Як Росія використовує в Україні вбивство в Керчі

Шукати "український слід" у керченського стрілка Рослякова Москві невигідно. Але набагато важливіше посил їх інформагентств

20 трупів у Керчі. Всі загиблі в політехнічному коледжі відомі. Серед них 15 студентів і п'ять дорослих. Багато з них ще не були повнолітніми. На думку російських силовиків, 18-річний вбивця діяв сам. Хоча діти, які були присутні в навчальному закладі, повідомляли про постріли з різних сторін, кількох вибухи та автоматні черги. Поліція перевіряє версію з спільниками, але вже точно можна сказати, що "український слід", який розглядався спочатку, відійшов на задній план і буде похований під пластами іншої брехні, пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.

ЗМІ відтворили реконструкцію стрільби. В 12:00 стрілок залишив рюкзак з бомбою в їдальні, підірвав, ходив з помповою рушницею на другому поверсі і стріляв по людях. Він покінчив з собою в бібліотеці, а в його речах знайшли ще одну вибухівку, патрони, коктейлі Молотова, саморобні вибухові пристрої. У російських ЗМІ Рослякова вже назвали послідовником "Колумбайна" - стрілянини в американській школі в 90-х. Він і у відповідній групі в соцмережах був, і одягнувся і намагався бути схожим на Еріка Харріса... Хоча також він симпатизував "Новоросії".

Російська пропаганда, схоже, вибрала єдину зручну для суспільства версію. Росляков - псих-одинак, у якого не було друзів, був замкнутим у собі. Мотивом був конфлікт з викладачами. "Візиток Яроша" у нього не було. В ефірах прокремлівських українських телеканалів для обговорення розстрілу в Керчі підключили проросійських блогерів, таких як Анатолій Шарій. Той просував версію, що розстріл дивним чином збігся з візитом кримської "владної" делегації в Сирію, підписанням там договорів про співробітництво і так далі.

Називається і можлива причетність до теракту, який, нагадаємо, російські слідчі перекваліфікували в масове вбивство, Хізб ут-Тахрір - організації, або правильніше говорити - партії, яка визнана терористичною в Росії. У Криму стабільно затримують її учасників, "накриваються" її осередки. Члени, звичайно ж, кримські татари. Досить часто успішні. Варто нагадати хоча б про "бахчисарайської шістці", серед членів якої був власник ресторанного бізнесу Марлен Асанов, а також активісти і правозахисники "Кримської солідарності".

У ЗМІ також обговорюється версія, що Росляков діяв не один, бо надто вже організованою була стрілянина, він дуже легко проніс вибухівку і зброю повз металошукачів. І не важливо, що охорони в навчальному закладі не було. Його явно хтось навчив і провів інструктаж.

Зрозуміло, що цей сценарій вигідний хіба що ФСБ, яка під шумок може "накрити" людей, які їй заважають на півострові, сфабрикувавши зв'язок зі стрільцем.

Забавно, що російська пропаганда вже всіляко відокремлює стрілянину від України. Мовляв, Київ не причетний до цього. Повинні або ісламісти, або соцмережі. Ярова отримає підтримку власних ініціатив по боротьбі з групами смерті в мережі, їх блокувань і притягнень до відповідальності адміністраторів. При цьому групами смерті можна назвати що завгодно, пропагує хоч якусь форму насильства. А це вже пряме закручування гайок з боку держави.

Російська "Новая газета" взагалі вважає, що Україна і Росія разом сумують про загиблих в Криму. І це правда, тому що співчуття українцям на півострові висловив навіть президент Порошенко. Ось тільки це подається під соусом нашого примирення і "братства".

Очевидно, що образ ворога, який спочатку ліпив з України Клинцевич, звинувативши в теракті Україну, не спрацював. В тому числі і з-за реакції самих кримчан і росіян. Відомі блогери в соцмережах писали виключно про психопата і ненависті, яка ллється на голови людей з телевізора. Люди зі слабкою психікою не здатні витримати установки "російської мрії", в якій йде постійний пошук ворогів, з якими розправляються з позиції сили. Ці люди сприймають такі установки буквально і власних ворогів вбивають так само, як діють російські війська в тій самій Сирії.

В Україні ж проросійські сили інформаційно роблять все, щоб показати розуміння Кремлем ситуації і відсутність бачення українського сліду в ній. Мовляв, Крим - наша спільна біль. І ми не вороги, там зовсім, а разом повинні подумати про цю проблему.

Ось тільки Україні потрібно зрозуміти, що відкрити справу про теракт в Криму - це, звичайно, добре. Але набагато важливіше підняти питання про психологічний вплив російської пропаганди на населення окупованої території і кричати про це звідусіль, на всіх дипломатичних рівнях.