Ігри олігархів

В умовах, коли відразу чотири-п'ять фаворитів президентської кампанії мають такий же рейтинг, визначальну роль у результаті виборів в черговий раз можуть зіграти олігархи
Фотокаллаж (Фото: УНІАН)

На жаль, через п'ять років після Революції гідності, выдвигавшей у тому числі вимоги деолігархізації країни, великий капітал все так же зберігає домінуючий вплив на політичні процеси в країні. І навіть склад олігархічного клубу залишився практично незмінним з часів Леоніда Кучми. Хіба що до тісної компанії Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Дмитра Фірташа і Віктора Пінчука приєднався Петро Порошенко. Саме ставки цих п'яти осіб так чи інакше визначать конфігурацію прийдешніх президентських виборів.

Важливий для розуміння суті та ролі олігархів момент: ці люди намагаються вибудувати гру таким чином, щоб при будь-якому результаті виборчої кампанії отримати лояльну влада. Тому однозначних ставок на того чи іншого кандидата олігархи робити не будуть. За винятком Порошенко, звичайно ж, його ставка – він сам. У решти членів клубу стратегії на президентську кампанію куди різноманітніше.

Гра в президента

"Ми отримали те, що хотіли: Порошенко – президент, Кличко став мером", – так Фірташ охарактеризував австрійському суду домовленості, досягнуті у Відні напередодні президентських виборів 2014 р. Тоді олігарх уклав договір з Порошенком, погодившись підтримати його кандидатуру і не виставляти на вибори Кличко.

На виборах 2019 р. Фірташ також може розраховувати на створення комфортною для себе конфігурації. Його кандидат Юрій Бойко має шанси на проходження у другий тур. Як і ще один кандидат, потенційно чутливий до побажань Фірташа, – Анатолій Гриценко. Сергій Льовочкін в інтерв'ю "РБК-Україна" навіть оголосив його ймовірним переможцем: "На сьогодні Тимошенко – лідер гонки, але Гриценко може перемогти будь-кого з опонентів у другому турі".

Можливо, до Гриценка і Бойко додасться мер Києва, ймовірність участі якого в президентських виборах висока, і за великим рахунком лідер "Удару" тільки чекає відмашки з Відня. І точно буде балотуватися лідер "Свободи" Олег Тягнибок, чий головний спонсор Ігор Кривецький також числиться серед молодших партнерів Фірташа.

Втім, колега Фірташа по клубу олігархів напевно зробить все, щоб в цей раз переможний підписували пакт не у Відні, а в Женеві. Коломойський веде активні торги про умови підтримки Юлії Тимошенко, паралельно працюючи над кампаніями декількох власних проектів – Володимира Зеленського та його партії "Слуга народу", аграрія Віталія Скоцика, соціаліста Іллі Ківи і традиційного "валізи без ручки" Коломойського – партії "Укроп", яка, швидше за все, отримає нового лідера в іпостасі співвласника "Буковелю" Олександра Шевченка.

Чи є сенс витрачати ресурси і зусилля на таку кількість проектів, більшість з яких, будемо відверті, не злітають? Безумовно. Для кого-то з них участь в президентській гонці буде хорошим доробком на вибори парламентські, чиї зусилля, репутація і який-ніякий рейтинг будуть покладені на те, щоб "збити" кандидатів, до яких Ігор Валерійович живить особливу неприязнь. Насамперед – Порошенко і Гриценко. Що, вже так збіглося, є конкурентами на електоральному полі Тимошенко – найбільш прийнятного для Коломойського фаворита президентської гонки.

Гра в прем'єра

Два члена клубу – Пінчук і Ахметов будуть грати швидше парламентські вибори і президентську кампанію розглядають передусім у цьому контексті. Тим більше, що шанси на проведення конституційної реформи великі, і в наступному електоральному циклі вага прем'єра може перевищити президентський.

У Пінчука є зрозуміла стратегія – розкрутка проекту "Нові лідери", що стартував у вигляді талант-шоу на ICTV і підтриманого усією міццю медіахолдингу олігарха, а також флагманський проект на парламентські вибори – Святослав Вакарчук.

