Ефект дежавю. Чому зустрічі Зеленського із Трампом нагадують одна одну

Від розмови про Байдена до спроби помиритися в Соборі Паризької Богоматері

Стосунки Володимира Зеленського і Дональда Трампа розлагодилися ще за першого президенства нинішнього глави Білого дому. У вересні 2019-го низка американських ЗМІ здійняла потужну інформаційну хвилю навколо телефонної розмови двох президентів 25 липня того ж року. Трампу закидали тиск на Зеленського, аби Україна почала розслідування діяльності сина Джо Байдена Гантера. Демократи почали процедуру імпічменту Трампа, під тиском обставин 25 вересня Білий дім опублікував стенограму розмови, з якої випливало, що тиску як такого не було — йшлося про "послугу". Згодом президент України заперечив факт шантажу з боку американського колеги. Імпічмент зрештою так і не відбувся, але не сталося й того, на що, очевидно, сподівався Трамп, — українська влада не допомогла йому потопити Джо Байдена за допомогою корупційного скандалу.

Тема повномасштабного вторгнення Росії в Україну не особливо обходила Трампа, аж поки він не вирішив балотуватися в президенти вдруге. Із заяв тодішнього кандидата в президенти від республіканців у 2024 році напрошувався висновок: він продовжує ображатися на Зеленського, а от Путін той, із ким можна легко домовитися. Майже два роки тому, 27 вересня 2024 року, Зеленський і Трамп уперше зустрілися за часів російського повномасштабного вторгнення у Трамп тауері в Нью-Йорку. "Я думаю, у нас є спільний погляд на те, що війна в Україні повинна бути зупинена, і Путін не може перемогти. Україна повинна перемогти. І я хочу обговорити з вами деталі "плану перемоги", — казав тоді президент України. Трамп зі свого боку заявив, що "працюватиме з обома сторонами", щоб припинити війну в Україні. Такими були стартові позиції України і команди Трампа, ще остання ще не була при владі.

7 грудня 2024 року президент Франції Еммануель Макрон зібрав багато впливових гостей на урочистостях із нагоди відкриття відремонтованого після пожежі Собору Паризької Богоматері. Тоді Зеленський зустрівся із вже вдруге обраним президентом США Трампом. Зустріч тривала 35 хвилин, її модерував Макрон. ЗМІ все мудрували, чи спрацює така дипломатія на користь України. Вже дуже скоро з’ясувалося, що не спрацювала.

Сім зустрічей у 2025 році

Наступна зустріч Зеленського з Трампом відбулася 28 лютого 2025 року в Овальному кабінеті. Їй передували двосторонні переговори американських переговорників спочатку з російськими представниками, потім з українськими. Скандал виявився настільки гучним, що був іще досить довго топ-темою світових ЗМІ. Фактично американці публічно намагалися дотиснути Зеленського до поступок, а заяви, які лунали з вуст господарів цієї зустрічі, здавалося, мало чим відрізнялися від наративів кремлівської пропаганди. Спроби президента України пояснити позицію наштовхнулися на ще більшу агресію. Особливо тоді відзначився віце-президент Джей Ді Венс.

Протягом березня і квітня з українського боку лунали примирливі заяви, на адресу Трампа і США сипалися подяки, але це мало що змінювало. На користь України політично зіграла смерть Папи римського Франциска. Його похорон 26 квітня зібрав багато впливових гостей і тоді вже Святий престол та італійська влада зробили все, щоб Зеленський і Трамп зустрілися. Відбулося це у базиліці Святого Петра — фото цієї зустрічі обійшли всі світові ЗМІ, її називали історичною. Та, як виявилося, вона нічого не змінила: Трамп поперемінно звинувачував у небажанні зупинити війну то Зеленського, то Путіна, але останнього все ж рідше. На саміті НАТО в Гаазі у червні 2025 року український та американський президенти знову зустрілися, тоді Трамп назвав Зеленського "хорошим хлопцем". Але тема війни в Україні на тому саміті не була головною, країни-члени Альянсу намагалися зробити все можливе, аби дорогий заокеанський гість не оголосив про вихід США із цього військово-політичного блоку.

Апофеозом літа 2025 року стала зустріч глави Білого дому з кремлівським диктатором на Алясці 15 серпня. Через три дні, 18 серпня, Зеленський разом із цілою групою лідерів європейських країн-партнерів провів саміт із Трампом у Вашингтоні, аби з’ясувати, про що ж домовилися президент Сполучених Штатів із російським диктатором. Восени з’явився "мирний план" — насправді план капітуляції України, — який американці спочатку взялися просувати, однак через тотальну незгоду партнерів згодом відмовилися від тиску на Київ. 4 вересня 2025-го у Парижі за ініціативи Макрона відбувся саміт за участю Зеленського, членів "Коаліції охочих" і Трампа. "Коаліціанти" намагалися переконати главу Білого дому у хибності його бачення миру за кремлівськими планами.

