Дефіцит безпілотників. Чому на допомогу "Байрактарам" не злітають наші "Соколи" і "Горлиці"

Можливості ударної безпілотної авіації нашої армії вкрай обмежені

Bayraktar TB2 / Getty Images

Останні бої в районі вірмено-азербайджанського кордону показали зростаючу роль ударних безпілотників. На сьогодні більша частина втрат в живій силі і техніці була нанесена саме безпілотними дронами-камікадзе. Причому безпілотну техніку в різній якості активно використовували обидві сторони.

На цьому тлі вельми цікаво проаналізувати можливості ВСУ, адже країна веде війну, яка з великою часткою ймовірності можете перерости в повномасштабну.

Тут з жалем потрібно зазначити, що можливості ударного безпілотної авіації нашої армії вкрай обмежені. По суті, єдиними представниками є шість середніх тактичних середньовисотних апаратів турецького виробництва Bayraktar TB2 з двома станціями управління. Крім того, до весни 2020 р. було закуплено 200 авіабомб MAM-L і ракет UMTAS.

Ці машини зведені в одну бригаду, яка базується у Хмельницькому. Є і підготовлений у Туреччині персонал. Однак до застосування на Донбасі поки справа не дійшла. Все, що продемонстровано публіці, – це єдиний випадок застосування коригованої ракети по цілі на Рівненському полігоні під час недавніх навчань.

При цьому, судячи з усього, у військово-політичного керівництва є розуміння, що кількість таких апаратів явно недостатньо. Адже як показав досвід їх застосування в Сирії та Лівії, в бойових умовах втрати ударних дронів будуть досить високими – адже російські системи ППО і РЕБ, як і раніше, залишаються досить ефективними.

Тому і ведуться переговори про закупівлю додаткової партії. Так, 13 липня в ЗМІ з'явилася інформація про те, що ця тема активно обговорювалася в ході офіційного візиту міністра оборони Туреччини в Київ. Наскільки це реально в нинішніх економічних умовах, сказати складно – минула партія коштувала Україні $69 млн (з запасними частинами, сервісним обслуговуванням, підготовкою персоналу і озброєнням).

На жаль, спроби отримати на озброєння дрони-камікадзе на сьогодні провалилися. У 2016-2017 рр. активно йшли розмови про прийняття на озброєння і розгортанні складання на потужностях чернігівського ВАТ "ЧеЗаРа" польського дрона Warmate. Були проведені попередні випробування з ураженням конкретних цілей на полігоні, розроблений розвідувально-ударний комплекс "Сокіл" на базі бронемашини "Козак-2". Однак виділені міністерством оборони України гроші пішли в нікуди, і проект благополучно поховали. А тим часом дрони-камікадзе — вельми і вельми перспективний напрям, який на даний момент Україні недоступний.

Втім, як і недоступна поки опція розробки та запуску в серійне виробництво ударних БПЛА вітчизняного виробництва.

З дронов-камікадзе є досить інноваційний проект "Грім" ST-35 від підприємства "Атлон Авіа", яке вже зарекомендувало себе досить вдалим безпілотником А1-З "Фурія". Судячи по макету, представленому на виставці "Зброя і безпека-2019", і рекламних матеріалів від фірми, це інноваційний легкий (10 кг) апарат з бойовою частиною у 3,5 кг, з можливістю точкового ураження одиночної цілі. При цьому апарат може перебувати в повітрі до години.

Є у нас і проекти апаратів рівня Bayraktar TB2. Ще в 2017 р. "Антонов" заявив про роботи з програмою перспективного мобільного тактичного БПЛА типу "Горлиця". До листопада 2017 р. була розроблена і побудована літаюча аеродинамічно подібна модель БПЛА, перший політ якої навіть показали публіці.

Передбачалося, що апарат буде мати можливість польоту на висоті 5000 м, радіус дії – 120 км і дальність польоту 1050 км при швидкості 250 км/ч. При цьому ні про яке озброєнні мова не йшла. Ймовірно, такі характеристики не вразили військових, і нині про проект нічого не відомо, швидше за все, він заморожений.

Поки неясна доля та іншого недавно представленого проекту – "Сокіл-200" від київського конструкторського бюро "Луч". Його макет планують показати в натуральному масштабі на жовтневій виставці "Зброя та безпека".

За словами генерального конструктора і гендиректора підприємства Олега Коростельова, вже відпрацьовано близько 85% вузлів і агрегатів майбутнього безпілотника. В тому числі така важлива складова, як оптико-прицільна станція з лазерною системою наведення. За його вельми оптимістичним прогнозом, реально прийняти такий БПЛА на озброєння протягом півтора років, якщо почати льотні випробування через 9 місяців. Природно, за умови необхідного державного фінансування.

У цьому проекті бентежать дві речі. Перш за все, відсутність у "Променя" досвіду розробки і впровадження у виробництво літальних апаратів. А це вкрай специфічний напрям, що вимагає зовсім інших підходів, ніж розробка і серійне виробництво протитанкових ракет. Тут потрібен повний цикл авіавиробництва. А враховуючи, що не озвучений навіть тип двигуна та інші характеристики, є ймовірність, що цим займається хтось інший. Хто конкретно, буде зрозуміло у жовтні.

Другий момент — озброєння. "Промінь" пропонує чотири протитанкові ракети власного виробництва. Яка буде їх ефективність проти наземних цілей, поки неясно — цілком може бути, що спеціально під проект буде розроблений авіаційний варіант РК-2 або РК-3.

Таким чином, можна говорити про те, що поки вітчизняні виробники пропонують свої проекти і відпрацьовують їх, на озброєнні буде складатися вже перевірені в боях турецькі комплекси. Яких, повторимося, поки закуплено вкрай мало.