Game over. Чому Саакашвілі подав у відставку саме зараз
Щоб зрозуміти сьогоднішнього Саакашвілі, потрібно згадати, яким він був на самому початку своєї політичної кар'єри в Україні. 29 травня 2015 р. екс-президент Грузії отримав українське громадянство, а 30 травня – пост голови Одеської ОДА. Наступного дня, виступаючи на фестивалі міських проектів РгоМісто, він заявив, що не планує використовувати свою посаду як трамплін до посту прем'єр-міністра. "Яка дурість, у мене немає жодних політичних амбіцій в Україні", – підкреслив Саакашвілі і пояснив, що планує повернутися на батьківщину: "Коли я завершу цей проект в Одесі... Ну, як завершу, його неможливо завершити... Коли ми будемо розкручувати його, я з великим задоволенням повернуся назад до Грузії".
До парламентських виборів у Грузії тоді залишалося більше року, і екс-президент демонстрував впевненість у майбутній перемозі його партії Єдиний національний рух (ЄНР). Сам займатися політичною боротьбою у себе на батьківщині він не міг, оскільки там проти нього було порушено кілька кримінальних справ. Отримавши посаду губернатора Одещини (по чисельності населення – як пів-Грузії) та кілька великих посад для членів його тбіліської команди, перебралися разом з ним, колишній грузинський президент розраховував, що його популярність тут, в Україні, допоможе повернути колишню популярність його партії там, у Грузії.
Етапи великого шляху
Як завойовувати популярність, Саакашвілі чудово знав ще з 2002-2003 рр., коли він створив своє ЕНД і потім став лідером "революції троянд", яка привела його у президентське крісло. Немає кращого способу, ніж викриття корупції. Спочатку губернатор Одещини розкручував цю тему в межах ввіреної йому галузі, активно втручаючись у політичну боротьбу перед місцевими виборами в жовтні 2015 р. А в грудні він почав всеукраїнське турне, проводячи Антикорупційні форуми в різних областях України.
На тому етапі вістря його критики було спрямовано проти тодішнього прем'єра, лідера "Народного фронту" Арсенія Яценюка. Природно, виникла ворожнеча між НФ і Саакашвілі. Самим наочним чином вона проявилася в склянці з водою, яким запустив у одеського губернатора міністр внутрішніх справ Арсен Аваков на засіданні Національної ради реформ 10 грудня.
Тоді всі лякали один одного достроковими парламентськими виборами. На Антикорупційних форумах йшлося про створення руху "За очищення", і воно відразу стало розглядатися як потенційний учасник парламентської гонки. Соціологи швидко оголосили про 10-15% голосів виборців, готових підтримати партію Саакашвілі". Той же розрахунок мали кілька видних членів парламентської фракції БПП з антикорупціонерів і єврооптимістів, які супроводжували одеського губернатора в антикорупційному турне.
Критичним місяцем став квітень: спочатку офшорний скандал, потім вимушена відставка Яценюка і призначення на прем'єрський пост Володимира Гройсмана. Ці події викликали розкол серед депутатів і чиновників у Києві та Одесі, що орієнтувалися на Саакашвілі. Одна частина вважала необхідним прямий конфлікт з Петром Порошенком. Її настрої висловив тодішній в. о. заступника голови Одеської ОДА з питань інвестицій та розвитку Олександр Боровик. 20 квітня він розповів в інтерв'ю, що в команді Саакашвілі "час від часу йдуть дискусії щодо звільнення, але рішення буде приймати кожен особисто. Я особисто у вертикалі президента більше працювати не буду... Я відчуваю себе в опозиції до президента, до його влади, до його вертикалі, до його команді. І критикувати їх дуже важко, коли ти сам у вертикалі". Назвав він і причини своєї опозиційності: "Зараз асоціюватися з президентом, який сам замішаний в офшорах, не дає робити реформи, я не хочу". Такої ж або ще більш різкі коментарі давали близькі до Саакашвілі парламентарії.
Однак сам Саакашвілі, критикуючи НФ і БПП, ретельно уникав критикувати президента особисто. Замість цього він кілька разів зустрівся з Порошенком. В результаті Саакашвілі зберіг губернаторський пост – всупереч чуткам про те, що контрольована Ігорем Коломойським група "Відродження" в обмін за підтримку кандидатури Гройсмана на пост прем'єра отримала бонус у вигляді зняття Саакашвілі і призначення на посаду голови Одеської ОДА депутата з "Відродження" Олександра Пресмана. А 19 квітня відбулася зустріч Порошенка, Гройсмана і Саакашвілі – взагалі-то унікальна подія, коли президент і прем'єр вдвох ведуть переговори з одним губернатором. За словами Саакашвілі, розмова йшла про питання, які "вже багато місяців саботуються і не вирішуються".
