Закон з запобіжником. Чому імпічмент президента України все ще неможливий

Рада прийняла закон про імпічмент, внесений президентом Зеленським, але процедуру усунення глави держави з поста він жодним чином не спростив, лише додавши президенту політичних балів в очах виборців
Фото: УНІАН

Парламент 245 голосами за прийняв в цілому законопроект президента Зеленського про імпічмент, який він безуспішно подавав ще в попередньому скликанні Ради. При цьому не обійшлося без скандалу - фракції "Європейська солідарність" і "Голос" заявили, що більшість при голосуванні знехтував нормами Регламенту, які забороняють приймати законопроект за основу і одразу в цілому, якщо є заперечення народних депутатів. Втім, спікера Дмитра Разумкова ці доводи нітрохи не збентежили, він вважає, що "Слуги народу" все робили в межах закону, не порушуючи Регламент. Втім, тепер це вже деталі. Що ж змінить прийняття так довго рекламованого Зеленським і його соратниками закону?

Перш за все варто нагадати, що процедура відсторонення президента від влади в порядку імпічменту прописана у статті 111 Конституції України, тобто закон кардинально змінити цю процедуру не зможе, він лише уточнює і прописує деталі механізму відсторонення президента і прояснює недостатньо врегульовані моменти.
Що ж передбачає Конституція? Для того щоб змістити главу держави, народним депутатам потрібно ініціювати питання про усунення президента в порядку імпічменту простою більшістю голосів. Далі депутати повинні створити спеціальну тимчасову слідчу комісію для розслідування фактів "державної зради або іншого злочину" (так у Конституції), здійсненого президентом. До такої комісії входять спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

Після того як комісія проведе розслідування, її звіт розглядає парламент і, зібравши конституційну більшість у 300 голосів, офіційно звинувачує президента у вчиненні злочину. Природно, зібрати конституційну більшість проти будь-якого президента - завдання практично нереальне, але навіть якщо припустити, що голоси все-таки знайдуться, це ще далеко не все.

Далі процедура передбачає напрямок звинувачення парламенту у Верховний суд і Конституційний суд. Обидва судових органу виносять свої вердикти, перший - про наявність у діях президента складу злочину, другий - про те, чи дотримані всі необхідні процедури в роботі комісії та нардепів. При позитивних висновках судів питання знову повертається до Ради, яка має ухвалити остаточне рішення, тільки тепер це не потрібно 300 голосів, а три чверті від конституційного складу Ради, чому відповідає 339 голосів. Не варто й говорити, що цифра більш ніж фантастична для будь-якого складу Ради.

Пробіл, складається у відсутності визначення повноважень та механізму роботи СВСК, а також категорії спеціальних слідчих і прокурорів у законодавстві, пробувала заповнити ще Рада попереднього скликання, проголосувавши за відповідний законопроект. Документ визначав порядок формування такої комісії, порядок її роботи, функції спеціальних слідчих і прокурорів і так далі. Незважаючи на те що законопроект був підтриманий Радою і підписаний спікером, візи президента Зеленського він так і не дочекався.

Замість цього президент подав власний законопроект про імпічмент. По суті, автор документа просто вирізав з Регламенту Верховної Ради глави 30, описують порядок процедури імпічменту, і помістив ці статті в окремий закон. Є всього кілька моментів, які відрізняють прийнятий Радою попереднього скликання законопроект про спецкомісії і новий закон про імпічмент президента. Полягають вони в наступному - 226 голосів для початку процедури імпічменту повинні бути зафіксовані на папері, а не проголосовані звичайним способом. Два наступних рішення, для яких потрібні 300 і 338 голосів, приймаються шляхом таємного голосування.

Природно, новий парламент не набере не те що 338 голосів проти Зеленського, але і 226 для початку процедури імпічменту, і це нинішній глава держави добре розуміє. Мета прийняття закону про імпічмент була зовсім іншою, тепер Зеленський може з повним правом говорити, що зробив те, що не вдавалося жодному іншому президенту, і неважливо, якими були причини - то боялися реальності свого скинення, то просто "руки не доходили".

До того ж у законодавстві так і не прибрали ще один юридичний нюанс. У статті 170 закону про Регламент Верховної Ради все так же зберігається відсилання до закону про тимчасові слідчі комісії (890-VI), який втратив чинність ще 10 років тому, а аналогічний закон Ради попереднього скликання, покликаний заповнити юридичну прогалину, поки так і не підписаний президентом. І це при тому, що в статті 171 того ж закону відсилання до закону про тимчасові слідчі комісії замінили на закон про імпічмент. Якщо така ситуація збережеться і далі, цю маленьку деталь теоретично можливо використовувати як якийсь запобіжник, який у потрібний момент може заблокувати процедуру імпічменту. Адже виконати норму Регламенту все також буде технічно неможливо.

Крім того, переможні реляції з Офісу президента кілька затьмарюються порушенням Регламенту, яке допустили "слуги народу" при прийнятті закону, але навряд чи хтось з опозиційно налаштованих депутатів серйозно розраховує на те, що нинішній Конституційний суд за позовом групи парламентаріїв визнає, що закон був прийнятий не по процедурі і визнає його неконституційним.