• USD 44.71
  • EUR 51.37
  • GBP 59.88
Спецпроєкти

Коваленко та інші проти Ubiquiti. Чи покарає суд США американську компанію за допомогу армії РФ

Радіомости Ubiquiti стали "центральною нервовою системою" для російської армії, що дозволяє їм серед іншого вбивати та калічити цивільних українців. "ДС" поговорила з американськими юристами про те, чи можна покарати виробника обладнання

наслідки російського обстрілу
Getty Images
Реклама на dsnews.ua

У серпні 2026 року до Федерального окружного суду Південного округу Нью-Йорка надійшов позов до американської компанії Ubiquiti Inc. Її звинувачують у тому, що бездротові радіомости Ubiquiti та технологія airMAX стали критично важливою частиною російської системи командування та управління. А значить — американська компанія дотична до вбивств і каліцтв громадян України.

Справа має назву Kovalenko et al. v. Ubiquiti, Inc., номер 1:26-cv-06838. Позивачами є українські цивільні, які були поранені внаслідок російських атак дронами, а також члени сімей загиблих. Справу веде американська юридична фірма DiCello Levitt. Відповідач — Ubiquiti Inc. Обладнання Ubiquiti використовується більш ніж у 200 країнах і територіях; за даними самої компанії, сукупні поставки становлять близько 85 млн пристроїв. Компанія зареєстрована у штаті Делавер, однак її основний офіс розташовано у Нью-Йорку.

У позові стверджується, що далекобійні бездротові радіомости Ubiquiti та технологія airMAX фактично стали "центральною нервовою системою" для армії РФ: обладнання об'єднує операторів дронів, потоки відео з розвідувальних БПЛА, канали зв’язку з командирами та ударними підрозділами в єдину мережу. Радіомости дозволяють створювати мережі між пристроями на відстані до приблизно 100 км.

Після запровадження американських експортних обмежень постачання такого обладнання до Росії мало припинитися, однак, як зазначено у позові, експорт продукції Ubiquiti до РФ зріс на понад 60%. З березня по жовтень 2022 року компанія постачала комунікаційне обладнання безпосередньо російським дистриб'юторам, згодом поставки пішли через Туреччину, Чехію та Казахстан. Кількість проданих таким чином пристроїв оцінюється у понад 100 тис. одиниць. При цьому компанія не могла не знати, що її обладнання використовують на території Росії чи на тимчасово окупованих територіях України – у позові підкреслено, що десятки тисяч заборонених пристроїв з'єднувалися із серверами Ubiquiti для отримання оновлень програмного забезпечення. Ubiquiti могла розірвати відносини з дистриб'юторами, які обходили санкції, та технічно могла запровадити kill switch/whitelist у прошивці, щоб відключати відповідні пристрої, як зробила SpaceX зі Starlink у лютому 2026 року. Однак не зробила цього.

У позові наведено цілу низку прикладів, коли російські дрони атакували цивільних мешканців України, що призвело до смерті або каліцтва останніх. Ці атаки стались у період 2024-2026 років, географія – від Чернігова до Херсона.

Про те, хто став ініціатором позову і як збирали докази у справі, а також про те, скільки триватиме розгляд і яку відповідальність може понести Ubiquiti, "ДС" поговорила з одним із ініціаторів позову, професором права в Школі права Джорджтаунського університету, партнером DiCello Levitt Скоттом Гілмором.

Скотт Гілмор, партнер DiCello Levitt
Скотт Гілмор, партнер DiCello Levitt
Реклама на dsnews.ua

— З чого взагалі почалась ця безпрецедентна історія: позов в США проти американської компанії за те, що та ймовірно причетна до смерті цивільних українців в ході агресії Росії?

— Протягом останніх 20 років я розслідую воєнні злочини та порушення прав людини. У січні ми дізналися з журналістського розслідування Hunterbrook Media, що Ubiquiti продовжувала продавати пристрої радіомостового зв’язку та експортувати їх через свою дистриб’юторську мережу до Росії. І що російські військові широко використовували ці радіомости Ubiquiti по всій тимчасово окупованій території Україні та на території Росії для здійснення атак. Обговорюючи це з кількома іншими професорами права я подумав, що тут потенційно є справа, оскільки Ubiquiti — американська компанія, що базується в Нью-Йорку. Тобто, саме вона ухвалювала бізнес-рішення, створила дистриб’юторську мережу.

До того ж, як виявилося, поставки пристроїв для радіомостів суворо регулюються міжнародними угодами про контроль над озброєннями та американськими правилами експортного контролю. Після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року уряд США запровадив заборону на експорт таких типів пристроїв до Росії, оскільки вони мають критично важливе значення для російських військових операцій. Фактично, це товари подвійного призначення.