Після цього Саакашвілі продовжував робити гучні заяви, але як і раніше – в досить обтічній формі, не зачіпає особисто Порошенко. Наприклад, вже 20 квітня він виступив з попередженням: "Події можуть розвиватися так, що скоро сам народ України нарешті захопить владу, щоб провести справжні, а не для виду, реформи і зміни, і тоді ворогам нашої приголомшливою країни мало не здасться".
Саакашвілі хотів зберегти губернаторський пост до парламентських виборів у Грузії. 24 квітня в інтерв'ю грузинському телеканалу "Руставі 2" він висловив впевненість у перемозі ЕНД і заявив, що після цього приїде до Грузії. "Треба провести вибори в Грузії, перемогти в них, і я приїду, допоможу тим людям, тієї команди, які переможуть без втрат, допоможу швидко намітити нові перспективи", – наголосив одеський губернатор. При цьому він зазначив, що не збирається зовсім покидати Україну. "Я і моя команда не відмовляємося від місії на Україні, так як створення перспективи її розвитку означає і перспективу розвитку Грузії", – заявив Саакашвілі і запевнив, що може створити в Україні політичну партію, яка переможе на будь-яких виборах.
Нова реальність
Однак, вже в липні розкол у створеному Саакашвілі рух "За очищення" оформився організаційно. Група, що зберегла вірність одеському губернатору, заявила про плани створити партію "Хвиля". До числа ініціаторів нової партії увійшли, зокрема, екс-заступники генпрокурора Давид Сакварелідзе і Віталій Касько, народні депутати Наталія Новак (БПП) і Віктор Чумак (позафракційний, колишній член фракції БПП). "Саакашвілі буде з нами, звичайно. І він буде одним з ідеологів і драйверів цієї нової партії", – заявив тоді Сакварелідзе.
Інша група, в яку входять народні депутати з фракції БПП Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук та Вікторія Пташник, вирішила влитися в лави партії "Демальянс". Лещенко тоді називав причиною розриву з Саакашвілі надмірні претензії одеського губернатора: "Ми багато спілкувалися, як не допустити, щоб партія дала крен на один борт. Говорили про колегіальному прийнятті рішень, наприклад, висунення по три члени президії від кожної групи, брала участь у створенні партії. Однак наші партнери наполягали на лідерському типі партії, на те, щоб Саакашвілі став почесним головою партії. Такі підходи нас не влаштовували".
Нова реальність виникла після 30 жовтня, коли відбувся другий тур виборів у Грузії, за підсумками яких ЕНД отримало тільки 27 місць в 150-місцевому парламенті, а правляча партія "Грузинська мрія" – 115. Ніяких надій на швидке повернення в Грузію у Саакашвілі тепер немає. І він не зможе балотуватися на президентських виборах, які очікуються в 2018 р. По-перше, у грудні минулого року він був позбавлений грузинського громадянства. По-друге, навіть якщо йому буде повернуто грузинське громадянство (у разі відмови від українського), він все одно не зможе балотуватися, оскільки, згідно з Виборчим кодексом Грузії, кандидатом на посаду президента не може бути громадянин, не який проживав в Грузії протягом останніх трьох років. А Саакашвілі залишив Грузію ще в лютому 2014 р. і з тих пір там не проживає.
В Україні найближчі чергові вибори мають відбутися тільки в 2019 р.: влітку – президентські, восени – парламентські. Президентський пост Саакашвілі точно не світить, оскільки кандидат повинен проживати в Україні останні 10 років. Але в парламент цей ценз менше – п'ять років. А Саакашвілі перебрався в Україну ще влітку 2014 р. Тому, якщо він хоче потрапити у Верховну Раду, йому потрібні саме чергові вибори, а не дострокові.
7 листопада на брифінгу з приводу своєї заяви про відставку Саакашвілі вперше прямим текстом виступив проти Порошенка: "Президент особисто підтримує два клани... Реально всю владу в області віддали цим двом кланам і їх товаришам-сепаратистам з "Нашого краю" Антона Кіссе". Тим самим Саакашвілі позначив себе серед опозиціонерів. І Лещенко вже говорить про своє об'єднання з ним: "Окремо партія Саакашвілі "Хвиля" і наш "ДемАльянс" – це шлях в нікуди, якщо дві ці партії будуть працювати в поодинці. Тільки шляхом їх об'єднання ми можемо досягти успіху".
Звичайно, Саакашвілі буде говорити про необхідність якнайшвидших дострокових виборів. Але насправді в найближчі три роки йому буде важливий процес, і тільки потім – результат.
