Хто кому збрехав. Чому скандалять Рубіо та Зеленський

Суперечка між Володимиром Зеленським та Марко Рубіо — історія хоч і гучна, але другорядна. Значно важливішим є те, про що ми дізналися завдяки цій суперечці, коли кожна сторона спробувала публічно пояснити свою позицію.

Дізналися ми про те, що між Києвом і Вашингтоном вже немає розбіжностей у питанні, чи виведе Зеленський українські війська з Донеччини. Також є згода у тому, що гарантії безпеки, обіцяні Україні Дональдом Трампом, набудуть чинності лише після виходу українських військ з Донеччини. Головна розбіжність зараз в іншому питанні: коли США дадуть Україні ці гарантії безпеки?

Київ наполягає, що спочатку укладання угоди про гарантії — і лише потім виведення військ. Вашингтон говорить, що навпаки, спочатку виведення військ — і лише потім укладання угоди про гарантії.

Схоже, що обидві сторони не довіряють одна одній і бояться обману.

Чому розлютився Рубіо

Ще 19 листопада 2025 року американський новинний сайт Axios повідомив сенсацію: "План Трампа вимагає від України поступитися додатковою територією заради гарантій безпеки". Американський чиновник, безпосередньо обізнаний з ситуацією, розповів виданню, що "новий план Трампа щодо припинення війни в Україні передбачає надання Росії частин східної України, які вона наразі не контролює, в обмін на американські гарантії безпеки для України та Європи від майбутньої російської агресії".

Відтоді минуло більше чотирьох місяців. І формула "Донеччина в обмін на гарантії" вже не є сенсацією ані для кого.

Чому ж розлютився Рубіо? Бо з погляду Вашингтона Трамп зробив добре Україні: запропонував їй суттєвий бонус у вигляді американських гарантій безпеки від США, якщо вона зробить територіальну поступку, за яку Путін згоден закінчити війну. А Зеленський інтерпретував це так, наче Трамп хоче зробити погане Україні: відібрати у неї американські гарантії безпеки у разі відмови зробити територіальну поступку Путіну.

"Президент Трамп, на жаль, на мою думку, все ще обирає стратегію посилення тиску на українську сторону, — сказав Зеленський Reuters 25 березня. — Американці готові фіналізувати ці гарантії на високому рівні, коли Україна буде готова вийти з Донбасу".

Звісно, Рубіо прочитав ці слова як бажання Зеленського вкотре попіаритися на спротиві тиску Трампа. "Це брехня. І я бачив, як він це сказав, і прикро, що він це сказав, бо знає, що це неправда, і йому так не казали. Те, що йому сказали, очевидно: гарантії безпеки не наберуть чинності, поки не закінчиться війна", — сказав Рубіо журналістам, коли його запитали про слова Зеленського, 27 березня в Парижі після переговорів очільників дипломатії G7.

Якби їхня суперечка на цьому припинилися, вона взагалі не дала б ніякої нової інформації, окрім чергового підтвердження того, що Київ і Вашингтон взаємно незадоволені. Однак Зеленського слова про брехню заділи, і він вирішив детальніше пояснити журналістам свою позицію. Перебуваючи у Катарі, він спеціально скликав zoom-конференцію з журналістами, щоб відповісти Рубіо. І ось тут почалося справді цікаве і нове.

Формула без алгоритму

Забудьмо питання про те, як оцінювати пропозицію Трампа про гарантії безпеки для України: як подарунок чи як важіль тиску. Хочемо ми цього чи ні, все одно ця пропозиція містить обидва інгредієнти.

Набагато важливішим є інше. Із заяв Зеленського і Рубіо випливає, що головна розбіжність між Києвом і Вашингтоном полягає не в формулі "Донеччина в обмін на гарантії", а в алгоритмі її реалізації.

28 березня Зеленський абсолютно чітко підтвердив журналістам, що умовою гарантій є вихід українських військ з Донеччини. Він спеціально дуже довго це розжовував своїм слухачам.

