• USD 28.5
  • EUR 34
  • GBP 38
Спецпроєкти

Camel — спадкоємець "Черепашки". Чому в Генштабі ЗСУ забули, що безпілотники не тільки літають

Прийнята при попередньому начальнику Генерального штабу «Концепція застосування наземних роботизованих комплексів» для ЗСУ, розрахована до 2030 р., покладена під сукно

Роботизована платформа Camel
Роботизована платформа Camel
Реклама на dsnews.ua

Війни в Лівії, Сирії, а особливо в Нагірному Карабасі різко підвищили інтерес військових по всьому світу до безпілотних платформ — причому не тільки повітряного базування. За останні роки по всьому світу були створені десятки, якщо не сотні проєктів такої «чудо-зброї» як для бойової роботи разом з піхотою на землі, так і на воді. Однак за дуже рідкісним винятком далі дослідних зразків в більшості армій світу справа поки що не пішла. А виняток становить американська армія, яка перша в світі отримала досвід їх застосування в бойових умовах в ході війни в Іраку і Афганістані. Дійшло до того, що деякі американські генерали вже на повному серйозі заявляють, що до 2030 р. роботи зможуть замінити чверть особового складу сухопутних військ США.

"Тінь" і "Фантом"

Не так давно турецька компанія Ares Shipyard Inc. презентувала спільний з Meteksan Defense проєкт надводної безпілотної ударної платформи під назвою ULAQ. Цікаво, що при масі в 2000 кг і швидкості до 35 морських вузлів апарат оснащений не тільки оптико-електронною і радіолокаційною станціями, а й набором керованих ракет.

Є подібні проєкти і у нас, правда, скромніше. Так, в 2016 р. миколаївська компанія Unik Yachts представляла проєкт морського безпілотного катера «Тінь». Тоді він позиціонувався як ідеальний апарат для патрулювання акваторії в денний і нічний час, а також як автоматична платформа для керованого підводного апарату. Правда, ніяких нових відомостей про долю проєкту немає.

Білоруси продовжують доводити до пуття свій роботизований наземний комплекс «Вістл» — 14-15 жовтня пройшли його перші польові випробування. Апарат досить цікавий — має пускову установку для запуску 18 некерованих авіаційних ракет С-5 і призначений для вогневої підтримки розвідувально-диверсійних груп, ведення бою в міських умовах. Його «очима» є оптико-електронна станція, яка оснащена телевізійними камерами і лазерним далекоміром.

Цілий ряд українських компаній також створили дослідні зразки наземних роботизованих платформ, які в останні кілька років посилено допрацьовуються — в надії, що ними зацікавляться наші військові, ну і з оглядкою на іноземних замовників.

З приводу інтересу від наших військових поки є великі сумніви — незважаючи на постійне збільшення кількості генералів і полковників, навіть сформувати технічне завдання вже нікому. Мало того, прийнята при попередньому начальнику Генерального штабу Вікторі Муженкові «Концепція застосування наземних роботизованих комплексів» для ЗСУ, розрахована до 2030 р., благополучно покладена під сукно.

Реклама на dsnews.ua

Тим часом варто сказати, що у нас є як мінімум дві платформи, що володіють серйозними конкурентними перевагами на ринку. Йдеться перш за все про «Фантомі». Представлена в серпні 2016 р. однією з київських фірм конструкція пройшла довгий і непростий шлях — від шестиколісного транспортера, призначеного для евакуації двох поранених з поля бою, до восьмиколісної бойової платформи з протитанковим ракетним комплексом «Бар'єр» вітчизняного виробництва або навіть блоком для запуску 80-мм некерованих авіаційних ракет РС-80 (вітчизняний аналог радянських С-8).

Останній за часом варіант вже «Фантома-2» був представлений на міжнародній виставці озброєння AUSA-2017 Вашингтоні. Його озброєння представлено парою 23-мм гармат, «облагороджених» пусковою установкою для некерованих ракет РС-80 і двома пусковими установками для ПТУР «Бар'єр».

Незважаючи на посилення озброєння, основною проблемою для подальшого вдосконалення безпілотного наземного роботизованого комплексу є система управління. Якщо більшість сучасних апаратів має радіоуправління, то наш український апарат управляється за допомогою волоконного кабелю довжиною 5 км, що, з одного боку, досить збільшує захищеність від засобів РЕБ, а з іншого — в значній мірі обмежує його бойові можливості. Тому наступним етапом, як видно, стане переведення системи управління дроном на радіоуправління по захищеному радіоканалу.

Camel для іноземців

Має шанси бути реалізованим в інтересах іноземного замовника інший проєкт, який виріс з волонтерського, — Camel UGV від компанії Roboneers. Апарат теж пройшов шлях від чисто транспортної платформи типу «Черепашка» до машини з бойовим модулем. З останніх відомостей про цей проєкт — нині платформа в версії для жаркого клімату проходить випробування в умовах піщаної місцевості в інтересах неназваного іноземного замовника. Представники компанії також заявляють, що найближчим часом будуть продовжені випробування роботизованої платформи в інтересах ЗСУ.

Так, українським генералам з Генштабу варто поворушитися, тому що наше відставання в технічних новинках з кожним роком стає все глобальнішим — і скоро може скластися ситуація, подібна до тієї, яка зараз спостерігається в Нагірному Карабасі. Де вірменська армія зразка 1980-х системно знищується азербайджанською армією зразка 2010-х.

    Реклама на dsnews.ua