Що мала зробити Ubiquiti? Переконатися, що дистриб’ютори більше не відправляють їхні пристрої до Росії. Вони цього не зробили. Розслідування показало, що протягом кількох місяців 2022 року Ubiquiti напряму продовжувала постачати продукцію російським дистриб’юторам – назви останніх просто прибрали з вебсайту компанії, щоб громадськість не бачила. Згодом антени радіомостів почали продавати росіянам через дистриб’юторів у Чехії, Туреччині та Центральній Азії — саме ті країни, щодо яких уряд США попереджав, що вони становлять високий ризик. Було так багато тривожних сигналів, що компанія, яка повинна дотримуватися законодавства США та міжнародного права, мала б зупинитися.

— Якщо я правильно розумію, рушійною силою позову проти американської компанії стали американські громадяни, а не українці?

— Так, почалося з того, що американські професори права читали новини й усвідомили, що є порушення закону. І теоретично жертви воєнних злочинів, скоєних російськими військовими з використанням цих пристроїв, мали б право подати позов до американського суду.

Я працював над низкою справ такого типу. Скажімо, у жовтні 2025 року ми довели до судового розгляду справу щодо порушення прав людини проти BNP Paribas — французького банку, який порушував американські економічні санкції проти Судану. Він визнав себе винним у відмиванні коштів для уряду Судану, які використовувалися для вчинення геноциду. Жертви подали цивільний позов проти банку і ми виграли судовий процес.

Тож коли ми зрозуміли, що існує можливість подання цивільного позову проти Ubiquiti, ми обговорили це з українськими юристами з прав людини та розслідувачами, щоб з’ясувати, чи вивчав хтось, яким чином ці пристрої використовували російські сили? Ми знаємо, що російські сили їх отримують, але яку саме роль вони відіграють у веденні війні? У партнерстві з українськими розслідувачами ми дослідили, як ці пристрої використовуються в російській системі командування та управління.

— Можете розповісти про це детальніше?

— Система командування та управління — це система зв’язку між командирами та піхотою, операторами дронів, розгорнутими артилерійськими підрозділами. Армія не працює, якщо немає зв’язку між силами, які ведуть бойові дії, та командирами. І ось саме цьому слугує радіоміст Ubiquiti.

Він дає їм можливість підтримувати зв’язок у середовищі, де не можна просто під’єднати телефон до інтернет-провайдера. Від експертів, українських розслідувачів та джерел в українській армії ми дізналися, що Росія працює через відеоконференції. Це схоже на те, як ми з вами спілкуємось просто зараз.

У вас є кілька екранів, є відеопотік із розвідувального дрона, його дивляться командири, його дивляться оператори FPV-дронів, і обирають цілі, ухвалюють командні рішення. Для всього цього потрібна мережа – сотні, тисячі пристроїв, об’єднаних між собою. І саме таку роль відіграє радіоміст Ubiquiti. З’ясувалось, що Міністерство оборони Росії відкрито хвалило пристрої Ubiquiti. Є відео, на яких солдати встановлюють антени Ubiquiti і кажуть, що це має критично важливе значення для російської системи командування та управління.

Я багато років розслідую воєнні злочини і дуже добре розумію, як працює система командування та управління. Скажімо, якщо звернути увагу на "сафарі на людей", яке росіяни влаштовують у Херсоні, чи те, що зараз відбувається в Чернігові, то для цього необхідно постійно мати в повітрі дрони спостереження та розвідки, щоб координувати атаки між розвідкою та командирами. Оператори дронів — це рука, яка завдає удару, артилерія — інша рука, але без центральної нервової системи, тобто радіомостів Ubiquiti, ці дії не скоординовані й вони не можуть функціонувати. Тобто це технологія, яка уможливлює окупацію. Йдеться не лише про окрему атаку — це про здатність російських сил утримувати територію, здатність воювати проти українських сил, здатність здійснювати атаки на цивільні райони.

— Скотте, чи могли б ви простими словами пояснити, як працює американське законодавство і як воно дозволить українським громадянам, які постраждали від використання технологій Ubiquiti, довести свої вимоги та успішно захистити їх в американському суді?

— Що ж, відповідно до американського законодавства, будь-хто, хто зазнав шкоди внаслідок неправомірних дій американської компанії, може подати цивільний позов із вимогою про відшкодування збитків — грошове відшкодування, компенсацію за завдану йому шкоду.

Ми висунули кілька підстав для цього. Одна з них полягає в тому, що компанія проявила недбалість, оскільки передала обладнання російській армії, а це заборонено законодавством США. До того ж, компанія знає: якщо вона дозволить цим пристроям потрапити до рук російських військових, це створить загрозу життю людей. Це очевидно, це можна передбачити. Отже, якщо вони це знали й не змогли цього зупинити, тоді можуть нести цивільну відповідальність за недбалість.