"Якщо сьогодні Росія звучить достатньо ультимативно: вона закінчить війну тільки після виходу українських Збройних сил з усієї території Донецької і Луганської області. Якщо цей ультиматум звучить, і американська сторона говорить: "Після того, як Росія припинить війну, ми вам дамо гарантії. В іншому випадку ми вам гарантії не дамо". Можна по-різному ставитись до цього, але всі сигнали, які були впродовж всього перемовного процесу, говорять про те — це не тільки мій аналіз, це звучить абсолютно прямо — ми зможемо отримати гарантії безпеки від Сполучених Штатів Америки не до припинення вогню, не до закінчення війни, а після того, як наші війська вийдуть з Донбасу, що є умовою закінчення війни. Саме в такому форматі ми зможемо отримати гарантії безпеки від США", — сказав він.

І ось, розжувавши журналістам, що про жодну іншу формулу не йдеться, тільки про формулу "Донеччина в обмін на гарантії", Зеленський не відкинув її, не заявив про свою незгоду з нею. Натомість він заявив, що Україна наполягає на тому, щоб угоду з Вашингтоном про гарантії було підписано до початку виведення ЗСУ з Донеччини. Тобто фактично він визнав, що Україна давно вже погодилася на цю формулу, а зараз торги йдуть лише про алгоритм її реалізації.

Зеленський нагадав, що публічно і з партнерами говорив про те, що українська сторона прагне підписати гарантії безпеки до закінчення війни. "Але американська сторона сказала: "Ні, це буде зроблено тільки в момент закінчення війни". Я зазначив, що вони діяти не будуть, боятись тут немає чого. Вони будуть діяти, коли Конгрес проголосує, а Конгрес голосуватиме вже після закінчення війни. Однак нам сказали, що питання не в тому, коли це вступає в силу, а питання в тому, коли ці гарантії нам дають. Гарантії нам даються саме після того, як ми вийдемо з Донбасу. І це умова на сьогодні закінчення війни", — сказав він.

Приводи для недовіри

Очевидно, Зеленський боїться, що Трамп його кине. Тобто ЗСУ вийдуть з Донеччини, а Трамп скаже: чудово, ось новий варіант угоди про гарантії, а саме, якщо Росія знову нападе, ми гарантуємо консультації та глибоке занепокоєння.

Побоювання Зеленського виглядають адекватними, але вони все ж таки недостатньо адекватні. Якщо Трамп погодиться підписати угоду про гарантії до початку виведення ЗСУ з Донеччини, це буде лише косметична зміна, а не принципова. Адже будь-які гарантії від Трампа залежать від його примхи.

Він не збирається виконувати навіть ті гарантії, які надані США іншим членам НАТО. Про це 27 березня повідомив Telegraph із посиланням на близькі до глави Білого дому джерела. Американський президент думає над тим, щоб запровадити щось схоже на так звану модель pay-to-play ("плати, щоб грати"), за якою країни НАТО з оборонним бюджетом, який є нижчим, ніж того вимагає Трамп, не зможуть брати участь у голосуванні за розширення Альянсу, спільні місії країн та інші рішення. Крім того, такі країни не зможуть скористатися статтею 5 Північноатлантичного договору, за якою збройний напад на одного члена НАТО фактично вважається нападом на всіх.

За великим рахунком, це запрошення Путіну: нападай на кого хочеш, поки я на них злий за те, що вони не допомогли мені у війні з Іраном. І Трамп завжди, коли захоче, придумає відмазку, чому для нього війна в Європі — це "чужа війна".

У зв’язку з цим цікаво, чого боїться Трамп, коли відкидає пропозицію Зеленського. Невже теж боїться, що його кинуть?

Скоріше, йому хочеться перетворити завершення російсько-української війни у своє рекламне шоу перед проміжними виборами до Конгресу 3 листопада. За його сценарієм, мають бути одночасно підписані три угоди: між РФ і Україною (про мир); між США і Україною (про гарантії безпеки); між США і РФ (про економічне співробітництво). Пропозиція Зеленського в цей сценарій поки що не вписується.

Але ще зарано робити висновки. Торги про алгоритм тривають.