Погано лежить. ВСУ тихою сапою відрізають Горлівки від Донецька (КАРТА)
І пов'язано це насамперед з початковими наявністю такої званої "сірої зони" - території, формально не що контролювалася жодною стороною. Їх поява була логічним продовженням війни - стратегічно є сенс контролювати тільки висотки і околиці населених пунктів. Причому на деяких напрямках "сіра зона" на вересень 2014 року і лютий 2015 року була настільки велика, що захоплювала не десятки великих населених пунктів.
З літа 2015 року обидві сторони стали робити активні зусилля для встановлення контролю над територією, причому як правило це передбачає вогневої контроль, а не фізичний. Адже висунення в чисте поле завжди загрожує раптовим вогневим нальотом (а ні для кого сьогодні не секрет, що обидві сторони активно застосовують артилерію заборонених Мінському калібрів). Так було влітку 2016 року, коли ми спробували вирівняти лінію фронту на Светлодарской дузі.
Зате наявність висоток і населених пунктів дозволяє вдало висувати "нуль" (передню лінію) в бік противника. Цим займаються як наші бійці, так і бойовики - причому на різних напрямках успіхи різні. При цьому об'єктивною інформацією зі зрозумілих причин армійці не поспішають ділитися. Так, за уривчастими відомостями можна зробити обережні висновки, що досить погано складається для нас положення під Маріуполем, де противник просунувся в районі Водяного. Зате дуже вдало на двох інших "гарячих" напрямках - на Ясинуватському та Докучаєвському.
Причому, за деякими даними, ситуація під Докучаєвському складається стратегічно вкрай успішно - побічно про це свідчить постійне просування мало не від Сартани влітку 2014 року ближче до лінії фронту КППВ "Новотроїцьке" і регулярні фотосесії наших бійців на тлі міста. На цих вихідних крім того, відзначено ближній бій між Славним і Еленовкой, дуже близько до позицій противника. А також "профілактичні роботи" СБУ з жителями Волноваського району, які навесні 2014 року активно брали участь у блокуванні колон ВСУ.
Вкрай суперечлива інформація надходить з району Авдіївська промзона - Ясинувата, де кожен вечір розгортаються потужні артилерійські дуелі, які переростають в ближні (до 50 метрів) бої.
На даний момент наші частини рушили ближче до Ясинуватої, зайнявши дачне селище схід від так званого "третього авдіївського ставка". Є дані, що населення прилеглого населеного пункту Крута Балка евакуювалося. З військової точки зору таке просування дозволяє потроху розширювати плацдарм, який може коли-небудь знадобитися, якщо буде прийнято рішення про перехід в наступ. зараз же він значно підвищує стійкість нашої оборони, остаточно закриваючи питання з блокуванням рокадной траси Донецьк-Горлівка.
Це траса до весни 2015 року мала вирішальне значення для постачання донецької угруповання бойовиків. Хоча її вогневе перекриття і не вирішує стратегічних завдань - для об'їзду Ясинуватської розв'язки в напрямку Макіївка - Землянка - Ясинувата необхідно всього лише 30-45 хвилин додаткового часу - однак має тактичне значення для вирівнювання лінії фронту.
Для повного відрізання Донецька від Горлівки необхідно брати під контроль Верхнеторецкое (яке, до речі по Мінську і так наше), а ще краще - розташовані безпосередньо на трасі Василівку і Червоний Партизан (влітку 2014 року були звільнені, а потім в силу різних причин залишені). Хоча і це не зовсім відріже (без урахування значного гака) найбільші міста "молодої республіки" - ще є нефункционирующая дорога вздовж каналу Сіверський Донець - Маріуполь, яку у разі можливої втрати основної траси бойовики можуть використовувати для перекидання припасів і підкріплень.
Дуже неспокійно на Мар'їнському напрямку, де під постійним артилерійським обстрілом знаходиться як сам районний центр, так і прилегла Красногорівка. Доходить до того, що з-за обстрілу були випадки тимчасового призупинення роботи контрольно-пропускного пункту "Маріїнка". Просування сторін тут немає і не буде, так як "сіра зона" тут зайнята ще в ході червневих боїв 2015 року.
На цьому тлі на Луганському напрямку майже повна тиша - скоріше всього "лідер ЛНР" Плотницький зайнятий внутрішніми соціальними проблемами "республіки", які на тлі зменшення російського фінансування наростають як сніжний ком. При цьому, правда, луганські бойовики не забувають регулярно зривати розведення сил і засобів в районі Станиці-Луганській (останнє було заплановано на 26 листопада) і перешкоджати відкриття автомобільного пункту пропуску "Золоте", але причини цього теж лежать у площині внутрішньої політики" протистояння з козаками.
У цілому можна відзначити, що незважаючи на окремі випадки просування на фронті триває уповільнена позиційна війна, переможцем з якої вийде той, у кого буде більший ресурсний потенціал.