Бійка як маркер мирного часу. Навіщо Порошенко сходив на футбол у Маріуполі
Матч 25 туру Української футбольної Прем'єр-ліги між "Маріуполем" і "Динамо" запам'ятається вболівальникам не тільки яскравою і результативною грою, але і безліччю навколофутбольних подробиць, головна з яких - несподіваний візит президента країни.
Матч завдовжки в сім місяців
Перш ніж говорити про вчорашньому матчі, що завершився ефектною перемогою київського "Динамо" з рахунком 3:2, потрібно обов'язково нагадати про те, що передувало цій події. Незважаючи на те що гра в Маріуполі була вже матчем третього кола українського чемпіонату, місцева однойменна команда та "Динамо" грали між собою зовсім не третій раз за сезон, як годиться, а лише другий. А все тому, що поєдинок першого кола, який повинен був відбутися в приазовському місті ще 27 серпня минулого року, так і не був зіграний з-за подій, що увійшли в історію українського футболу як "Мариупольгейт".
Навряд чи стежать за українським спортом взагалі і футболом зокрема люди забули подробиці тієї справи, але коротко про них варто нагадати. Керівництво "Динамо" на чолі з президентом Ігорем Суркісом вирішило довести свій особливий статус в лізі і вимагає гарантій безпеки проведення матчу в Маріуполі, і це вимога спричинило за собою цілу низку скандальних і зовсім не футбольних подій. У київському клубі почали прикриватися заявами від силових структур, які формально не рекомендували проводити матч в прифронтовому місті (але при цьому заявляли, що готові докласти всі зусилля для забезпечення безпеки), в "Маріуполі" відповідали в стилі "всі грають - і ви повинні", обов'язково згадуючи інші масові заходи на кшталт концерту гурту "Океан Ельзи". Ну а керівництво українського футболу в особі ФФУ наполегливо рекомендував двом клубам вирішити питання мирно і оперативно, щоб не доводити справу до міжнародних інстанцій.
"Динамо" від мирного вирішення відмовився і не з'явилася на матч ні одним з складів - ні молодіжним, ні юнацьким, не основним. Київському клубу резонно зарахували технічну поразку, а незабаром справа перемістилося в площину міжнародного спортивного суду - Спортивний суд в Лозанні в результаті вирішив, що рацію в цій ситуації були представники Федерації футболу України, і залишив покарання в силі. Тим самим "Динамо" постраждало в турнірному плані (збільшивши відставання від головного конкурента "Шахтаря"), так і в репутаційному. І що найсмішніше в цій ситуації - технічна поразка киян перетворилося на три очки для "Маріуполя", які дозволили приазовському клубу потрапити у першу шістку чемпіонату України за підсумками перших двох кіл, а так як в цьому секстеті був і київський клуб, довелося "Динамо" знову навідатися в Маріуполь. І на цей раз Суркіс і компанія вже не могли дозволити собі не приїхати. В іншому випадку клуб чекала дискваліфікація і виключення з Прем'єр-ліги за дві неявки на матч протягом одного сезону.
Політика і футбол
Про те, що на матч "Маріуполь" - "Динамо" може завітати президент України Петро Порошенко в кулуарах говорили ще за тиждень до проведення гри. За п'ять днів до матчу, коли в УПЛ несподівано змінили початковий час початку зустрічі з 14:00 на 17:00, чутки про візит президента почали з'являтися ще частіше. А коли з'ясувалося, що Порошенко офіційно планує візит в приазовський місто 1 квітня, сумнівів у тому, що президент піде і на футбол, зовсім не залишалося.
Ще під час початку конфлікту між "Динамо", "Маріуполем" і ФФУ ходили чутки, що президент України особисто цікавився подіями і намагався вплинути на сторони протистояння, щоб ті не доводили ситуацію до Лозанни. Але, з іншого інсайдерської інформації, позицію "Динамо", яка періодично пом'якшувалась в бік вирішення конфлікту мирним шляхом, остаточно перевів в агресивну площину рідний брат президента клубу Ігоря Суркіса, Григорій Суркіс. Який і сам колись керував і "Динамо", і Федерацією футболу України, а зараз працює віце-президентом УЄФА і переживає далеко не найкращі часи у своїй кар'єрі.
