Крейсер "Рязань", ракета і Путін. Чому "ядерний кулак" Росії більше схожий на дулю
Спроби Кремля з 2008 р. грати роль супердержави і перекроювати карту світу у свою користь спираються на єдиний стримуючий фактор - ядерний арсенал її збройних сил. І про нього Кремль постійно нагадує, демонструючи готовність перетворити весь світ в "радіоактивний попіл" (принаймні на барвистих мультфільмах). Проте в реальності все далеко не так райдужно.
З чого формується "ядерний кулак" Росії? Станом на січень 2015 р. (більш пізніх достовірних даних у відкритій пресі немає) Росія мала 499 стратегічними носіями, здатними нести близько 1900 ядерних боєзарядів. На сьогодні за зразком і подобою СРСР російські ударні ядерні сили складаються з трьох основних компонентів: наземних, морських і авіаційних.
Причому на відміну від США, де ядерні сили розподілені більш чи менш рівномірно між усіма трьома компонентами, в Росії на флот і авіацію припадає лише третина ядерного потенціалу. Станом на початок 2015 р. у складі ВМФ РФ було 11 стратегічних ракетоносців трьох типів, причому тільки вісім з них мали балістичні ракети на борту. Ракети, розміщені 128 пускових установках балістичних ракет морського базування, можуть нести 512 ядерних боєзарядів.
Всі знаходяться в даний час на озброєнні ракетні комплекси морського базування були розроблені в радянський час в КБ машинобудування (нині - Державний ракетний центр. Макєєва). При цьому принаймні два типи ракет - Р-29Р і Р-29РМ - вже морально і технічно застаріли і залишаються на озброєнні вимушено, так як повноцінної заміни їм немає.
З 1998 р. ведеться розробка нового ракетного комплексу морського базування, відомого як Р-30 "Булава". Але, незважаючи на те, що ракета значною мірою уніфікована з ракетою наземного базування "Тополь-М", 10 з 30 пусків виявилися невдалими. Тобто фактично третина ракет не досягли мети, що стало вироком для "Булави", на створення якої пішло 20 років.
Тому, щоб "закрити пролом", було вирішено ставити назад в дію ракети Р-29Р. Прийнята на озброєння в 1977 р. на той момент це було найсучасніше зброю - чи жарт, перша у світі міжконтинентальна балістична ракета морського базування, оснащується головною частиною, що розділяється з індивідуальним наведенням бойових блоків. Але після цього пройшло вже більше 40 років - для ракетних технологій, які розвиваються дуже стрімко, це дуже великий термін.
Тому ракети залишаються на озброєнні, тільки раз в три-чотири роки проводяться контрольні стрільби "за станом". Останній успішний запуск такої ракети був здійснений в 2015 р.
А ось 17 жовтня під час командно-штабного навчання "Грім-2019", основною метою яких було чергове продовження бойової придатності ракети Р-29Р, сталася НП - невихід ракети з шахтної пускової установки. Пікантності ситуації додає той факт, що керував навчаннями особисто президент Росії Володимир Путін.
Показовим є і носій - це атомний підводний крейсер К-44 "Рязань". Це остання залишилася в строю човен проекту 667БДР "Кальмар" була спущена на воду в 1982 р. (тобто 37 років тому).
Що підтверджує і іншу інформацію, яка активно мусується на Заході, - про те, що в Росії очевидна пробуксовка програми оновлення флоту підводних ракетоносців. Навіть за відкритим російськими даними, ситуація дуже плачевна. Так, згідно з Державною програмою озброєнь-2020 планувалося передати флоту вісім атомних підводних ракетоносців "Борей" і вісім нових атомних багатоцільових підводних човнів "Ясен", здатних завдавати ударів по цілях на суші і морі крилатими ракетами великої дальності.
Однак у підсумку з восьми ПЛАРБ типу "Борей" російський флот отримав лише три човни. Причому дві - "Юрій Долгорукий" і "Олександр Невський" - були готові до 2011 р., однак не приймалися в бойовий склад за вже згадуваних проблем з основним озброєнням - твердопаливної балістичної ракети "Булава".
Тобто фактично з 2011 по 2017 рр. в Северодвінську була побудована всього один човен. Враховуючи нинішні темпи будівництва, до 2020-го навряд чи ВМФ РФ отримає більше одного човна. Причому план на будівництво восьми атомних підводних човнів "Ясен" хоча і був скорочений до шести субмарин, але навіть він не виконаний - жодна човен не вийшла навіть на етап випробувань, а одна і зовсім не закладена.
Варто сказати, що жахливий стан "ядерного щита" є таємницею хіба що для російських телеглядачів. Що стосується ймовірного супротивника - США, то американці володіють найбільш достовірною інформацією.
Тому американські військові прийняли доктрину "Швидкого глобального удару", згідно з якою для нейтралізації 80% ядерного потенціалу РФ досить нанести удари по чотирьох критичних точок: це Гаджиєво Мурманської області, Вілючинськ на Камчатці, аеродром в районі міста Энгельск Саратовської області і база бомбардувальників в Українці Амурської області.
Вважається, що залишилися мобільні комплекси (типу "Тополя" і "Ярс") можна ліквідувати за допомогою високоточної зброї з безпілотних носіїв. При цьому ймовірність нанесення будь-якої шкоди США і їх союзників в ході "превентивного удару" Росії в цих розрахунках визнається близькою до нуля.