Бойко, Тимошенко, Смешко і Порошенка. Хто яким прем'єром буде
Цю досить очевидну річ, тим не менш не втомлюються повторювати лідери рейтингових політичних партій, акцентуючи увагу на свої прем'єрські амбіції.
Щоб виборцям було легше розібратися в енергійно нахваливающих самих себе претендентів, "ДС" вирішила спробувати об'єктивно порівняти переваги і недоліки головних кандидатів на пост глави уряду.
Останнє соцопитування КМІС визначив четвірку політиків, яких українці хочуть бачити майбутнім прем'єром. Це лідер "Оппоплатформы - За життя" Юрій Бойко, за якого готові голосувати 12,9% опитаних, лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко (11,3%), лідер партії "Сила і честь" Ігор Смешко (8,1%) і чинний прем'єр Володимир Гройсман (7,7%).
До цього списку найпопулярніших кандидатів у прем'єри можна додати і екс-президента Петра Порошенка. Його хоч і хочуть бачити главою уряду лише 2,6% опитаних, але його партія "Європейська Солідарність" має непоганий рейтинг, а значить, списувати його з групи претендентів точно не варто.
У той же час аналізувати Гройсмана як майбутнього прем'єра особливого сенсу немає, оскільки він чинний глава уряду і буде таким до призначення наступного. Що ж стосується найбільш рейтинговою на сьогоднішній день політсили - "Слуги народу", то у них поки свого кандидата в прем'єри просто немає. Тому можливого прем'єра від "Слуги народу" доведеться винести за дужки. Те ж стосується і "Голоси" Святослава Вакарчука. Таким чином, отримаємо четвірку головних претендентів в особі Бойко, Тимошенко, Смешко і Порошенко, чиї програми і варто проаналізувати.
Для порівняння: ми візьмемо три ключові напрямки, які найбільше хвилюють українців. Це війна з Росією на Донбасі, економічні реформи і боротьба з корупцією.
Війна на Донбасі
Зрозуміло, всі четверо порівнюваних політиків декларують прагнення до світу і навіть мають свої мирні плани, от тільки шляхи досягнення миру у них дещо різняться. Юрій Бойко, як член команди кума Путіна Віктора Медведчука, дає зрозуміти, що його мирний план - це капітуляція на умовах агресора. При цьому Бойко підкреслює, що саме його план реально втілити в життя в найкоротші терміни.
Головні тези Бойко про війну на Донбасі повторюють кремлівські. Він не говорить про російської агресії, називаючи те, що відбувається "громадянським конфліктом", вимагає прямих переговорів між сторонами конфлікту" (маються на увазі так звані ДНР і ЛНР), після чого можна і потрібно буде відновлювати економічні відносини з Росією.
При цьому Бойко цілком очевидно користується в Москві режимом найбільшого сприяння. Не даром адже саме Бойко вже двічі літав до Москви на публічні переговори, які повинні показати проросійським виборцям, з ким Кремль готовий працювати в Україні.
Таким чином, якщо Бойко стане прем'єром, варто очікувати початку переговорів з терористами ДНР і ЛНР і початку процесу входження окупованих територій на умовах Москви, тобто з амністією для бойовиків, широкою автономією і т. д. Принесе Україні це світ? У якомусь сенсі може бути, але швидше така політика стане стартом серйозного суспільного протистояння з деструктивними наслідками.
Що стосується інших кандидатів у прем'єри, то вони декларують патріотичну позицію. Так, Юлія Тимошенко, чию репутацію в контексті відносин з Росією важко назвати бездоганною, зараз підкреслює, що домагатися миру ціною поступок ворогові категорично неприпустимо. В якості мирного плану Тимошенко пропонує домагатися "введення на Донбас миротворців ООН на умовах України". Для чого в програмі Юлії Володимирівни передбачено відмову від нормандського формату переговорів з Донбасу (Україна, Німеччина, Франція, Росія) до формату "Будапешт+" (Україна, США, Великобританія, Росія, Китай).
Проблема цього плану в тому, що він сильно нагадує зовнішньополітичну утопію. Ймовірність, що за ініціативою України буде створено подібний формат, прагне до нуля.
Програми Ігоря Смєшка та Петра Порошенка по досягненню миру на Донбасі дуже близькі. Це продовження дипломатичного та економічного тиску на Росію і на її маріонеток в ДНР і ЛНР, продовження реформування ЗСУ і наближення до стандартів НАТО. При цьому, якщо Порошенка ставить завданням вступ України в Альянс у 2023 р., то Смешко обмежується більш реалістичною завданням отримати найближчим часом План дій щодо членства в Альянсі.
Розвиток економіки
Що стосується економічних програм, то більшість кандидатів обіцяють швидке зростання економіки і добробуту громадян. При цьому кожен має своєю фішкою. Для Юрія Бойка такою фішкою є відновлення співпраці з Росією. За словами проросійського кандидата, головна проблема бідності українців - згортання економічного співробітництва з Росією та країнами СНД. І якщо це співробітництво повернути, то і економіка буде зростати, тарифи за рахунок дешевого газу знижуватися, а українці - багатіти.
При цьому в "Оппоплатформе" зайвий раз не нагадують, що вони пов'язані з великим бізнесом і їх економічна політика буде багато в чому повторювати те, що було за президентства Януковича. На тлі економічної залежності від Росії, посилення фіскального тиску на дрібний та середній бізнес, лобіювання інтересів великого бізнесу і переділ власності в своїх інтересах.
