Крим в обмін на Донбас. Хто навіяв Пінчуку "болючий компроміс" з Путіним
Стаття Пінчука з красномовним заголовком "Україна повинна піти на болючий компроміс заради миру з Росією" є своєрідним відлунням нещодавно викладеного німецьким Bild так званого "плану Кессинджера", суть якого можна сформулювати приблизно так: "Росія гарантує безпеку на сході України, Захід не втручається у кримське питання". Стаття Пінчука у багато вторить цим планом.
В Україні статтю Пінчука вже назвали "пропутінської", хоча це визначення швидше за все невірне. Текст Пінчука написаний для Заходу, і його пропозиції - це те, що хотів би почути Захід. Власне, у пропозиціях Пінчука немає нічого принципово нового, все це в тому чи іншому вигляді вже звучало в різного роду "плани Мореля" неофіційно, і цілком офіційно з вуст Франка-Вальтера Штайнмайера і Жана-Марка Еро.
Коротко "болючий компроміс" від Пінчука виглядає наступним чином: На окупації Криму ніхто не погодиться, проте питання окупованого півострова не повинен бути частиною угоди з Путіним; в питанні Донбасу, можливо, Україні доведеться відмовитися від позиції - спочатку контроль над кордоном, і лише потім вибори на Донбасі; Україна в середньостроковій перспективі не ставить своєю метою членство в ЄС і НАТО.
"Життя українців, які будуть збережені, варті того хворобливого компромісу, який я запропонував. Ми повинні знову заявити про те, що Україна може сама вирішувати свої проблеми, а також бути частиною широкої міжнародної коаліції, яка вирішує глобальні проблеми", - пафосно резюмував Пінчук.
Як бачимо, нічого з того, що в тому чи іншому вигляді ще не звучало, Пінчук не сказав. Про подібні варіанти вирішення конфлікту говорили не тільки на Заході, але і в Україні. Нас в першу чергу цікавить, чию позицію в даному випадку ретранслює Пінчук, а тут можливі варіанти.
По-перше, олігарх може висловлювати свою особисту точку зору на конфлікт з Росією, виходячи з власних в першу чергу бізнесових інтересів. Тоді вся його стаття - це лише особиста думка, яку не варто приймати занадто серйозно. Однак такий варіант найменш імовірний - Пінчук надто вже міцно пов'язаний зі своїм тестем екс-президентом України Леонідом Кучмою, а останній, нагадаємо, очолює українську переговорну групу у Мінську з мандатом від чинного президента Петра Порошенка. До тієї ж переговорній групі має безпосереднє відношення і одіозний кум Путіна Віктор Медведчук, який, не потрібно забувати, був свого часу головою президентської адміністрації Кучми.
Так що, Пінчук може висловлювати точку зору не тільки власну, але і Леоніда Даниловича, а це дозволяє сприймати статтю олігарха як заявку офіційної переговорної групи в Мінську. До того ж не можна виключати, що в статті враховано і думку Медведчука, з ім'ям якого рік тому пов'язували один з планів мирного врегулювання на Донбасі.
Крім того, не можна виключати, що Пінчук каже і від імені президента Порошенко, ниточка до якого тягнеться знову таки через офіційного парламентера Кучму, тим більше, що чинний глава України офіційно озвучувати що-небудь подібне не може по цілком зрозумілих причин внутрішньополітичної характеру.
Як би там не було, а стаття Пінчука - це своєрідний сигнал Заходу, який не приховує, що хоче хоч якось вирішити українсько-російський конфлікт, проте ситуація виглядає абсолютно патової як мінімум на кілька років.
Чи означає поява Пінчука на сторінках Wall Street Journal, що після 20 січня, коли новий президент США Дональд Трамп вступить на посаду, описаний план примирення з Росією почне втіляться в життя? Поспішати з такими висновками не варто. За два з половиною роки українсько-російської війни подібні плани вкидывались у ЗМІ із завидною регулярністю, але крім чергової хвилі "зради" в соцмережах не приводили рівним рахунком ні до чого.
