Трамп проти комуністів. Чи допоможуть республіканцям дитячі страхи президента

"Комуністична система є протилежністю американської системи, і вона ніколи не працювала. Наші воїни боролися з комунізмом на полях битв по всьому світу не для того, щоб ця загроза знову підняла свою потворну голову тут, в Америці. Ми хотіли б зупинити таку загрозу негайно, ще до того, як вона почнеться. Це як рак — його потрібно позбутися, і потрібно позбутися швидко", — заявив 47-й президент Сполучених Штатів, чиє раннє дитинство припало на часи, відомі як "Полювання на відьом", або маккартизм.

Але вісімдесят років тому, коли у США панувала антикомуністична істерія, у неї були причини — перемога комуністів Мао Цзедуна в Китаї та протидія СРСР. Які ж причини для боротьби з комуністами зараз, коли де-факто у світі немає жодного комуністичного режиму у традиційному його варіанті? Чучхе в КНДР — це націонал-комунізм, казати про комунізм на Кубі — смішно. Ці країни не можуть бути суперниками США, це радше зразки для решти світу, як не слід будувати свої держави. З Америкою суперничає лише Китай, і хоча там однопартійна система, а правляча партія називає себе комуністичною, де-факто в країні побудовано гібридний режим капіталізму з елементами соціалізма. Та й Трамп нещодавно доволі мило спілкувався з Сі Цзиньпінем, було не схоже, що він бачить в китайському лідерові уособлення "комуністичного раку".

Трамп хоче повернутися у часи "Полювання на відьом"?

Отже, ззовні для Штатів комуністичної загрози не існує. Та чи є вона всередині країни, чи її просто придумали для пошуку внутрішнього ворога? Спочатку згадаємо ті часи, коли формувалися перші дитячі враження нинішнього глави Білого дому і чому він опинився серед тих американців, яким антикомунізм в їхній державі аж ніяк не заважав наводити мости з радянською державою. Отож, 21 березня 1947 році, коли малий Трамп ще лежав у люльці, тодішній президент-демократ (акцент на партійності є важливим нюансом) видав указ із вимогою до всіх держслужбовців та кандидатів на посади проходити перевірку на лояльність. Малася на увазі перевірка щодо ставлення до тоталітарних ідеологій — фашизму, комунізму або будь-якого екстремізму. У кілька подальших років сталася низка подій, які посилили антикомуністичну політику Штатів. У 1949 році СРСР випробував ядерну зброю, як з’ясувалося, її технології були викрадені у США людьми з комуністичними поглядами. Того ж року в Китаї до влади прийшли комуністи-маоїсти. На тлі цих та багатьох інших подій в Америці посилили позиції представники крайнього правого крила республіканців, чиїм ідейним лідером став сенатор Джозеф Маккарті.

Слід також зауважити, що полювання на комуністів сягає корінням у 1930-ті роки, тоді започаткували комісію з розслідування антиамериканської діяльності, яка відзначилася пошуком та переслідуванням діячів із лівими поглядами переважно із середовища емігрантів з Європи. На період, коли Штати увійшли до антигітлерівської коаліції, комісія стала на паузу, але після Другої світової війни поновила свою діяльність. Маккарті почав із того, що зібрав список американців, які, на його думку, підривали країну зсередини, оскільки були комуністами. Наступним етапом стало ухвалення Конгресом закону "Про внутрішню безпеку", яким встановлювалися жорсткі правила перевірок для працівників ЗМІ, а також міграційні обмеження. "Ми бачимо, як наша американська ідентичність піддається новій атаці. На нашій землі відроджується комуністична загроза, зокрема з боку новоприбулих, які сповідують ідеї, що повністю суперечать нашому способу життя та нашому успіху. Ми не дозволимо цьому статися". Це слова не Маккарті, а Трампа з виголошеної ним промови до дня незалежності. Тобто він дивним чином ставить знак рівності між загрозою від мігрантів та комуністичною загрозою.