Таким чином, прем'єрство Бойко буде повертати Україну до олігархічно-монопольної економіці часів Януковича, а за "дешевий газ" з Росії доведеться платити втратою суверенітету.
Якщо говорити про програму Юлії Тимошенко, то вона продовжує просувати свій "Новий економічний курс", який передбачає "прискорене економічне зростання" через побудову "інноваційної економіки". Шлях побудови такої економіки, за версією Тимошенко, досить простий - створюється Міністерство інноваційного розвитку, куди входять "самі інтелектуальні люди країни", які виведуть економіку на новий рівень.
Ця інноваційна модель повинна у Тимошенко органічно поєднуватися з "соціальною ринковою економікою", тобто вона одночасно обіцяє соціальні гарантії кожному і стимулювання малого і середнього бізнесу.
Проблема програми Тимошенко в тому, що вона популистична, адже жодних конкретних інновацій, так само як і інтелектуалів, які їх придумали, в обоймі Юлії Володимирівни немає. Та й одночасна підтримка бізнесу з соціальними гарантіями виглядають не надто реалістично.
Економічна програма Ігоря Смешка передбачає деолігархізацію, демонополізацію і деофшоризація з детінізацією. А також забезпечення енергетичної незалежності шляхом збільшення видобутку газу, модернізацію ядерної енергетики, земельну реформу (судячи з усього, мова йде про відкриття ринку землі сільгосппризначення) та преференції для малого і середнього бізнесу.
Все це правильно і корисно, але як часто буває, конкретних механізмів досягнення поставлених цілей у Смєшко не називають, але і не впадають при цьому у відвертий популізм.
У Петра Порошенка ж обіцяють добитися істотного економічного зростання шляхом пріоритетного розвитку найбільш успішних галузей української економіки. В першу чергу це агросектор і IT. Крім того, є план перетворення України в транспортно-логістичний хаб, для чого потрібні серйозні вкладення в транспортну інфраструктуру.
Всі ці ініціативи в той же час вимагають серйозних інвестицій, приплив яких в Україну далеко не гарантований. При цьому всі економічні проекти Порошенко сприймаються через призму корупційних скандалів з його оточенням, що змушує сприймати їх з часткою скепсису.
Боротьба з корупцією
Юрій Бойко, який і сам фігурував у гучних корупційних скандалів, починаючи з "Росукренерго" і закінчуючи вишками його імені, сьогодні дуже любить звинувачувати в корупції влада, яка прийшла після Революції гідності, стверджуючи, що Україна за останні п'ять років стала "найбільш корумпованою країною Європи". При цьому ініціативи "Оппоплатформы" в питанні боротьби з корупцією обмежуються обіцянкою всіх винних суворо покарати, а після зміни влади, за його версією, корупція зникне сама собою, адже на зміну корупціонерам прийдуть професіонали і господарники".
При цьому всі антикорупційні органи, створені в останні роки, Бойко вважає неефективними та ганебними.
Очікувати чогось іншого від людини з команди Януковича було б, напевно, наївно. Так що в разі, якщо він стане прем'єром, всі ті далеко недосконалі інструменти для боротьби з корупцією або будуть узагалі ліквідовані, або стануть лише декоративними.
Що стосується Юлії Тимошенко, то в її опозиційної риторики звинувачення влади в корупції посідає таке особливе місце, як і обіцянки перемогти корупцію після приходу до влади.
Боротися з корупцією лідер "Батьківщини" має намір за допомогою перетворення Генпрокуратури, ДБР, судів "незалежними від політиків". А крім того, пересічні громадяни, за її словами, повинні фіксувати корупційні вимоги чиновників і з цими доказами йти в суд".
У "Новому курсі" Юлія Володимирівна навіть запропонувала рецепт порятунку силових органів і судів від політичної залежності - суддів і прокурорів буде обирати народ.
Що завадить народу, який вибирає корумпованих політиків, вибрати корумпованих суддів, у "Новому курсі", правда, нічого не сказано. Інших виразних ідей, як боротися з корупцією, у Тимошенко немає.
Ігор Смешко, як і його конкуренти, обіцяє "розбити старі корупційні схеми". Для цього він обіцяє посилити покарання за корупційні злочини, а особливо за бізнес-діяльності держслужбовців, завершити створення Антикорупційного суду, посилити кадровий добір суддів, обіцяє забезпечити ефективність роботи НАБУ та інших антикорупційних органів і підготувати пакетні зміни в законодавство, які будуть руйнувати економічні основи корупції.
Останнє речення - найбільш здорова думка, в разі реалізації якої можливо дійсне зниження корупції. При цьому на користь Смешко як потенційного борця з корупцією говорить те, що він вже дуже давно не був наближений до влади, і навряд чи хто згадає корупційні скандали, пов'язані з його ім'ям.
Що ж стосується Порошенка, то його пропозиції по боротьбі з корупцією сприймаються виборцями найгірше, адже саме з його ім'ям, хоч і не безпосередньо, пов'язаний гучний корупційний скандал останнього часу. Тим не менш у свій передвиборній риториці він найбільше уваги приділяє успіхам антикорупційної боротьби за час його каденції. І хоча успіхів у вигляді доведених до суду справ практично немає, але є створені НАБУ і НАЗК і майже створений Антикорупційний суд.
В цілому ж, якщо Порошенко стане прем'єром, істотних змін у боротьбі з корупцією очікувати складно. Вектор, заданий в останні роки, буде продовжений з усіма його перевагами і недоліками. До антикорупційних органів додатися Антикорупційний суд, от тільки не факт, що в ньому будуть обвинувальні висновки.
