Рулетка-2019. В чиї передвиборні кошика понесуть яйця регіональні князьки

Фактично ніхто з місцевих сірих кардиналів не готовий робити власну політичну ставку безапеляційно на когось одного, ризикуючи в разі програшу свого фаворита піти на дно разом з переможеним
Фото: УНІАН

Найважливішим на будь-яких виборах стоїть питання, на кого зроблять свої реальні ставки регіональні еліти. Йдеться передусім про тих небагатьох, які хоч і не є топ-олігархами загальнонаціонального масштабу, входячи в горезвісний другий ешелон українських товстосумів, однак їх вплив в рідних вотчинах дуже вагоме, а то й просто визначальне. Це коли місцеві політикум, чиновництво та бізнес-середовище орієнтуються в усьому не стільки на офіційну вертикаль влади, скільки на свого регіонального князька. І якщо останній хоч і негласно, але більш-менш чітко визначається зі своїм вибором під час передвиборної кампанії-2019 щодо конкретного кандидата в президенти або політичної сили на подальшу парламентську гонку, вся місцева машина адмінресурсу розгортається в зазначену ним сторону.

У даному огляді "ВД" представлені десять таких сімей, бізнес-груп і персоналій, що вважаються в своїх регіонах ключовими лідерами думок серед еліт. Від них на місцях залежить якщо не все, то вже точно дуже багато, тому зіграна ними роль на майбутніх в 2019 р. виборах сприймається серйозною підмогою для будь-якого провідного політичного гравця в майбутньому глобальному виборчому циклі в Україні. Втім, при найближчому розгляді фактично ніхто з місцевих сірих кардиналів не готовий робити власну політичну ставку безапеляційно на когось одного, ризикуючи в разі програшу свого фаворита піти на дно разом з переможеним. Навпаки, все відбувається досить прогнозовано — шляхом традиційного розкладання яєць у різні кошики.

Віктор Балога і сім'я

В принципі, на кого вирішив переважно поставити Віктор Балога з усією своєю закарпатської "Барвой", стало зрозуміло в момент його появи у керівництві передвиборчого штабу Анатолія Гриценка. Правда, продиктований цей балогівський вибір був швидше його амбіціями політика "вищої ліги", а не суто діяча масштабу Закарпаття. Хоча реальний вплив Балоги за межами рідного краю залишилося в минулому — в часи його керівництва секретаріатом президента Віктора Ющенка, що наочно демонструють хоча б нинішні позиції кишенькової партії "Єдиний центр", яка володіє політичною вагою лише в одній-єдиній Закарпатської області.

Там і тільки там мають свої мажоритарки як сам Балога-старший, так і його брати-нардепи Іван та Павло Балоги і кілька отдалившийся від сім'ї двоюрідний брат Василь Петьовка, а дивиться за сімейним форпостом у Мукачевому його син Андрій Балога як тамтешнього мера. Власне, закарпатські розклади і визначають майбутню ставку великого балогівського сімейства на виборах-2019. Конкуренцію за представництво в регіоні інтересів Петра Порошенка Балога програв нинішньому закарпатському губернатору і давньому особистому ворогові Геннадію Москалю, але це не означає, що стіл переговорів з чинним президентом остаточно перевернуть, особливо пам'ятаючи про цілком нормальною "кредитної історії" Балоги і Порошенко з ющенківської "Нашої України". Зрештою, і з Юлією Тимошенко не всі горшки побиті, але за багато років між ними накопичилося дуже багато взаємних претензій. При цьому ще зовсім недавно, після місцевих виборів-2015, Балога активно намагався просунути лідера обласного осередку "Батьківщини'Олександра Кеменяша до голови Закарпатської облради, але губернатор Москаль тоді зірвав дану операцію — Кеменяшу для обрання обласним спікером не вистачило всього одного голосу.

Олексій та Андрій Вадатурские

Засновник і беззмінний з 1991 р. гендиректор одного з найбільших агрохолдингів країни "Нібулон" Олексій Вадатурський став головним сірим кардиналом Миколаївщини ще в епоху президентства Леоніда Кучми. З рук Ющенка він навіть удостоївся звання Героя України, але потім ледь не став жертвою віджиму бізнесу з боку жадібного родини Януковича, тому його однозначний вибір Порошенко в 2014-му був цілком закономірним.

Перед останніми парламентськими перевиборами син Вадатурського Андрій, який працював до цього заступником у батька в "Нібулоні", повністю поринув у політику, навіть очолив облорганізацію БПП. В результаті п'ять із шести мажоритарних округів у Миколаївській області виграли висуванці президентської партії з самим Вадатурським-молодшим включно. Однак згодом від керівництва миколаївськими порошенковцами його відтерли місцеві конкуренти, він навіть голосно вийшов з партії, правда, залишившись у парламентській фракції БПП. Що дозволяє зробити ключовий висновок — з Порошенком Вадатурские поки вирішили не спалювати мости.