В американських судах є приклади таких справ. Ось, наприклад, Apple виробляє AirTag — це маленькі пристрої для відстеження. Ви можете використовувати його, якщо загубили гаманець чи щось подібне. Проблема полягає в тому, що Apple також знала: люди можуть використовувати їх для переслідування інших людей. Скажімо, ваш колишній партнер чи хтось інший може покласти такий пристрій до вашої машини, приміром, і стежити за вами. Потерпілі, які виявили, що люди клали ці пристрої в дитячі рюкзаки, щоб стежити за ними, подали позови проти Apple.

Постійно трапляється так, що американські компанії завдають шкоди людям за межами Сполучених Штатів. Два роки тому була справа проти Chiquita, американської фруктової компанії, яка мала плантації в Колумбії, у Південній Америці. Chiquita заплатила мільйони доларів терористичним організаціям у Колумбії, щоб ті не чіпали компанію. Але терористичні організації використовували ці гроші, щоб іти й убивати людей. Тоді потерпілі з Колумбії подали позов проти Chiquita у Флориді, і справа дійшла до судового розгляду перед присяжними. Компанію Chiquita визнали відповідальною і зобов’язали виплатити компенсацію потерпілим.

Отже, існують приклади, коли компанії притягують до відповідальності за те, що вони надають ресурси іноземним урядам, іноземним збройним формуванням або іноземним терористичним організаціям.

— Гаразд. А скільки часу може тривати розгляд цієї справи і якими можуть бути результати?

— Першим кроком у цій справі буде те, що відповідач подасть відповідь на позов і висуне низку юридичних аргументів щодо того, чи може цей позов розглядатися, чи може до нього належним чином застосовуватися закон. Протягом наступного року ми маємо дізнатися, чи дасть суд зелене світло на продовження розгляду. Після цього в нас буде кілька років на формування доказової бази: даватимуть свідчення свідки, даватимуть свідчення експерти, вивчатимуться документи. І зрештою, якщо справа дійде до судового розгляду, то він відбудеться в Нью-Йорку перед присяжними. Саме вони зрештою вирішать, чи несе компанія відповідальність перед потерпілими.

Результат, якого ми намагаємося домогтися для наших клієнтів, складається з двох частин. По-перше — компенсація. Потерпілі зазнали жахливих травм і ми вважаємо дуже важливим, щоб люди, які житимуть із цим все життя, отримали належне відшкодування. Я розумію, що люди по всій Україні страждають і мають право на компенсацію. Тож це частина ширшої картини: вже спрямовуються зусилля для створення фонду, реєстру — підстави для репарацій, компенсацій.

Інша мета, якої ми прагнемо, — щоб Ubiquiti вжила заходів, аби не дозволити Росії використовувати її пристрої. Зокрема, розірвала співпрацю з дистриб’юторами, через яких її продукція потрапляє до РФ, та дистанційно відключила антени радіомостів.

Ubiquiti — дуже велика компанія, оцінюється у кілька мільярдів доларів. Вона має ресурси для виконання судового рішення або мирової угоди. Іноді якщо суддя дозволяє справі рухатися далі, компанія погоджується виплатити потерпілим компенсацію, щоб не змушувати всіх витрачати час і кошти на судовий розгляд. Тож зрештою результат буде одним із двох: або суд зобов’яже компанію виплатити гроші потерпілим, або компанія сама погодиться виплатити потерпілим компенсацію. Я не можу гарантувати, що ми виграємо, але саме такою є мета.

— Чи були б ви та інші юристи зацікавлені в тому, щоб братися за інші справи проти американських компаній, які фактично сприяють воєнним злочинам Росії? Чи спершу подивитесь, як просуватиметься ця справа?

— Думаю, головним визначальним фактором є докази. Наскільки сильними, на нашу думку, є докази того, що ми зможемо встановити відповідальність компанії. Нас, до прикладу, вразила кількість доказів щодо ролі пристроїв Ubiquiti, які є у відкритому доступі.

Тому, думаю, розслідування щодо інших компаній триватимуть — незалежно від того, чи це виробники компонентів для зброї, чи фінансові установи.

Тобто в багатьох конфліктах — або, наприклад, у тому, що ми бачили в Судані, — саме такі компанії, якщо вони не проявляють обережності, можуть сприяти порушенням прав людини та воєнним злочинам.

Тому так, вони є цілями для таких розслідувань. І ми закликаємо українців, що постраждали від російської агресії, звертатись до правозахисних організацій, аби фіксувати всі випадки, які у перспективі допоможуть покарати недобросовісні компанії.

    Реклама на dsnews.ua