Генерал Литвин у Вірменії: Чому Порошенко наступає на кадрові граблі
Петро Литвин (51 рік) - молодший з трьох братів Литвинів, найвідомішим з яких є Володимир Михайлович Литвин, нині народний депутат, який має величезний послужний список, в якому і посада голови Адміністрації президента Леоніда Кучми, і спікерство у парламенті. А також значна кількість скандалів, найгучніший з них пов'язаний з "плівками Мельниченка", про яких зараз вже і забули, і справою убитого журналіста Георгія Гонгадзе, пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.
Середній брат - Микола Литвин - генерал армії, колишній багаторічний голова Державної прикордонної служби. На цій посаді він був при всіх п'яти президентів України. Порошенко ж у жовтні 2014-го звільнив Миколу Литвина.
Наймолодший із братів командував 8-м армійським корпусом Сухопутних військ ЗСУ і з початком російської агресії на Донбасі був призначений командувачем сектора "Д". За розповідями свідків, 25 серпня 2014 року в період важких боїв під Иловайском залишив поле бою, залишивши свої війська.
"Командир батальйону "Дніпро" Юрій Береза готовий був його за це розстріляти. Я вважаю, що це ганьба для генерала, це клеймо на все життя. Це зрада і за законами воєнного часу, думаю, він заслужив би трибунал", - говорив в одному з інтерв'ю Геннадій Корбан. Який, на відміну від Литвина, встиг за останні роки пережити і кримінальне переслідування, і втекти в Ізраїль, і повернення додому. Де відійшов від активного політичного життя. Згаданий Береза у вересні 2014-го заявляв: "Винен у трагедії під Иловайском - генерал-лейтенант Петро Литвин, який ганебно втік зі своїми підлеглими. Він зрадник народу України".
Тут доречно буде згадати, що справу за Иловайской трагедії розслідується, проте повільно і багато хто сумнівається, що винних все ж коли-небудь покарають. І нинішнє призначення скандального генерала послом учасники майбутніх виборчих перегонів будуть тлумачити саме так.
Чому ж Петра Литвина перекваліфікували у дипломата? Як писали ЗМІ, сім'ю Литвинов з Порошенка пов'язують давні добрі відносини. Проте в парламенті старший з братів не проявляє себе апологетом нинішньої влади, він часто досить критично виступає щодо окремих її дій. Він входив в депгруппу "Воля народу", яка регулярно голосує в унісон з коаліцією, але в листопаді минулого року залишив її ряди. Зараз Литвин-старший - позафракційний, втім з поверненням брата Петра із забуття цілком може змінитися і його статус. Враховуючи вплив Володимира Михайловича на Житомирщині, його допомога цілком може знадобитися під час передвиборної кампанії. Враховуючи це, призначення Литвина-молодшого послом у Вірменії виглядає непоганим політичним гешефтом.
Інша справа, що на новій посаді тезка президента виглядає, м'яко кажучи, не тією фігурою, яка могла б посилити українські позиції в Єревані. По-перше, у нього немає дипломатичного досвіду. А Вірменія - не тільки країна, де потужний вплив Росії, але і можливість зменшити цей вплив. Там є прозахідні сили, вони в опозиції, і посол України цілком міг би налагодити з ними контакти. Звичайно, якщо б метою нашої влади було розширення свого інтересу на Закавказзі.
По-друге, в Україні мешкає численна вірменська діаспора, її представники є у владних структурах, і це не тільки глава МВС Арсен Аваков. Тому логічним кроком виглядало б запрошення на посаду посла когось з українських вірмен. Їм би було легше налагодити місток між Києвом і Єреваном. В тому числі на рівні бізнесу.
По-третє, військовий, насправді, цілком здатний бути хорошим дипломатом, якщо він - герой, особистість, яка буде цікавою для політичних і військових кіл країни перебування. У цьому випадку у Вірменію їде людина, якого у себе вдома звинувачують у зраді. Хоча її і не довели.
Загалом, кілька останніх призначень по президентській вертикалі викликають більше питань, ніж відповідей. Наприклад, щойно відставленого главу Донецької області Павла Жебрівського в якості аудитора НАБУ. За це рішення президента будуть критикувати, адже не секрет, що Жебрівський входить у найближче президентське оточення. А це означає, що йому будуть ставити заангажованість, навіть якщо її ознак не буде.
Власне, однією з проблем Порошенко була і залишається коротка кадрова лава. Тому людей доводиться переміщати з посади на посаду. А кожна посада - це не тільки нові можливості, але і накопичення негативу. З одного боку, перевіреним кадрам більше довіри. А з іншого - через інформаційні атаки на "своїх хлопців" легше бити по самому президенту. Власне, ключові конкуренти Порошенко обов'язково використовують його кадрові негаразди в свою користь.
Можна і не сумніватися, що та ж Юлія Тимошенко не промовчить про Литвина. Інша справа, що вона сама дала шлях у політику дуже багатьом сумнівних персонажам. Однак під час виборів опозиція завжди сподівається на коротку пам'ять виборця, акцентуючись на помилки чинної влади.