Але цей факт зовсім не означає, що "нібулонівці" перестали уважно вдивлятися в різні сторони. Наприклад, ходять наполегливі чутки про те, що Вадатурський-старший вже провів кілька раундів переговорів про співпрацю особисто з Тимошенко, яка останнім часом намагається підгорнути українських агропромисловців своїм "новим аграрним курсом". До того ж після відновлення через суд представника "Самопомочі" Олександра Сенкевича на посаді мера Миколаєва йому тепер надає всебічну підтримку саме "Нібулон". Тобто кошиків для всіляких яєць Вадатурских предостатньо, єдине, навряд чи "нібулонівці" захочуть ставити на екс-"регіоналів", про багатьох з яких у Вадатурских залишилася ідіосинкразія.

Олександр і Галина Гереги

Планомірне підгортання Хмельницької області співвласником найбільшої національної мережі будівельних гіпермаркетів "Епіцентр" Олександром Герегою не пройшло даром. У 2014-му на перевиборах до ВР він і його близький соратник Андрій Шинькович (нині входить у фракцію БПП) тріумфували у сусідніх мажоритарних округах Хмельниччини, в 2015-му гереговский містечковий політпроект "За конкретні справи" зайняв перше місце на виборах до хмельницької облради, а в 2018-му лідер обласної фракції "конкретних" і багаторічний топ-менеджер "Епіцентру-До" Вадим Лозовий взагалі став хмельницьким губернатором.

Таким чином, з питанням майбутньої ставки екс-"регіонала" Гереги все начебто зрозуміло — він вже активно працює з командою Порошенко і на місці, і в столиці, адже він сам як позафракційний нардеп зазвичай голосує в унісон з парламентською коаліцією. І цікава політичним партнерам подружня пара Олександра та Галини Герег не тільки своїм впливом на одній конкретній Хмельниччині, але і тим, що в кожному, по суті, великому українському місті є свій гіпермаркет "Епіцентр", а то й кілька. А це важливий ресурс у передвиборній агітації і пропаганді.

Втім, говорити про повної однозначності орієнтації даного сімейства на БПП все ж не варто. Просто хоча б пам'ятаючи про те, що за часів Януковича Галина Герега як секретар Київради орієнтувалася виключно на колишнього главу АП, а нині відомого "оппоблоковца" Сергія Льовочкіна, як, до речі, і її чоловік-нардеп. Та й серед олігархів прийнято політично ставити на когось абсолютно непублічно і навіть таємно.

Андрій Деркач і компанія

Досі свою ставку місцевий князьок Сумщини і вічний нардеп-мажоритарник від Глухова Андрій Деркач робив на Порошенка. Що принесло йому свої відчутні плоди — багато в чому з Деркачем йде нога в ногу діючий голова Сумської ОДА Микола Клочко. Плюс є ще кишенькова фракція в облраді "Воля народу", зараз входить в облсоветовское більшість, створене з енної спроби навколо сумського БПП. Причому діє Деркач в регіоні в парі з ще одним нардепом-екс-"регіоналом", шосткинським бізнесменом Ігорем Молотком.

Зараз цей дует зайнятий збереженням власних позицій на півночі Сумщини, кульмінацією чого став пролунав на всю країну конфлікт з мером Конотопа, "свободівцем" Артемом Семенихиным. Між іншим, відправити у серпні у відставку Семеніхіна Деркачу і Молотку вдалося з допомогою місцевого БПП, коли всі відповідні рішення депутатів Конотопської міськради, присутніх в сусідньому приміщенні райдержадміністрації, підписував лідер конотопських порошенковцев Тарас Омельченко. Але ось з іншим деркачевским подразником в його глухівських пенатах — мером Глухова Мішелем Терещенко — поки нічого так і не зробили, мабуть, залишили його на закуску (не дарма ж піарники Деркача особливо популяризують прізвисько Терещенко "Мэрмишель").

До речі, глухівський градоначальник першим поширив слух про те, що його недруг Деркач нібито веде досить плідні переговори з Тимошенко, підтверджень чого поки не було, не вважаючи скандальний ефір лідера "Батьківщини" в ранковій програмі деркачівської ТРК "Ера", що виходить на Першому національному. При цьому за Деркачем дійсно закріпилося реноме успішного перебіжчика — в свій час він вдало втік від Кучми до Ющенка, потім від Ющенка до Януковича і, нарешті, від Януковича до Порошенка.

Богдан і Ярослав Дубневичи

Суто з формального погляду з львівськими бізнесменами Богданом та Ярославом Дубневичами також все визначено — обидва брата-нардепа входять в парламентську фракцію БПП. Але в той же час вони перебувають у серйозному кулуарному конфлікті з львівським губернатором Олегом Синюткою. А це загрожує різними мінусами, адже бізнес Дубневичів — це не тільки фірма "Колійні ремонтні технології", зав'язана на тендери "Укрзалізниці", але й сільське господарство та житлове будівництво на території рідної Львівщини.

