Ерзац Нормандії. Як Медведчук і Єрмак будуть оформляти капітуляцію перед Путіним

Медведчук в Москві

Делегацію з депутатів ОПЗЖ цього разу зустріли в Москві з особливим привітністю і розмахом. Для Медведчука і супроводжувала його групи з п'яти проросійських нардепів Вадима Рабиновича, Тараса Козака, Олександра Колтуновича, Рената Кузьміна і Тетяни Плачкової влаштували цілу культурну програму, що включала в себе участь в якості "почесних гостей" на засіданні російської Державної Думи, зустріч з керівництвом російського парламенту. І, що особливо показово, Медведчука в компанії спікера Держдуми В'ячеслава Володіна удостоїв аудієнції особисто Володимир Путін.

На всіх цих заходах мова йшла переважно про одне - про створення "парламентського виміру Нормандського формату", яке послужить справі досягнення миру на Донбасі. Ця ідея, яка передбачає формування "великого міжфракційного депутатського об'єднання "Міжпарламентський діалог в ім'я світу: Україна, Росія, Німеччина, Франція", отримала публічне схвалення російського президента, і, як стверджують ініціатори, буде здійснена найближчим часом.

"Звичайно, якщо парламентарі на Україні, в Росії, в Німеччині і у Франції підтримають те, що робиться на рівні виконавчої влади, мені здається, це було б дуже добре, до місця. І я дуже розраховую на те, що у Вас це вийде - сподіваюся, теж за підтримки адміністрації Президента України. Ми зі свого боку завжди готові включитися", - благословив Путін свого кума, а Володін додав, що разом з депутатами з Німеччини і Франції російські парламентарії запропонують "порядок реалізації Мінських угод саме в рамках парламентського виміру".

Те, що з підключенням до всієї цієї тусовки "миротворців" колег з європейських країн особливих проблем не виникне, більш-менш очевидно. І в Німеччині, і у Франції у Путіна і Росії вистачає прихильників з числа місцевих парламентаріїв. Інше питання, як поставляться до цієї ініціативи в Офісі президента України Володимира Зеленського. Проте сьогодні все виглядає так, що Банкової, враховуючи постійно демонстроване Зеленським бажання миру за всяку ціну, просто не залишать вибору.

Єрмак в Мінську

У цьому сенсі примітно те, що практично одночасно з візитом Медведчука в Москву відбувся інший, дещо менш висвітлений ЗМІ візит - голови Офісу президента Андрія Єрмака в Мінськ. Там головний парламентер від Зеленського з Росією зустрінеться із заступником керівника адміністрації Путіна Дмитром Козаком, разом з яким візьме участь у засіданні Тристоронньої контактної групи. Офіційно про цей візит Єрмака ніхто не повідомляє, але те, що про це написало російське державне інформагентство ТАСС з посиланням на власні джерела, залишає мало сумнівів у правдивості такої інформації. Єрмак вже давно мав можливість все спростувати, просто з'явившись на публіці, але він цього не зробив.

За інформацією тих же анонімних джерел, Єрмак і Козак повинні обговорити в Мінську деталі плану "реінтеграції окупованого Донбасу в Україну". Зокрема, мова нібито йде про визначення нових ділянок розведення сил і засобів на лінії зіткнення, закріплення в конституції України особливого статусу Донбасу, а також повинні узгодити списки полонених для обміну. Не можна не звернути увагу і на те, що Єрмак в Мінську проведе переговори не тільки з Козаком, але і де-факто з делегацією ОРДЛО. А оскільки Єрмак з недавніх пір цілком офіційне українське обличчя, те, чого давно і наполегливо добивається Путін - прямі переговори України з "маріонетковими народними республіками", - по суті відбудуться. Можливо, саме для того, щоб де-факто не перетворилося в де-юре, в Україні про візит Єрмака в Мінськ офіційно ніхто не говорить.

Що буде в Україні

Отже, що ж виходить, якщо звести ці дві події воєдино. Схоже, що в Росії задумали підмінити Нормандський формат переговорів на найвищому рівні якимсь ерзацом у вигляді "парламентського виміру". Формально участь Німеччини і Франції нібито зберігається, але фактично лідери європейських держав прибираються з переговорів. Що ж стосується анонсованих на останній грудневій зустрічі нормандської четвірки переговорів, які слід було провести протягом чотирьох місяців, тобто не пізніше березня нинішнього року, то ця зустріч відкладена на невизначений строк з ініціативи Росії. Мовляв, поки Україна не виконала всі взяті на себе в Парижі зобов'язання, зустрічатися сенсу немає.

Таким чином, Росія може як завгодно довго відкладати нормандську зустріч на вищому рівні, підміняючи її структурою статусом нижче і змушуючи Зеленського виконувати ультиматуми Кремля. При цьому сам Кремль зазвичай піднімає ставки, різко посиливши в останні дні агресивні дії на Донбасі. І поки Зеленський в інтерв'ю західним ЗМІ розповідає про те, що Україна не витримає роки війни і йому кров з носу потрібен мир з лінії зіткнення приходять зведення нових загиблих і поранених, показуючи українського президента-миротворця у вкрай невигідному світлі.

У Мінську будуть чинити тиск і на Єрмака, змушуючи того погоджуватися на поступки Москві, а медведчуківсько-володинская псевдонормандская парламентська група буде служити таким фіговим листком. Щоб прикрити капітуляцію якимись міжнародними домовленостями. Треба визнати, що українська влада вже досить явно демонструє готовність піти на поступки Росії. Підготовка до реалізації рішення знову подавати воду в Крим, яка вже кілька днів ведеться в українських ЗМІ, заяви про можливий перегляд мовного закону, підготовка законопроекту про референдум, який дозволить вносити зміни до Конституції, в тому числі і в частині адміністративного устрою, - все це повинно сподобатися Путіну, але навряд чи він цим задоволений.

При цьому в руці російського президента є не тільки батіг у вигляді силового тиску на лінії зіткнення, але і пряник у вигляді чергового обміну полоненими. І, схоже, цього разу в навантаження до заручників Зеленському підсунуть і Медведчука. Кум Путіна спекулює на питаннях обміну вже давно, і Путіну, від особистої доброї волі якого обмін залежить на всі 100%, ніщо не заважає вимагати від Зеленського "прислухатися" до Медведчука особливо уважно, якщо український президент, звичайно, хоче миру і обміну полоненими. Втім, і всередині команди Зеленського вистачає тих, хто пов'язаний з Медведчуком (останній скандал навколо нардепа Олександра Качури - тому підтвердження), і просто співчуваючих ідеалам дружби з агресором начебто Бужанського, Дубинського, Брагаря і їм подібним, включаючи і самого Єрмака.

Якщо ж Путін доб'ється від Зеленського всього, чого хоче, можна буде і фінальний нормандський провести саміт, де поставити Меркель з Макроном перед фактом, що сокиру війни заритий і між братніми народами знову панує любов. Цього лідери Франції та Німеччини тільки зрадіють.