила Сугак, яка з червня 2023 року була заступницею міністра юстиції з питань європейської інтеграції; виконувала обов’язки міністра юстиції після Міндічгейту.
• №62 — це Павло Кириленко, який з вересня 2023 року очолює Аантимонопольний комітет. Він отримав від НАБУ дві підозри: у серпні 2024 року (в незаконному збагаченні) та у червні 2025 року (в недостовірному декларуванні).

Напередодні цієї переписки, відповідаючи на запитання про те, чи чиниться на нього як на голову комісії якийсь тиск, Кучерявенко сказав: "Однозначно ні. Жодного дзвінка з Офісу президента, Кабміну чи Верховної Ради не було". Справді, навіщо дзвонити, коли ти сам доповідаєш і вислуховуєш вказівки.

Однак протягнути потрібних кандидатів не вдалося. У березні 2023 року посаду директора НАБУ отримав Семен Кривонос.

Аналогічне втручання відбулось під час конкурсу на посаду керівника НАЗК. Прокурор САП озвучив листування Стефанішиної з керівником її служби Олександром Буханевичем, в якому вони узгоджували кандидатів. "Гупяк в пріоритеті", — наголошувала віцепрем’єрка. Йшлося про Сергія Гупяка, який тоді працював у ДБР.

Протягнути Гупяка теж не вдалося. У лютому 2024 року посаду керівника НАЗК отримав Віктор Павлущик. Однак у липні 2024 року Павлущик призначив своїм заступником Гупяка.

Як бачимо, Стефанішина жила подвійним життя: публічно дбала про євроінтеграцію, а таємно її підривала. Навряд чи в європейських столицях проігнорують ті докази втручання української влади в начебто незалежні конкурси, які обнародувала САП на суді 5 серпня.

Евакуація за океан

Після такої сумлінної служби інтересам Банкової Стефанішина могла розраховувати, що ОП її захищатиме. Першу підозру від НАБУ вона отримала ще в жовтні 2019 року. Але це не завадило Володимиру Зеленському залучити її до своєї команди. У червні 2020 року вона стала віцепрем’єркою, у серпні 2024 року додала до цього свого статусу крісло міністерки юстиції.

На початку червня 2025 року "Українська правда" розповіла, що колишній чоловік Стефанішиної представляється "тіньовим" куратором офісу АРМА в неформальних бесідах. САП відкрила кримінальне провадження за фактами, викладеними в матеріалі "УП". Наприкінці червня "Громадське" випустило розслідування "Очільниця Мін'юсту Стефанішина й таємна нерухомість її родини". Це теж викликало інтерес в НАБУ.

У липні Стефанішина втратила посаду в уряді, але стала спецуповноваженим президента з питань розвитку співробітництва з США, а в серпні отримала посаду посла в США. Деякі спостерігачі називали це евакуацією, тобто порятунком від НАБУ.

Ображені і шоковані

Мабуть, на посаді посла Стефанішина теж сумлінно служила інтересам Банкової. Але наприкінці червня цього року ОП міг отримати інформацію про те, що НАБУ готує їй нову підозру. І Зеленський міг вирішити, що тримати її на посаді посла надто ризиковано.

12 липня "Інтерфакс-Україна" повідомив, що "Стефанішина попросила про завершення служби із особистих обставин ще минулого тижня", а Олексій Гончаренко анонсував, що "НАБУ може оголосити підозру послу України в США Стефанішиній". Зеленський того ж дня досить чітко дав зрозуміти, що хоче позбавити Юлію Свириденко прем’єрського крісла і зробити її послом в США.

"Це вже не секрет, що дійсно, за всієї поваги до Ольги Стефанішиної, не секрет, що я розраховував і пропонував Юлі Свириденко місце посла в США", — підтвердив він 23 липня на пресконференції з прем'єр-міністром Ірландії Міхолом Мартіном у Києві.

В шоці були обидві: і Стефанішина, і Свириденко. Обидві служили Зеленському на максимумі своїх можливостей. Можна згадати, як ретельно виконувала прем’єрка всі забаганки президента, починаючи від подання про накладення санкцій на Петра Порошенка і закінчуючи безвідмовним виділенням грошей на усілякі популістські є-бачки і тисячовесни.

Ображена Свириденко від щедрої пропозиції вдячного Зеленського відмовилася, і це підняло настрій Стефанішиній. 28 липня вона супроводжувала Зеленського під час його візиту до Вашингтона (зокрема на переговорах із Дональдом Трампом у Білому домі). На пресконференції у Вашингтоні 30 липня вона оголосила, що Зеленський хоче залишити її на посаді посла.

"Він не просив мене про відставку, і насправді він не хоче, щоб я пішла […]. Він хоче, щоб я залишалася на посаді. Тому що, по суті, ще до того, як я прибула сюди як посол, я підготувала план. […] Ми працювали над ним, і, по суті, ми знаходимося там, де хотіли бути", — сказала вона.

"Виманили і зрадили"

Але 3 серпня у Києві стартувала велика нарада голів дипломатичних представництв. У перший день посли зустрілися з президентом, після чого він підписав шість указів про звільнення послів, серед них перший — про звільнення Стефанішиної. Наступного дня НАБУ і САП повідомили їй про підозру.

"Оточення Стефанішиної стверджує, що вона шокована тим, як розгортається ситуація навколо неї. Вона вважає, що її зрадили, виманили в Київ під приводом наради дипломатичних керівників, а потім звільнили. Якщо б її не звільнили та не виманили в Київ, вона впевнена, що НАБУ б не вручила їй підозру і справа б підвисла", — повідомляють анонімні джерела.

Ображеність і шокованість обох потерпілих трохи дивує. За сім років можна було б трохи розібратися, з ким мають справу.

Ані Стефанішина, ані Свириденко не є тими людьми, щодо яких Зеленський вважає себе чимось зобов’язаним. Він щиро вважає, що це вони усім йому зобов’язані і тому він може розпоряджатися їхніми долями на власний розсуд.

А якщо вони мали якісь ілюзії щодо себе: про свою корисність, незамінність… За некомпетентність іноді доводиться розплачуватися.