Благо у Дубневичів, крім міцних зв'язків у Львівській митниці і серед місцевих податківців, є істотний актив — голова Львівської облради

Олександр Ганущин. Цей представник БПП колись був багаторічним керівником апарату Львівської ОДА, а ще в 2016-му значився помічником-консультантом нардепа Ярослава Дубневича.

Між іншим, саме Ганущина брати-депутати намагалися просунути в губернатори замість Синютки, але щось у Дубневичів з цим не зрослося. З тих пір вони ображені на Порошенка і стали активно шукати шляхи до повернення в команду Тимошенко. Тим більше що львівську партосередок БЮТ вони коли-то дуже грунтовно спонсорували, з-за чого раніше обиралися до облради якраз під "біло-сердечними" прапорами.

Геннадій Кернес

Найбільш природно виглядала б ставка харківського мера на прокремлівський "Оппоблок" та/або "За життя" Рабиновича–Медведчука. Проте Геннадій Кернес не так вже і вільний у своєму виборі, так як в реальності його обступили з двох сторін земляки — керівник АП Ігор Райнин і глава МВС Арсен Аваков, з якими Кернес зберігає нейтралітет в обмін на лояльність до нинішньої влади. Одна справа, коли мера ледве-ледве картає нинішня голова Харківської ОДА і пряма ставлениця Райнина Юлія Світлична, а кримінальні справи правоохоронців проти харківського голови особливого продовження не мають, і зовсім інша — потужна атака на нього з кількох флангів, здатна змести будь-якого, навіть такого "міцного горішка", як Кернес.

Ресурс градоначальника Харкова вагою і відомий — він не тільки особисто контролює всю мерію, але і більшість Харківської міськради. Воно складається виключно з власної фракції Кернеса, що пройшла на місцевих виборах-2015 під брендом осколка ПР — партії "Відродження". Так і в облраді його спікер Сергій Чернов і віце-спікер Володимир Скоробагач з того ж проекту

"відродженців", з якими у Кернеса все на мазі.

Правда, про використання даного кернесовского политактива потрібно домовлятися з офіційним зберігачем бренду "Відродження", нардепом від Харкова Віталієм Хомутинніком, а також з неформальними "акціонерами" проекту — олігархами Ігорем Коломойським і Андрієм Веревським. Інакше для потенційних "покупців" Кернеса серед фаворитів виборчої кампанії справи явно не буде. До того ж і самого харківського мера цікавлять гарантії його майбутнього, і, хто запропонує кращі умови, на того він і буде на виборах-2019 працювати не віртуально, а чисто конкретно.

Група "Континіум"

У волинській бізнес-імперії "Континіум" схожа ситуація з Герегами на Хмельниччині — у них також є свій голова Волинської ОДА, яким у цьому році призначений генерал-полковник міліції Олександр Савченко. Тобто

давно укорінена в регіоні місцева ФПГ покійного Ігоря Єремєєва, лідерство в якій зараз захопив нардеп із депутатської групи "Воля народу" Степан Івахів, вже помітно інкорпорована Банковій у своїх передвиборних цілях.

Але, з іншого боку, мають місце старі зв'язки з екс-"регіоналами", добре працювали для "Континіуму" у часи режиму Януковича, про що не дасть збрехати той же колишній висуванець ПР Івахів.

Втім, відкрито працювати на п'яту колону Кремля в нинішніх умовах собі дорожче — на патріотичної Волині така поведінка не те що не зрозуміють, а можуть взагалі піддати жорсткого публічному осуду.

Тому вибір "Континіуму" у передвиборних кошиках обмежений тільки постмайданными силами. До всього іншого від дружби, наприклад, з Тимошенко групу стримує факт ставки на лідера "Батьківщини" з боку Коломойського. А з молодшим бізнес-партнером останнього — головою Волинської облради Ігорем Палицею — у "Континіуму" давній конфлікт, у передвиборчі періоди зазвичай характеризирующийся серйозним загостренням.

Ярослав Москаленко

А ось лідер депгрупи "Воля народу" Ярослав Москаленко, який є до того ж одним з центральних сірих кардиналів Київщини, постійно і цілком успішно торгується в парламенті з коаліцією за необхідні влади голосування, тому його прийнято зараховувати до команди Порошенка. Очевидні зв'язки Москаленко з Банкової також видно ще з одного факту — на цього нардепа від Вишгорода орієнтується мало не у всіх справах чинний глава Київської ОДА Олександр Горган.