Стрімкий злет Маккарті був коротким і завершився не менш стрімким політичним піке. Його звинуватили у зловживанні владою і незаконних допитах. Президент-республіканець Дуайт Ейзенхауер, наступник Трумена, мусив визнати шкідливість "Полювання на відьом", влаштованого маккартистами. Сенатор потрапив у немилість, його звідусіль шпетили, у результаті борець з комуністами помер від цирозу печінки на ґрунті алкоголізму. З тих пір попри значне несприйняття американським суспільством комуністичних ідей, до методів Маккарті ніхто не вдавався. За часів ярого антикомуніста Рональда Рейгана, на якого рівняється Трамп, надавали перевагу боротьбі з причиною поширення комунізму — Радянським Союзом — і значно меншою мірою з американцями, лояльними до "імперії зла". Після руйнування якої з поля зору зникли колись активні Анджела Девіс (вона переключилася на захист навколишнього середовища), доктор Чарльз Гайдер, відомий голодуванням, яке використовувалося радянською пропагандою (він помер у 2004 році), індіанський активіст Леонард Пелтієр (за вбивство агентів ФБР відсидів у тюрмі 49 років, нині доживає віку під домашнім арештом у резервації в Північній Дакоті). Коли скінчилася фінансова та медійна підтримка прокомуністично налаштованих американців, вони перестали бути цікавими громадськості. Але якщо Трамп наголошує на комуністичній загрозі у 2026 році, значить в США виросли нові анджели девіс? Хто ж вони такі?

Сандерс, Окасіо-Кортес та інші "пробуджені"

Відповідь на поверхні — політичні опоненти з Демпартії. Особливо її ліве крило (ліві прогресисти), куди входять популярні серед чималої частини американців 83-річний сенатор Берні Сандерс та його бойова подруга, конгресвумен пуерторіканського походження Александрія Окасіо-Кортес. Ці двоє — серед організаторів масштабних мітингів проти Трампа. Сандерс не балотуватиметься в президенти через похилий вік, Окасіо-Кортес скоріше за все братиме участь у праймеріз демократів, однак її шанси обійти представників партійного істеблішменту на кшталт губернатора Каліфорнії Гевіна Ньюсома розцінюються як невисокі. Інші яскраві представники цього крила — мер Нью-Йорка Зохран Мамдані та група демократок-прогресисток, яких Трамп свого часу закликав повертатися в країни, звідки приїхали їхні батьки. Зокрема, це стосувалося згаданої Окасіо-Кортес, а також народженої у Сомалі Ільхан Омар та палестинки Рашиди Тлаїб. "Чому б їм не повернутися і не допомогти відновити повністю зруйновані і охоплені злочинністю місця, звідки вони родом", — зазначав Трамп. Він любить таврувати демократів "лівими екстремістами", хоча нікого з відомих політиків Демпартії в екстремізмі не підозрювали.

Гостру реакцію глави Білого дому викликало нещодавнє скасування Верховним судом його указу про обмеження права на громадянство за народженням. Суд визнав указ незаконним, бо він порушує 14 поправку Конституції, голова суду Джон Робертс назвав громадянство "правом мати права". Скасування указу активно лобіювали демократи-прогресисти. Розлючений Трамп відреагував дописом: "Вітаю голову КНР Сі Цзиньпіна та велику країну Китай із їхньою грандіозною перемогою у питанні отримання громадянства за правом народження". Під час передвиборчої кампанії нинішній глава Білого дому заявляв про "пологовий туризм" до США та обіцяв скасувати згадану норму. Не вийшло, і завадили цьому ненависні йому демократи. Відразу після рішення суду Трамп заявив: збільшення їхньої кількості у Конгресі в результаті проміжних виборів, які відбудуться через чотири місяці, є "однією з найбільших загроз" для майбутнього країни, яка за своєю небезпекою цілком співставна з Першою та Другою світовими війнами, а також терористичними актами 11 вересня та нападом на Перл-Гарбор. Асоціації оригінальні, проте абсолютно антиісторичні.

