Броньований койот. Які проблеми виникнуть у ВСУ в разі постачання канадських БТР

У ході свого візиту до Канади президент Зеленський заявив, що в ході його зустрічі з місцевим прем'єр-міністром Джастіном Трюдо він нібито домовився про постачання Україні бронетехніки. При цьому мова, за його словами, йде про постачання бронетранспортерів

Те, що Канада включила Україну в список країн, яким можна поставляти озброєння, це вже не секрет. І з півроку тому у вітчизняній пресі навіть промайнуло повідомлення про підписання першого збройового контракту на поставку снайперських гвинтівок. Однак повідомлень про реалізацію автору не траплялося, утім, як і фотографій канадських гвинтівок у військах. Хоча з іншого зброї, тим же американським "Барретом", інформації більш ніж достатньо.

Варто розібратися з тим, які саме бронетранспортери чисто теоретично може постачати нам Канада. Отже, з великою часткою ймовірності це зразки, які знімаються з озброєння канадської армії, - навряд чи фінансово ми потягнемо купівлю партії нових бронемашин, не вийде це і за рахунок допомоги від Оттави - судячи з усього, це явно не ті масштаби.

Якщо взяти за основу ці міркування, то фактично залишається тільки один зразок - LAV-25 Coyote колісної формули 8x8 вагою 12 тонн (є ще Bison, але його знімати з озброєння будуть тільки у 2023 р.). Адже саме ці машини, прийняті на озброєння в 1983 р., за планами канадських військових повинні бути повністю зняті з озброєння в 2019 р.

Цей досить вдалий зразок був розроблений канадською фірмою General Dynamics Land Systems на початку 1980-х рр. на базі "швейцарця" - MOWAG Piranha I. Основною відмінністю від прототипу стала броньовані двомісна вежа кругового обертання компанії Delco Systems, в якій встановлена 25-мм автоматична гармата М242 Bushmaster і 7,62-мм кулемет FN MAG.

Екіпаж бронетранспортера складається з трьох чоловік, машина може перевозити до шести повністю екіпірованих солдатів. Посадка і висадка екіпажу відбувається через люки в даху корпусу над відповідними місцями і люки в даху вежі. У випадку аварійної ситуації екіпаж може покинути машину, використовуючи бічний люк в лівому борту корпусу. Посадка і висадка піхотинців здійснюється через кормові люки і люки в даху корпусу, які розташовані над десантним відділенням.

БТР має зварний корпус з листів броньованої сталі, який забезпечує противопульную захист і захист від осколків снарядів екіпажу і десанту. На машині встановлений дизельний двигун з турбонаддувом Detroit Diesel 6V53T потужністю 275 л. с., який забезпечує швидкість по шосе в 100 км/год, і трансмісія Alisson MT653 з коробкою відбору потужності на два гребних гвинта. Варто відзначити, що машина може з легкістю долати водні перешкоди вплав за допомогою двох гребних гвинтів, які знаходяться в кормі корпусу, при цьому на носі корпусу піднімається водоотбойный щиток.

LAV-25 Coyote має незалежну торсіонну підвіску, причому чотири передніх колеса БТР керовані. Вони також можуть відключатися від трансмісії за схемою 8×4.

В принципі машина вкрай потрібна для нашої армії, особливо враховуючи, що на фронті ще можна зустріти не тільки БТР-70, але навіть БТР-60. Проте тут виникає ряд питань, які, можливо, будуть враховані нашими військовими на етапі підписання контракту (якщо взагалі до цього дійде).

Отже, перш за все озброєння. Воно натовського зразка і боєприпасів для нього в Україні не виробляється і немає на складах. Зрозуміло, що якщо мова буде йти про досить великої партії (а нині на озброєнні канадської армії LAV-25 Coyote близько двохсот), то є сенс організувати установку вітчизняного бойового модуля - тим більше що у нас їх більше ніж достатньо. Є і досвід установки на різні бронешасси. Тобто за дуже невеликі гроші наша армія отримає відразу кілька сотень бронетранспортерів, які дозволять закрити потреби. Принаймні, до розгортання ритмічного серійного виробництва вітчизняних БТР-3 і БТР-4.

Другий момент - постачання запасних частин. Не дуже хотілося б, щоб повторилася ситуація з тими ж британськими "Саксонами". Куплені в 2015 р. списані з британської армії 75 машин без запчастин і належного технічного обслуговування дуже скоро "зійшли зі сцени" і нині в частинах їх буквально одиниці.

А є ще проблема нового для української армії двигуна, який теж потрібно буде обслуговувати і десь брати запасні частини. Думаю, тилові служби будуть дуже "раді" появи ще одного головного болю.

В цілому ж таке шарахання і разнотипности парку як бронетехніки, так і автомобільної техніки вкрай характерно для воюючої країни. Це все ще відлуння 2014-2015 рр.., коли в умовах протистояння з Росією ми були змушені створювати нові частини, не маючи необхідного запасу техніки. Особливо це стосувалося бронетранспортерів і бойових машин піхоти, які масово продавалися за кордон у 1992-2014 рр.

Після втрат літа 2014 р. в дію поставили навіть відверте "мотлох", таке як БТР-60, і навіть стали розробляти програми по їх модернізації. Але і їх не вистачило (а навіть зараз потреби в армії виражаються в тисячі штук) і якийсь час знову формуються бригади в якості бронетранспорта використовували вже зовсім непридатну для цього техніку - легкоброньований артилерійські тягачі МТЛБ.

Спроби розгорнути ритмічне серійне виробництво вітчизняних БТР-3 і БТР-4 поки натрапляють на цілу низку проблем різного порядку. Причому регулярно навколо цього ми бачимо різні скандали, пов'язані насамперед із якістю використовуваної бронестали. Останній за часом пов'язаний з тим, що військове представництво "завернуло" бронетранспортери, корпус яких виготовлений з броні компанії MiiLux за стандартами ЄС та НАТО, на тій підставі, що вони не відповідають радянським (!) стандартам Дсту.

Підводячи підсумок, можна говорити про те, що в разі, якщо реально буде реалізований контракт на поставку досить великої кількості навіть беушних канадських бронетранспортерів, то бойові можливості піхотних підрозділів нашої армії вийдуть на абсолютно інший якісний рівень.

У той же час залишається ще безліч питань, які, по всій видимості, будуть висвітлені в подальшому. І ще - будемо сподіватися, що такі досить гучні політичні заяви будуть мати практичне наповнення. Адже саме такий конкретної військової допомоги від західної коаліції чекає як суспільство, так і військово-політичне керівництво країни.