А ось на президентської кампанії Пінчук, як і Фірташ, зробив ставку на Гриценка, з яким олігарха пов'язують давні і теплі відносини.

У Ахметова ситуація об'єктивно більш складна, але поливариантная. Так, у нього є свій фаворит – Олег Ляшко і його Радикальна партія, яка гарантовано проведе список до парламенту наступного скликання. Але Ляшко – чужий для аудиторії телеканалу "Україна" та електорату тих регіонів, де Ахметов має вагу і ресурси. "Продавати" "радикала" південно-схід — приблизно те ж саме, що переконувати діабетика купувати продукцію "Рошен". Хоча саме зараз на це працює вся імперія Ріната Леонідовича – від телеканалів до заводів і футбольного клубу.

А ось так званого базового електорату "Партії регіонів" олігарх пропозиції поки не зробив. Будучи поряд з Фірташем мажоритарним акціонером "Оппоблока", Ахметову явно нецікаво грати в кандидата в президенти Бойко – навіть якщо "Опозиційний блок" його таки висуне.

"Для чого нам кандидат Бойко? – нещодавно заявив у розмові з "Українською правдою" неназваний представник ахметівського крила "Оппоблока". – У нас є інші кандидати – Вілкул, наприклад, Колесніков. Зрозумійте, що рейтинг Бойко – це насправді рейтинг "Оппоблока", а це заслуга всіх, хто працює з людьми, хто вкладає ресурси, в тому числі фінансові".

Ідею з висуненням Бойко не підтримує і лідер партії "За життя" Вадим Рабинович, який нещодавно закликав "Оппоблок" до об'єднання, але Бойко запропонував відмовитися від висунення, пообіцявши зробити те ж саме, а замість цього пошукати інших гідних представників обох політичних сил".

Експерти в цьому контексті відразу заговорили про двох прізвищах – Мураєва та Вілкула. Перший – alter ego Рабиновича в їх спільному політичному проекті і агресивний критик чинної влади. Має власний досить потужний медіаресурс. Другий – публічний фронтмен групи Ахметова в "Оппоблоке" і парламенті. Фактично тільки Вілкул – в силу впізнаваності і наявності особистого рейтингу – здатний або ж кинути виклик Бойко за лідерство в "Оппоблоке", або ж очолити новий проект, про який в оточенні Ахметова періодично говорять уже кілька років.

Раніше всередині "Оппоблока" на роль альтернативи Бойко заявився ще один бізнес-партнер Ахметова Вадим Новинський. Але в підсумку він обрав для себе вузьку роль – лобіста Московського патріархату в Україні і "наглядача" за УПЦ МП. І якщо Бойко веде кампанію в основному в ефірі "Інтера", а Новинський лише спорадично з'являється в новинах, то Вілкул багато їздить по країні, проводячи масові акції та зустрічі з виборцями у своїх базових регіонах – Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській та інших областях.

Ймовірно, група Ахметова буде робити ставку на Вілкула і як на потенційного прем'єра в разі формування після парламентських виборів широкої коаліції або "уряду національного порозуміння", ймовірність формування якого оцінюють як дуже високу – з-за роздробленості політичного поля. Згідно з прогнозами соціологів в парламенті наступного скликання виявляться не менше 10-12 політичних партій, жодна з яких не буде мати домінуючого положення. До того ж сьогодні всі великі гравці тримають в розумі і готуються до чергової зміни політичного ландшафту – реформу Конституції, при якій вага і ціна парламентських виборів зростуть у десятки, якщо не сотні разів, тому кандидатів на вищі державні посади, включаючи посаду прем'єра, "виховують" до майбутніх посад заздалегідь.

Замість епілогу

Петро Порошенко дуже не любить згадувати "віденський" епізод своєї кар'єри, але його перемога на президентських виборах 2014 р. було досягнуто не в останню чергу завдяки домовленостям з усіма олігархами. В цей раз олігархічного консенсусу поки що не спостерігається, і кожен з гравців спробує реалізувати свою власну стратегію. Що, загалом-то, непогано для країни: конкуренція, нехай і олігархічного замісу, все ж краще, ніж змова олігархів.