• USD 28.4
  • EUR 33.3
  • GBP 36.8
Спецпроєкти

Справа про хабар Юрченка. Чому для Банкової важливо, щоб "слуга" не вийшов під заставу

Підозрюваний в корупції "слуга народу" Олександр Юрченко, за останнім задумом Офісу президента, повинен стати передвиборчою вітриною боротьби влади зі зловживаннями

Олександр Юрченко
Олександр Юрченко / УНІАН
Реклама на dsnews.ua

У понеділок, 21 вересня, Вищий антикорупційний суд постановив взяти під варту народного депутата — "слугу" Олександра Юрченка в залі суду з можливістю внесення застави в розмірі понад 3 млн грн.

І вже через кілька годин по багатьом телеграм-каналам пішла гуляти інформація про угоду, яка нібито готується "слугами" з Юрченком. Її суть в тому, що виходити з СІЗО депутат не буде до виборів, чим допоможе партії створити видимість торжества закону: підозрюваний у хабарництві сидить, а не гуляє на свободі. Натомість нібито Юрченку обіцяють після виборів спустити справу на гальмах, не доводити до суду, замінити запобіжний захід на домашній арешт, і врешті-решт він залишиться у Верховній Раді.

Тепер залишилося дочекатися, чи будуть адвокати Юрченка клопотати про зміну запобіжного заходу і чи буде внесена застава. В принципі, відтоді як в українському законодавстві з'явилася норма про можливість виходу під заставу, в СІЗО залишаються чекати суду тільки ніщеброди, а чиновники середньої року і вище, які поважають себе, відразу вносять необхідні суми.

Також історія з Юрченком — хороший привід згадати, як практика застави з'явилася в Україні і хто при цьому виявився головним постраждалим. Ще за часів Януковича вітчизняний КПК був реформований відповідно до європейських норм — принаймні так тоді пояснювали, навіщо, власне, це було зроблено. З 2012 р. суд може обрати в якості запобіжного заходу для підозрюваного особисте зобов'язання, особисту поруку, заставу, домашній арешт або тримання під вартою.

При цьому є два типи випадків, в яких підозрюваний на час слідства напевно сяде за ґрати. Перший — це статті Кримінального кодексу, такі як держзрада, посягання на територіальну цілісність, тероризм, створення незаконних збройних формувань. Тут закон забороняє судді вибирати в якості запобіжного заходу не СІЗО.

Другий — це випадки, коли у судді є право не призначати заставу: злочини, пов'язані з насильством або його загрозою, загибеллю людини, а також для осіб, які вже порушували умова застави.

Тобто в Україні корупційні злочини не відносяться до таких, при підозрі в яких обов'язково садять за ґрати. Примітно, що відповідно до практики ЄСПЛ утримання під вартою — це виняткова міра, яка повинна використовуватися тільки в разі, якщо всі інші заходи не дозволяють уникнути ризиків, наприклад, тиску підозрюваного на слідство чи його виїзд з країни.

Реклама на dsnews.ua

Втім, європейська практика не дуже-то цікавить українців, які раз-по-раз бачать, як корупціонерів відпускають під заставу прямо із залу суду, а їх справи потім розвалюються, не доходячи до вироку. Ця практика постійно псувала імідж влади під час президентства Петра Порошенка, те ж саме відбувається і при Володимирі Зеленському.

Про животрепетну тему нинішній президент заговорив ще восени 2019 р., заявивши, що застава дає можливість ухилитися від кримінального переслідування. У грудні він вніс до Верховної Ради законопроєкт №2620 "Про особливості визначення розміру застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вчинення тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину", визначивши його як невідкладний.

Відповідно до законопроєкту пропонується доповнити ч.4 ст.183 Кримінального процесуального кодексу пунктом, який дозволить суду не визначати розмір застави при обранні запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою в справах по тяжкому або особливо тяжкому корупційного злочину.

Але подати законопроєкт — аж ніяк не означає, що його з радістю приймуть народні обранці, навіть з урахуванням президентської невідкладності. Проєкт просто "завис" після пропозиції про його доопрацювання комітетом Ради з питань правоохоронної діяльності. Хоча, швидше за все, в Офісі президента чудово розуміли, що документ має вкрай мало шансів знайти підтримку у депутатів, які звикли приміряти подібні ініціативи на себе — ну кому захочеться безальтернативно відправитися в СІЗО, якщо його візьмуть за якусь провокацію "агента Катерини", як Розенблата або Полякова?

З іншого боку, проєкт Зеленського про заставу — це спосіб перекласти відповідальність за хабарників, які гуляють на свободі, на Верховну Раду. А історія з Юрченком, дуже може бути, різко актуалізує дане питання і про проєкт №2620 знову будуть розповідати як про спосіб більш суворо обходитися з корупціонерами.

    Реклама на dsnews.ua