Навіщо Григорію Суркісу вся ця конфронтація була потрібна? Вся справа в нових правилах УЄФА, що стосуються обрання чиновників на керівні посади. Якщо раніше Суркісу не обов'язково було займати якийсь з керівних постів в рідній федерації, щоб керувати європейським футболом, то з нового року все змінилося - потрібна була реальна посаду в ФФУ. А враховуючи те, що зараз в українській федерації на чолі нова команда Андрія Павелка, в якій не особливо хочуть бачити "людей старого формату і режиму", отримати одну з керівних крісел Григорію Суркісу було дуже непросто. Тому він, якщо вірити тим же кулуарних розмов, за допомогою брата і потужного інструменту у вигляді клубу "Динамо" (Київ) вирішив розмовляти з ФФУ методом ультиматумів. Мовляв, або ви йдете нам на поступки, або отримуєте великий скандал, що виходить за рамки затишного українського футбольного маленького світу.
У ФФУ не дали слабину і пройшли весь непростий шлях протистояння з "Динамо" до переможного кінця в Лозанні. Але, враховуючи той факт, що в "Динамо" можуть повторити щось подібне в майбутньому, керівництво федерації вирішило за краще не продовжувати агресивну тактику відносин з "Динамо" і його "таємним покровителем", а яскравим підтвердженням цього стала поява на вчорашньому матчі в Маріуполі Андрія Павелка та Григорія Суркіса в одній ложі. Чиновники сиділи по обидва боки від президента України Петра Порошенка, тим самим демонструючи повну ідилію в українському футболі.
Хоча, не виключено, що закопаний на час сокиру війни у майбутньому знову відкопають і почнуть розмахувати у всі сторони. Але вчора, в конкретно взятому матчі проти "Маріуполя", Суркіс і "Динамо" не без допомоги президента України, викликав підвищену увагу до події, виглядали дуже навіть в позитивному світлі. Кияни виграли 3:2, вийшли на поле в гарних патріотичних футболках на підтримку Маріуполя як міста, а Григорій Суркіс отримав порцію медіа-уваги до своєї персони за рахунок близькості до головного людині країни. Хоча ще не так давно "Динамо" в світлі свого бойкоту поїздки в приазовський місто багатьма вболівальниками вважалося чи не зрадником національних ідеалів і патріотичних позицій.
Просто політика
Візит Петра Порошенка на матч "Маріуполь" - "Динамо" - це не тільки його можливе втручання як миротворця у футбольні справи України, але і чисто політичний хід. Приїхати в місто, пережив жахливу трагедію з великою кількістю жертв після обстрілу терористами мирного населення, прийти на матч, який всього сім місяців тому в Києві називали "потенційно вибухонебезпечним", - це, безумовно, сильний піар-хід, як би цинічно це не звучало. Втім, політика - це цинічна штука в принципі, і якщо у Порошенка був шанс набрати собі балів за рахунок футбольного матчу, який викликав таку кількість "хайпи", як зараз прийнято говорити, то він був на 100% правий, скориставшись цією можливістю.
Окремо варто відзначити той факт, що Порошенко приїхав саме на матч за участю "Динамо" в Маріуполі. Безумовно, на це рішення вплинула і галас навколо "Мариупольгейта", але головним чинником варто вважати все-таки статус київського клубу, яким президент країни активно користується в останні роки, адже вже не перший раз відвідує матч саме з участю киян. Що б там не говорили про силу "Шахтаря", про те, наскільки успішніше "гірники" виступають в останні сезони як команда, але з політичної точки зору "Динамо" залишається більш вигідним об'єктом для піару. Головним чином з-за потужної вболівальницької бази клубу, яка, може, і зменшилася в останні роки, однак все одно залишається величезною, і що ще важливіше - залишається на українських, а не на окупованих територіях. А адже це ще і потенційний електорат.
Президент України в Маріуполі був немов посол миру. І футбольних чиновників, які конфліктують між собою, помирив (нехай навіть на час), і уболівальників з усієї України зарядив упевненістю в тому, що Маріуполь - мирний і безпечний місто, в який не варто боятися їхати в майбутньому, і навіть особливо буйних фанатів дозволив відчути себе вільними як в старі добрі мирні часи.
Бійка ультрас "Динамо" і "Маріуполя" з поліцією під час і після матчу, - це епізод, який не прикрашає футбол в Україні, і дев'ять постраждали в зіткненнях правоохоронців - зайвий привід покартати фанатів, деякі з яких навіщо-то бачать прямий зв'язок між улюбленою грою і насильством. Але є в цьому і позитивний сигнал, як би дико це не звучало.
Адже бійки ультрас з поліцією і бійки взагалі в останні роки стали рідкістю. Самі фанати після історичних подій на Майдані в 2014 р. і що послідувала за ними війною з Росією вирішили тимчасово оголосити перемир'я в фанатському середовищі, пояснивши це бажанням направити енергію в інше русло, більш конструктивне для України. І ось - масові сутички з поліцією в Маріуполі як символ того, що фанати знову відчули себе вільно. Адже теж своєрідний маркер мирного часу. Нехай і є сам по собі досить войовничим і агресивним.