Отож, очевидно, що Трамп просуває для республіканців, як він вважає, переможну стратегію протидії "червоній загрозі". Тільки от в ідеології прогресистів від ідей комунізму не лишилося майже нічого. Ідеологія "пробудження" або воук-культура поєднала в собі ідеї критичної філософії Франкфуртської школи, екоактивізм, крайній фемінізм, ЛГБТ-активізм. Представників цієї культури праві звинувачують у цензуруванні всього, що не вкладається рамки їхнього світобачення, у переслідуванні тих, хто висловлює традиційні, консервативні погляди. У США з прогресистами також пов’язують явище "глибинної держави" — проникнення у сферу державного управління людей, які не обиралися, але отримали посади, часто тільки тому, що сповідують ліберальні цінності. Для боротьби з цим явищем Трамп створив департамент DOGE, який очолював трильйонер Ілон Маск. Утім, нічого путнього з цього не вийшло.

Як хрестовий похід проти "комунізму" може призвести до поразки респіблканців

Ідеологію лівого прогресизму багато хто вважає шкідливою не лише у США, її критикують ультраправі друзі Трампа в Європі. Однак слід зауважити на важливому нюансі: активізація цього руху стала наслідком активізації ультраправих. Тобто вони один одного варті. Чи принесе республіканцям перемогу на початку листопада хрестовий похід проти "пробуджених"? Може трапитися зовсім інакше — прогресисти, які відчули реальну загрозу для себе, мобілізуються та мобілізують значну частину виборців. У разі, якщо демократи візьмуть обидві палати Конгресу, Трамп ризикує не досидіти президентський термін. І він це чудово розуміє, тому йде ва-банк. Поки у прогресистів немає другого Обами, однак трампісти, роблячи внутрішнього ворога з лівих, сприяють тому, щоб такий лідер з’явився.

Що це все означає для нас? Крайнє ліве крило демократів — не наші друзі. Так, вони підтримують українців під час війни, критикують Трампа за сумнівні заяви та вчинки щодо ситуації у нас, та от питання, наскільки щирою є така критика. В разі переможних для них проміжних виборів, вони можуть зосередитися на добиванні Трампа, в цьому процесі вони згадуватимуть про Україну, але в контексті своїх внутрішніх політичних потреб, шукаючи в Києві союзників у протидії нинішньому главі Білого дому. Якщо союзників не знайдуть, що досить імовірно, можуть відвернутися.

Ще один момент. Піднявши на передвиборчі стяги боротьбу з комуністами, Трамп посилить нападки на Європу, яку він, Джей Ді Венс та багато хто з трампістів вважає розсадником ідеології прогресизму, толерантності до мігрантів, інклюзивності тощо. "Європа починає розуміти, що, приймаючи злочинців із країн третього світу, вона сама перетворюється на країну третього світу. Це відбувається дуже швидко, просто в одну мить. Мене обрали якраз вчасно!", — пустив Трамп шпильку у бік європейців. Із наближенням дня волевиявлення американців їхня адміністрація посилюватиме напругу у відносинах з Європою. Україні доведеться бути між двох вогнів — зараз США нібито схилилися на наш бік, але у Вашингтоні можуть вимагати озвучення чіткої позиції щодо "комуністичної загрози" як від європейських лідерів, так і від Києва.

Наостанок цікаво зазначити, що Трамп у своїй промові не назвав загрозою справжніх ворогів Америки — антидемократичні режими в Китаї, Росії і так далі. Сі традиційно промовчить, а от у Кремлі можуть заспівати в унісон із главою Білого дому, підтримавши його наміри. Погляди Путіна і Трампа на лівих прогресистів близькі, але справа не в цьому. Якщо передвиборча кампанія перетвориться на масштабні протести і сутички в Штатах, Москва від цього виграє, тому підбурюватиме непримиренні табори.