Гра в прапорці. Як "Свобода" зробила з Садового "хруня"

Львівського міського голову Адрея Садового можна закидати багато в чому і цілком заслужено, однак шквал образ, які посипалися на його адресу з боку львівських "гиперпатриотов", в тому числі і з ВО "Свобода", виглядає щонайменше не дуже розумно
Фото: УНІАН

Власне, у баченні "свободівців" Садовий вже давно обліплений "зрадой" з голови до ніг з цілком зрозумілої причини - як головний політичний конкурент у Львові, який цю конкуренцію до того ж і виграє, однак труднощі в українсько-польських відносинах останнього часу і цілком адекватна реакція львівського мера на ці складності, дали привід політичним конкурентам розпочати справжню травлю лідера "Самопомочи".

Як відомо, у січні цього року польський Сейм прийняв скандальні зміни до закону про інститут національної пам'яті, який в народі був охрещений як "антибандеровский" чи закон "про заборону бандерівської ідеології". По суті закон встановлює кримінальну відповідальність за заперечення злочинів, українських націоналістів та українських організацій, які співпрацювали з Третім Рейхом".

Такий крок наших західних "союзників і адвокатів" викликав в Україні цілком прогнозовану хвилю обурення, а низка місцевих рад в якості "нашої відповіді Чемберлену" прийняла рішення вивішувати на будівлях держустанов поряд з державними та червоно-чорний прапор ОУН. Мовляв, нехай тепер гонорові ляхи "божеволіють і конають" від безсилої злоби, а ми їм в обличчя "бандерівський прапор" як символ світлої пам'яті Степана Андрійовича.

Про те, що скандальний польський закон - ідея не дуже далекоглядна, сказано вже достатньо, тим не менш відповідати на цю недалекоглядність в стилі "сам дурень" - дріб'язково і по-дитячому. Коли ж питання вивішування чорно-червоного полотнища з легкої руки "Свободи" був ініційований у Львівській міськраді, фракція "Самопомочи" разом з "Громадянською позицією" провалили голосування. А замість "свободівського" прийняли своє рішення, в якому зазначили, що на будівлях держустанов буде вивішуватися "виключно державний прапор".

За таку "непатриотическую" позицію пан Садовий тут же отримав від "свободівців" і що приєдналися до них звання "хруня" (так з ХІХ століття на Західній Україні називають українців, прислужували полякам), "малороса-малополяка" та інших дещо більше нецензурних епітетів. Мовляв, зусиллями Садового український П'ємонт перетворюється на "центр патологічного хруньства".

Вся ця гиперпатриотическая риторика, хоч і пестить вухо багатьох мешканців Львова. Але йде кілька врозріз в першу чергу зі здоровим глуздом. Те, що в офіційних ситуаціях і на офіційних установах має вивішуватися виключно державний прапор -здавалося б, не потребує пояснень і ніяк не принижує нічий патріотизм. При всій повазі до чорно-червоного прапора, воно не носить офіційного статусу, а тому може бути використано виключно в неофіційних заходах, як і будь-які інші прапори - партійні, корпоративні, футбольних фанатів і так далі.

Пригадується, не так давно в Україні спалахнув серйозний скандал навколо вивішування на будівлі міськради Берегово угорського державного прапора. І тоді та ж "Свобода" обрушувала свій патріотичний гнів на місцеві влади Берегово, допустили такий "сепаратизм". Прапор ОУН - це, звичайно, не прапор сусідньої держави, однак принцип є принцип. Інакше ніщо не заважає обвішати Львівська міськрада якими-завгодно прапорцями і символами, починаючи від прапора ОУН і закінчуючи прапором "Товариства любителів сала" та Федерації бойового гопака. І те й інше більш ніж патріотично, ось тільки львівська ратуша стане чимось середнім між цирком і балаганом.
Що ж стосується поляків, то показувати їм "кузькіну мать" за допомогою символіки ОУН-УПА, хоч і гонорово, але дріб'язково і абсолютно непродуктивно. Єдине, до чого це може призвести лише до розпалювання ворожнечі, яка в умовах війни з Росією не потрібна, ні українцям, ні полякам. І якщо останні не завжди і не скрізь розуміють цю просту істину, або їм просто не вдається переступити через власну гординю щоб, якщо не намагатися прийти до історичного примирення, то хоча б у потрібний момент промовчати, то нам було б непогано показати їм такий приклад і, якщо потрібно не один раз. Не всякий відповідь на неприємні речі повинен бути симетричний, але на жаль героїчна прямота "Свободи" з цим принципом ніяк не узгоджується.

Так що хлопцям Олега Тягнибока, якщо вже дуже потрібно воювати з Садовим, то краще це робити на темі сміття, доріг і каналізації, а не влаштовувати "гру в прапорці".