В очікуванні шари. Де головна небезпека для Зеленського в його другий рік

Рік тому Володимир Зеленський порушив у суспільстві колосальні очікування шари, тобто майже миттєвого підвищення добробуту без будь-яких зусиль. На цьому була побудована вся передвиборна кампанія Зеленського.

Технологія зомбування

Безумовно, над цим капітально попрацював не один Зеленський, а весь колективний мозок Зе-команди. В якості прикладів такої колективної творчості можна привести обіцянки Зеленського з його передвиборчої програми, в які було закладено зомбуючий вплив на народ.

Для цього використовувалася спеціальна технологія. На відміну від звичайних популістів, які звично говорили гаслами, Зеленський обґрунтовував свої обіцянки якимись нібито реалістичними механізмами виконання.

Правда, мило? Два в одному. Бізнес купився на обіцянку "нульової декларації", а незаможні - на обіцянку зменшення тарифного навантаження. Звичайно ж, і те й інше залишилося порожнім звуком.

Скільки мам і тат розплакалися від того, що якщо не їм, то хоча б їх дітям прийде шара? І до речі, це значить, що майже в стільки ж юних голів мами і тата встигли вкласти це очікування стартового капіталу на шару. Не факт, що ця інфекція виліковна.

Та ж технологія використовувалася в передвиборних роликах Зеленського. Згадаймо хоча б самий знаменитий - той, де Зеленський пообіцяв вчителям зарплати в $4000 в місяць. Якби Зеленський просто закликав вчителів: "Голосуйте за мене, і я буду платити вам чотири тисячі доларів щомісяця", - тоді, напевно, в таке відверте розводилово мало хто б повірив. Але Зеленський зібрав навколо себе нібито розумних "експертів", які з розумним виглядом "підрахували" і видали результат: $4000 в місяць кожному вчителю. Подіяло безвідмовно. В українських умовах обіцянка $4000 в місяць, як тільки її (з допомогою залучених "експертів") зробили трішки правдоподібною, - це така сильна штука, яка мізки відбиває геть.

Відстрочені очікування

Розрахунок Зеленського та його команди полягав у тому, що люди точно отримають якесь підвищення рівня життя. Нехай не настільки величезне, про яке вони розмріялися, але все ж більш-менш помітне. Отримають хоча б завдяки тій тенденції зростання всіх показників - ВВП, бюджетів усіх рівнів, реальних зарплат і пенсій, - яка була закладена в попередні кілька років.

У тому, що так буде, Зеленський не сумнівався. До іншого розвитку подій він був просто не готовий. Однак дива не сталося. Шара не прийшла.

Але бумеранг патерналізму нікуди не подівся. Люди аж ніяк не перестали чекати шари. Вони лише відклали свої очікування на час "після перемоги", у розумінні "після перемоги над карантином" і після "після перемоги в боротьбі за мир на Донбасі". А після перемоги очікування шари вдвічі солодше.

До того ж об'єктивно з-за карантину залежність людей від держави зросла. Особливо сильно - навіть не у фінансовому, а й у психологічному плані. Всі багато разів бачили ролики, як Зеленський зустрічає літаки з засобами соціального захисту. І в багатьох мільйонів в підсвідомості відклалося, що їх здоров'я і навіть життя залежать від держави.

Важливо й те, що при Зеленському повернена назад політика фінансової децентралізації. Бюджети областей, міст, об'єднаних територіальних громад різко продірявилися. І це об'єктивно зробило українців більш залежними від центральної влади. Яка тепер повинна забезпечити людям все-все-все, зовсім як при совку.

Два джини з пляшки Зеленського

Можна очікувати, що знову матимуть велику популярність партії, що сповідують ідеологію "забрати і поділити". В наших умовах це партії двох видів: які говорять про соціалізм чи комунізм і які говорять про націонал-соціалізм або соціал-націоналізм.

І ті й інші партії будуть конкурувати саме з Зеленським, пастися на різних сторонах його електорального поля. Як і Зеленський рік тому, ці партії будуть зомбувати народ, обґрунтовуючи свої обіцянки загального процвітання нібито реалістичними механізмами виконання.

Це ті два джини, яких випустив з пляшки саме Зеленський. І випустив він їх ще рік тому.