Блеф "Газпрому". Чому Росія може сама поховати "Північний потік-2"
Рішення Стокгольмського арбітражу від 28 лютого про те, що російський газовий монополіст "Газпром" заборгував НАК "Нафтогаз" більше $4,5 млрд за недопоставлений транзитний газ, у Росії назвали "дивним", "асиметричною" і ґрунтується на "подвійних стандартах" і не придумали нічого кращого, ніж почати чергову "газову війну", в тому числі і проти несправедливої, на думку "Газпрому" Європи.
Вже під вечір 1 березня "Нафтогаз" повідомив, що "Газпром" відмовився поставляти газ Україні, незважаючи на вже отриману передоплату. Гроші, щоправда, росіяни повернули, тим не менш перший "газовий удар" по Україні було завдано. В умовах аномально холодної початку весни замерзають українці повинні були, за задумом "Газпрому", відчути весь гнів російського енергетичного шантажу.
Правда, ефект від цього удару виявився не надто вражаючим. В Україні де-то прикрутили вентилі, паралельно терміново домовившись про постачання газу з Польщі. Так що "льодовиковий період" у виконанні росіян вийшов не надто переконливим. Однак "Газпром" на цьому, зрозуміло, не зупинився, і вже 2 березня голова правління "Газпрому" Олексій Міллер заявив, що після рішення арбітражу продовження дії контрактів з Україною "для "Газпрому" економічно недоцільно і невигідно", а тому російський газовий монополіст починає процедуру розірвання діючих контрактів з "Нафтогазом" на постачання палива в Україну, так і на його транзит.
Читайте також ПУТІН РОЗРИВАЄ ГАЗОВИЙ КОНТРАКТ. ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ?
Останнє, зрозуміло, не означає, що "Газпром" закрутить вентиль і Україні, і Європі, а от трохи прикрутити його, щоб частина європейців відчула, чим їм загрожує настільки зневажливе ставлення до "Газпрому", і зрозуміла, "хто в домі господар", а тим часом розпочнеться процедура розірвання українських контрактів. Як бачимо, нічого нового Кремль запропонувати не зумів. Все та ж гра на підвищення ставок, все та ж спроба залякування і газового шантажу. До того ж напередодні президентських виборів у Росії треба особливо старанно підтримувати імідж "вставання з колін" і "показування всім кузькину мать" у першу чергу перед російськими виборцями.
Тим не менше в Європі на російський газовий шантаж відреагувала досить оперативно і цілком передбачувано. Єврокомісія тут же "висловила стурбованість" закликала "Газпром" і "Нафтогаз" домовитися, враховуючи рішення Стокгольмського арбітражу, і навіть запропонувала очолити "тристоронній переговорний процес між Україною і Росією, який в минулому вже довів свою ефективність у вирішенні спірних питань". Якісь переговори через деякий час, звичайно, почнуться, і росіяни Європу без газу все-таки не залишать під приводом, мовляв, це ж не ми ненадійні партнери, а українці. Але Москва буде педалювати питання будівництва чергового газопроводу в обхід України - "Північний потік-2", щоб позбутися від "ненадійного" українського транзиту на шляху російського газу в Європу.
Однак така ось спроба взяти Європу нахрапом може мати ефект повністю протилежний очікуваному росіянами. На "Північному потоці-2", будівництво якого Росія тихою сапою просуває, всупереч санкціям і війну в Україні, може бути поставлено жирний хрест. Поки питання отримання дозволу на будівництво "Північного потоку-2", нехай і з бюрократичною тяганиною, але просувається в першу чергу завдяки німецьким лобістам. І все виглядає так, що російський проект все ж вдасться проштовхнути, якщо Росія буде досить наполеглива, послідовна і витратить достатньо часу.
А з призначенням новим генеральним секретарем Єврокомісії Мартіна Зельмайра, який відомий як досить успішного лобіста "Північного потоку-2", шанси росіян проштовхнути свій газопровід помітно зросли. Тепер же, після чергової божевільної газової атаки, природною реакцією європейців буде не посилення впливу "Газпрому" на європейські справи, що неминуче станеться у разі будівництва "Північного потоку-2", а навпаки спроба мінімізувати залежність від поставок російських енергоносіїв.
А можливостей зіскочити з російської газової голки з кожним роком все більше і більше. Це і скраплений газ зі США, Катару або звідкись ще, і газ видобутий в самому Євросоюзі, і поновлювані джерела енергії, які використовуються все більше і більше, і весь розвиток енергоефективних технологій.
Як би там не було, а вирішальне слово у справі "Північного потоку-2" залишиться за Німеччиною. Новий уряд Ангели Меркель поки лише в стадії формування, і в питанні російського газопроводу досить обережно, з одного боку, безпосередньо Німеччини російський газопровід несе пряму фінансову вигоду, але з іншого - загрожує політичними ускладненнями, у тому числі і з сусідами по східній Європі. Та й серед німецьких політиків в цьому питанні не спостерігається одностайності. Нинішній російський демарш у цих умовах грає на руку саме супротивникам "Північного потоку-2" серед німецького істеблішменту. Їх аргументи про те, що вести справи з сьогоднішньою Росією, яка не тільки агресор і окупант, але і використовує постачання енергоносіїв для політичного шантажу, буде досить складно спростувати.