Олександр Горган і Ярослав Москаленко (праворуч)

До речі, сьогодні кілька районних організацій президентської партії перебувають на утриманні саме Москаленко, на нього дивиться цілий ряд депутатів облради від БПП. Також в його арсеналі присутня обласна фракція "Наш край", що складається з таких же, як він, колишніх "регіоналів". Ну і є ще важливе вплив на мерів столичних передмість — Борисполя, Бучі, Вишгорода, Ірпеня, Обухова і т. д.

Але при всьому при цьому треба розуміти одну річ — путівку у велику політичну і бізнес-життя видав Москаленко не хто інший, як один з нинішніх лідерів "Оппоблока" Юрій Бойко. І не варто також забувати про медведчуковском минулому близького до Москаленко губернатора Горгану. У ті далекі часи, коли він ще гордо носив прізвище Лялька.

Геннадій Труханов

Хоча мер Одеси Геннадій Труханов відомий своїми явно проросійськими поглядами, а в кишені у нього нібито прихований російський паспорт, але співпрацює його локальний проект "Довіряй справах" в Одеській міськраді не з прокремлівським "Оппоблоком", а з БПП. Точніше, з лідером місцевого осередку партії Порошенка, нардепом Олексієм Гончаренком. Його союз з Трухановим після місцевих виборів 2015 р. був укріплений тим, що секретарем міськради мер дозволив стати висуванцю БПП і свояка Гончаренко Олексію Потапскому. В обмін труханівська фракція "Довіряй справах" в Одеській облраді підтримала при обранні його кандидатуру глави порошенковца Анатолія Урбанського. Коли ж на Труханового намагалося знайти управу НАБУ, його взяв на поруки нардеп від БПП Дмитро Голубов — найближчий підручний Гончаренко.

Таким чином, з одного боку, у одеського бургомістра і команди Порошенка, скажемо прямо, склалося, проте з іншого — старі зв'язки з колишніми соратниками з ПР і постійне воздыхание перед "ватою" все ж дають про себе знати. При цьому будь-кому, не позиціонує себе "рукою Путіна", навряд чи безпечна для власного іміджу публічна підтримка з боку Труханового. Хоча підгребти під себе Одесу з її значним електоральним ресурсом дуже хочеться буквально всім. Виходить, якесь балансування великих політичних гравців між публічними і непублічними контактами з мером Одеси з ризиком, коли всі "таємні вечері" за участю Труханового конкуренти тут же зроблять явними і б'ють по патріотичному реноме "які вечеряли".

Втім, і одеський градоначальник перебуває не в таких комфортних умовах. Всі його мерство де-факто можна взагалі називати горезвісної "інструкцією по виживанню", так як він тримався на плаву переважно з-за постійної турбулентності обласної влади, коли Палицю в губернаторському кріслі раптово змінили на ще більш експресивного Міхеїла Саакашвілі, якого так само раптово прибрали, залишивши Труханового в обох випадках тихо потирати руки. Одним словом, є всі підстави припускати, що на виборах-2019 мер Одеси буде звично лавірувати між різними політичними центрами, а там вже як у нього вийде.

Борис Філатов

Градоначальник Дніпра також варто певною мірою на роздоріжжі. Так, він як був, так і залишається ключовим політичним активом Коломойського, і рвати зв'язки зі своїм земляком і давнім партнером Філатов навряд чи буде. Хоча у випадку з президентськими виборами мер Дніпра може отримати від лідера групи "Приват" деяку свободу дій. Тому що безпосередньо працювати на Тимошенко Філатову невигідно, це може викликати гострий конфлікт з Києвом і закономірно відбитися на важливих бюджетних, фінансових, інфраструктурних та інших відносинах центру з Дніпром, а мер ще хоче з чим піти на наступний мерський термін.

До того ж після місцевих виборів-2015 промерська більшість у Дніпровському міськраді Філатову допомогли сформувати саме губернатор Дніпропетровщини Валентин Резніченко та місцеве відділення БПП, але те, що розкололися дніпровські вилкуловцы, заслуга, звичайно, належить особисто меру. Само собою, про якісь таємні договорняки Філатова з "Оппоблоком" не може бути й мови — там давня і персоніфікована ворожнеча. А от з іншими, не просоченими асоціаціями з режимом Януковича, заразою "російської весни" та іншими супутніми ватними складовими, все може бути в ажурі.

В якійсь мірі в схожій ситуації "розмовляти зі всіма і ні про що" знаходиться не тільки Філатов, але і практично всі "непартійні" мери. Та й "партійні" градоначальника весь час в ході передвиборної гонки будуть озиратися на актуальний рейтинг своєї політсили, намагаючись перекласти в процесі свої яйця в кошики тих, хто виходить на лідерські позиції, навіть якщо проти такої поведінки стануть жорстко виступати їх, мерів, на даний момент різні покровителі. Що в принципі не дивно, адже, як відомо, риба шукає, де глибше, а людина завжди, де краще.