Проте, мабуть, ключовим фактором стали не їхні аргументи, а вручення Нобелівської премії миру не Трампу, як він очікував, а лідерці венесуельської опозиції Марії Коріні Мачадо. Після цього ображений глава Білого дому почав втрачати інтерес до свого посередництва у припиненні війни в Україні. Хоча у 2025-му відбулися ще дві зустрічі. 17 жовтня Зеленський і Трамп знову побачилися у Вашингтоні. Цьому передувала потужна інформаційна кампанія про буцімто надання Україні "томагавків". Однак замість омріяних далекобійних ракет Зеленський отримав від глави Сполучених Штатів доволі прохолодний прийом і відмову дати "томагавки". Перед тим Трамп поспілкувався телефоном із Путіним — останньому, як пояснив президент США, не сподобалася ідея, щоб українці отримали ракети такого типу. 

А за кілька днів до завершення 2025-го американський президент приймав українського у своїй резиденції у Мар-а-Лаго. Тоді він запевняв, що Путін "серйозно налаштований на мир", а для мирної угоди є всі передумови. В цій угоді для України передбачать "сильні" безпекові гарантії. Нічого з цього не справдилось.

Про що Зеленський і Трамп говорили на двох цьогорічних зустрічах 

28 лютого 2026 року Штати спільно з Ізраїлем почали свою "СВО" проти Ірану. Події на Близькому Сході на кілька місяців перемкнули увагу світових ЗМІ з війни в Україні на воєнну авантюру Трампа. Протягом весни цього року інтерес президента США до української тематики помітно охолов. Так тривало до саміту НАТО в Анкарі — 8 липня на полях цього зібрання відбулася коротка розмова Зеленського і Трампа. Про якісь домовленості не повідомлялось Проте кілька днів потому до Києва завітав сенатор Ліндсі Грем, який повідомив про згоду глави Білого дому підтримати "пекельні санкції" — законопроект сенаторів Грема і Блюменталя. 11 липня Грем помер після повернення з України до США, а 28 липня на похороні сенатора Зеленський і Трамп знову зустрілися. Це не була тривала розмова, радше — зондування українською стороною, чи справді американський президент налаштований підтримати "пекельні санкції".

Вчорашня зустріч Зеленського і Трампа — друга протягом цього року. Головні меседжі учасників зустрічі мають відтінок дежавю: це все було раніше, змінилися тільки деталі. Замість міфічних "томагавків" — ліцензія на виробництво ракет для систем ЗРК Patriot. Колись потім. На запитання, чи нададуть американці ракети-перехоплювачі, Зеленський відповів, що "ніхто не відмовив". Дуже схожа фраза була після облому з "томагавками". Зрозуміло, що президент України не міг привселюдно сказати, що Трамп відмовився надати ракети для системи ППО Patriot.

Зеленський взагалі акуратно добирав слова, зокрема, говорив про "пошук шляхів для деескалації", заявив, що з боку американського президента не було прохань про одностороннє припинення Україною ударів по російських енергооб’єктах, казав про готовність до енергетичного перемир’я, якщо росіяни також його дотримуватимуться. Що ж до Трампа, то його заяви можна звести до двох положень. Перше: закон Грема "дуже суворий" і він обговорить його із китайським лідером Сі Цзінпіном цього тижня під час візиту глави КНР до США. Таким чином підтверджується одна із версій, що з ухваленням "пекельних санкцій" поспішали не для їхнього негайного втілення, а під зустріч Трампа із Сі як козир Штатів на переговорах. Друге положення: і Зеленський. і Путін хочуть завершити війну й укласти угоду. Воно існує в інших варіаціях: "Зеленський хоче припинити війну", "Путін хоче припинити війну", "обоє не хочуть припинення війни, бо ненавидять один одного". Втім, суть одна: Трамп не має інструментів тиску на Путіна, або ж не хоче їх застосовувати. Тристоронні переговори — біг по колу, бо росіяни не вестимуть їх сумлінно без примусу.

Очевидно, щось важливе залишилося без публічного розголосу, але з того, що відомо, можна зробити кілька висновків. По-перше, добре, що зустріч відбулася, бо ще кілька днів тому вона була під питанням після того, як Трамп та його урядовці робили українців винними у зростанні ціни на дизельне пальне. По-друге, жодного прориву знову не відбулося — просто Трамп за місяць з лишком до проміжних виборів до Конгресу вирішив дослухатися до громадської думки, яка наразі на нашому боці. Не виключено, що в разі поразки республіканців з вуст глави Білого дому почуємо, що і в цьому винні українці. По-третє, Трамп, як і раніше, не налаштований тиснути на Путіна. А закон Грема, не виключено, так і залишиться на папері.