Як "справа амбарной книги" ПР перетвориться на "справу про отруєння Ющенка"

Що кажуть у НАБУ

Глава НАБУ Артем Ситник дав перші коментарі з розслідування так званих "списків Тропака" — фінансових документів Партії регіонів, переданих генералом СБУ в Антикорупційне бюро. Частина цих документів, нагадаємо, були оприлюднені "Українською правдою" та іншими ресурсами. За словами Ситника, публічні заяви і публікація частини матеріалів "чорної бухгалтерії" Партії регіонів можуть негативно вплинути на результати розслідування. У зв'язку з чим він висловив невдоволення діями народного депутата Сергія Лещенка: "Замість того, щоб здати документи в НАБУ і сприяти розслідуванню, людина йде спочатку до журналістів, дає інтерв'ю, називає прізвища, а потім йде в НАБУ". Тим самим під загрозою опинилося життя фігурантів списку.

"Ставиться питання щодо забезпечення їх безпеки, оскільки прізвища озвучені на всю країну", — сказав він. І додав: "Ми звірили матеріали, які були надані Трепаком, з матеріалами, оприлюдненими Лещенко, і виявили розбіжність". Простіше кажучи, Лещенко разом з цими речовими доказами могли навмисно підкинути підробки, щоб дискредитувати окремих фігурантів.

Другий меседж голови Бюро стосується перспектив розслідування "справи про амбарной книзі", як його охрестили в пресі. Він закликав фігурантів списку піти на угоду зі слідством, а народних депутатів — припинити політизацію справи. Крім того, він пообіцяв провести експертизу підписів, щоб підтвердити їх автентичність. Для цього необхідно, щоб люди, чиї прізвища опинилися в "амбарной книзі", добровільно здали зразки підписів. Але робити це вони не зобов'язані, і як НАБУ збирається змусити їх — незрозуміло.

Третій меседж: здійснюються заходи щодо недопущення виїзду фігурантів списків за межі України. Ця заява виглядає досить дивним, враховуючи, що справа "фактова", підстав для заборони виїжджати за кордон громадянам, чиї прізвища засвітилися в списку Тропака і Лещенко, просто не існує. Так і Партія регіонів в Україні не заборонена, співпраця з нею в роки правління режиму Януковича не є кримінально караним.

Четвертий меседж: справа "чорної бухгалтерії" ПР перетинається з розслідуванням по Майдану, яке веде в Генпрокуратурі Сергій Горбатюк. "Я не виключаю продуктивний обмін інформацією між нашими відомствами в цьому напрямку", — зауважив Ситник. Він же заявив, що документи, передані Віктором Трепаком, охоплюють часовий період з 2008 по 2012 рр. Яким чином їх можна використовувати в розслідуванні справ про розстріли на Майдані? Хіба що ускладнити це розслідування, оскільки у справі з'явиться безліч нових фігурантів.

"Плівки Мельниченка", "отруєння Ющенка" і "списки Тропака"

НАБУ опинилася в дуже делікатній ситуації: суспільство буде вимагати результатів розслідування, причому дуже швидко, а зробити це неможливо.

Тому виникають сумніви щодо юридичних, а особливо судових перспектив "справи про амбарной книзі". Заклики Ситника до фігурантам списків прийти і допомогти слідству звучать фантастично. Зате про фальсифікації списків багато політики вже встигли заявити. НАБУ має право викликати на допити всіх ідентифікованих осіб, і півбіди, якщо вони просто не прийдуть, а от якщо прийдуть, то слідство ризикує зайти в такі нетрі, з яких неможливо вибратися.

Він також додав, що підписів одержувачів грошей у списках буде недостатньо для судової перспективи справи.

У нас вже було чимало подібних історій. Можна згадати справу про отруєння Віктора Ющенка. Ним займався спеціальний слідчий Генпрокуратури Галина Климович. По справі були допитані сотні людей, причому доходило до абсурду, коли довелося давати свідчення колишніх гравців київського "Динамо" Андрію Гусіну, Андрію Шевченку, Кахі Каладзе. Климович ж пояснювала: "Ми викликаємо людей не за професійним критерієм. Якщо ці люди дружили з певною особою, до якої у нас маса питань, були в тому місці, яке нас цікавить, або в той час, який нас цікавить, значить, ми з ними будемо розмовляти". В результаті справу про отруєння Ющенка так і не розслідували.

