Карантинний план Шмигаля. Як коронавірус змінить влада і суспільство
Це оптимістична звістка, однак від влади поки що не чути, якою ж буде економіка після кризи, пише Depo.ua.
"Ми дуже добре розуміємо, що у багатьох людей, у більшості населення України немає фінансової подушки і немає можливості три місяці просто сидіти вдома. Люди повинні заробляти гроші. Економіку треба запускати. Україна - не багата країна, яка може дозволити собі півроку не працювати і дивитися телевізор на дивані", - сказав Шмигаль в ефірі "Свободи слова" на ICTV. У свою чергу глава МВС Арсен Аваков пророкує продовження карантину. "Я думаю, що як мінімум два місяці нам усім доведеться сидіти, як і усій Європі, в карантинному стані", - сказав міністр. Тобто в уряді ще не прийшли до спільного знаменника - запускати економіку після 24 квітня, або почекати.
Нагадаємо, за минулу добу коронавірус виявили ще у 97 українців, четверо інфікованих померли. Темпи захворюваності поки невисокі, але варто розслаблятися? Адже в країнах, де зараз лютує уханьського болячка, також все починалося з кількох десятків інфікованих, проте дуже швидко рахунок смертей пішов на сотні. Українці ж, схоже, побачивши, що у нас не все так жахливо, як в Італії або Іспанії, стали легковажними. Особливо це було помітно кілька днів тому, коли встановилися теплі деньки.
Але вже зараз потрібно чітко розуміти - після карантину ми всі опинимося у зовсім іншій ситуації, ніж до початку епідемії. Мається на увазі не тільки економічне життя, але й побутове, повсякденне. Тому, поки ще є час, треба робити висновки з того, як вела себе владу по всій її вертикалі, як поводилися наші роботодавці, і як вели себе ми самі. Адже не виключено, що за першою хвилею болячки навесні, прийде її друга хвиля - восени. І до цього треба бути готовим і фізично, і морально.
Отже, з усіх претензій до влади, які висловлюють в суспільстві, в ЗМІ, в експертному середовищі, можна виділити три найбільші. Перша - відсутність чіткого алгоритму відстеження інфікованих. Зараз багато експертів сходяться на тому, що Covid-19 міг бути ще до оголошення епідемії, проте його не діагностували. Простіше кажучи, проспали в січні і лютому, коли масово хворіли не тільки китайці, а й європейці. А почали реагувати на хвилі загальносвітового хайпи на коронавирусной темі. Провину за неквапливість зараз покладають на уряд Олексія Гончарука, що частково є правдою, але не треба забувати, в якій ситуації перебувала минулий Кабмін після гучного скандалу з "плівками" з кабінету прем'єра. Простіше кажучи, глава уряду і міністри були змушені відбиватися від масованих інформаційних атак, що точно не додавала ефективності в роботі.
Зрештою змінився прем'єр і чиновники, і разом з ними кардинально змінився підхід до боротьби з коронавірусом. Однак і донині налякані громадяни не можуть отримати чіткої відповіді на, здавалося б, просте питання, що вирішили в Європі, - де пройти тест на Covid 19, та хоч би й грип. Є три варіанти: приватні клініки, в яких текст влетить у копієчку, у лікарні в разі загострення захворювання, або ж зателефонувати в МОЗ, де розкажуть, як воно повинно бути в ідеалі. Але біда в тому, що в ідеалі схема не діє. Більш того, поки так і не зрозуміло, чий досвід з виявлення інфікованих ми переймаємо, - тих країн, де пішли шляхом тестування всіх з відповідною симптоматикою, або тих, де такого тестування не було, що врешті-решт закінчилося пандемією.
Тобто влада повинна на майбутнє винести два уроки. Перший - перед загрозою епідемії, війни або економічної кризи має бути табу на внутрішні конфлікти. Не можна змінювати Кабмін, якщо біда стоїть на порозі. Навпаки, потрібно консолідуватися і, коли є потреба, посилювати його фахівцями, а не розхитувати. На жаль, цю ж ситуацію ми бачимо вже з урядом Шмигаля, в якому на тлі карантину, який не додає людям упевненості у завтрашньому дні, перетасовують міністрів. А другий висновок він стосується МЗ - якщо ви вже вибрали якийсь алгоритм дій, то не слід від нього відходити, навпаки, кожна деталь повинна бути чітко донесена до пересічних громадян: куди йти у разі появи симптомів хвороби, хто саме повинен проводити тест і що чекає на людину у разі виявлення інфікування. Інакше ми приречені повторювати сьогоднішні помилки.
Наступна претензія стосується запізнілої реакції на скандали, пов'язані зі спекуляцією медичними товарами, зокрема, вивезенням за кордон масок або з саботажем карантинних заходів. Покарання за такі дії має бути швидким і публічним, інакше громадяни, які дотримуються карантину, будуть відчувати себе ізгоями. А такого бути не повинно.
Третя претензія стосується і держави, і бізнесу: все більша кількість громадян охоплює невизначеність, страх перед завтрашнім днем. Активно ходять чутки про суттєве урізання зарплат, багатьох відправляють у відпустки за свій рахунок (це стосується не тільки тих галузей, які дійсно несуть страшні збитки внаслідок карантину), дехто загрожує банкрутством і так далі. Тобто певна частина бізнесу не тільки не солідаризується з владою, а, навпаки, - прикривається епідемією. Як цьому перешкодити? Можна скільки завгодно закликати роботодавців бути совісними, а працівників - доносити на тих роботодавців, які змушують їх йти у відпустку на час карантину, однак це нічого не дасть. У перших совість не прокинеться, а другі ризикують втратити роботу взагалі.
Як вирішити цю проблему? По-перше, вже зараз уряд має представити програму поетапного виходу економіки зі стану карантину: що запрацює першим, що наступним, коли, кому і в якій формі будуть компенсувати втрати і так далі. По-друге, після 24 квітня, 15 травня чи скільки там триватимуть обмежувальні заходи, у нас буде дуже багато безробітних. Це і ті, кого залишили за бортом недобросовісні бізнесмени, і десятки тисяч заробітчан, які втратили роботу в Європі і масово повернулися додому. Так, вони сподіваються після епідемії знову роз'їхатися по Италиям, Испаниям і Польшам, проте всі країни ЄС будуть болісно виходити з економічної кризи, викликаного коронавірусом, а це значить, що наших працівників там поки не чекають. Однак їх робочі руки потрібні тут. Тому влада повинна мати кілька масштабних інфраструктурних проектів, на яких будуть задіяні ці робочі руки.
І в кінці не про владу, а про нас. Як відомо, друг пізнається в біді. У сьогоднішній тимчасової біді пізнаються не тільки друзі, але й сусіди, колеги по роботі, родичі, люди, яких вважали авторитетами. Нас чекають часи зневіри у своїх кумирах. У тому числі - у політиків, лідерів громадської думки. Зараз треба добре запам'ятовувати, хто і що говорив, хто і як діяв, як голосували депутати, хто піарився на темі коронавіруса, а хто реально допомагав. Тому що восени нас чекають місцеві вибори, і ми побачимо і почуємо сотні тих, хто буде розповідати, як вони, не покладаючи рук боролися проти уханьський болячки.