Були і інші подібні справи. Ті ж "плівки Мельниченка". І завжди все закінчувалося нічим. Але у випадку з "чорною бухгалтерією" ситуація дещо інша. По-перше, повільність розслідування цієї справи політики будуть використовувати для дискредитації НАБУ.

По-друге, виникає питання про джерело, передавшем Трепаку, а особливо Лещенко, компрометуючі списки. Деякі експерти поспішили запідозрити у цій історії владу. Мовляв, її резонанс не тільки переб'є негатив публікацій про офшорах представників правлячої еліти, але і дозволить тримати на короткому повідку ряд політиків, які грають сьогодні в опозицію.

Наприклад, дивує поведінка лідера Радикальної партії Олега Ляшка, який одразу ж заявив, що в документах може бути компромат на нього особисто і на його політичну силу. Хоча згадування прізвища Ляшко в платіжках "регіоналів" поки що не знайдено. У всякому разі, в "зливі" Лещенко. Можливо, "радикал" просто вирішив перестрахуватися, а можливо, його побоювання мають під собою якісь підстави. Але як би там не було, зміни до Конституції щодо правосуддя ВР прийняла. "Батьківщина" голосувала "за", "радикали" утрималися, але не голосували проти. Збіг?

З приводу ж джерела, що передав списки Лещенко, то тут взагалі багато питань. Сам депутат пояснив: їх йому прислали по пошті ще в січні. Від кого — питання відкрите.

Що далі?

Експерти вибудовують різні версії про небезпеки "списків Тропака". Сам факт появи такого великого компромату може спровокувати в Україні серйозні політичні потрясіння: війну всіх проти всіх, масштабну дискредитацію всього вітчизняного політикуму і втрату довіри громадян до всіх ключовим політичним гравцям. Немає сумніву, що використати цю ситуацію на свою користь спробують і ті, хто не потрапив в тіньову бухгалтерію ПР. Особливо це вигідно ініціаторам нових політичних проектів, які взяли на озброєння ідеологію боротьби з корупцією. Ці гравці будуть наполягати на тому, що в Україні необхідно запустити повномасштабну перезавантаження всієї влади. Таким чином, тема позачергових парламентських виборів знову повертається до порядку денного.

Існує й інший варіант розвитку подій. Він припускає, що результати розслідування не зацікавлені і представники влади, і політики опозиційного табору. Інстинкт самозбереження, так сказати. Тому піднята інформаційна хвиля потихеньку зійде нанівець. За два роки після Майдану українці вже були свідками цілої низки викриттів, про яких сьогодні згадують все рідше. Можна згадати так звану "справу Миколи Гордієнка" — колишнього керівника Держфінінспекції. Гордієнко викривав корупцію як за минулої влади, так і за нинішньої. У Раді працювала Тимчасова слідча комісія, компромат Гордієнко розслідувала ГПУ. Сьогодні про це чиновника в телеефірах згадує хіба що нардеп Дмитро Добродомов.

Другий приклад — скандал офшорний. За створення парламентської ТСК з питань розслідування оприлюднених в ЗМІ фактів про використання офшорних компаній президентом Петром Порошенком та іншими вищими посадовими особами, проголосували лише 108 депутатів. Експерти назвали відмову депутатами БПП підтримати цю постанову політичною помилкою. Ймовірно, вони мають рацію, враховуючи сумний досвід усіх попередніх парламентських слідчих комісій, нічим не закінчувалися. Водночас не слід забувати, що в Panama Papers фігурують не тільки представники влади. Так що у провалі голосування за офшорну ТСК могли бути зацікавлені і його ініціатори. Тепер вони розкажуть, що дуже хотіли, але не змогли.

Так що цілком можливо, і про "чорної бухгалтерії" ПР поговорять і перестануть. Тим більше, що автори "зливу" не досягли очікуваного ними ефекту бомби, що вибухнула.