Видовище 18+. Що побачать українці на дебатах Порошенка з Тимошенко
Якщо в США президентська кампанія без публічних дебатів неможлива за законом, і вони часто мають вирішальне значення для перемоги того чи іншого кандидата, то в Україні ніякого прямого діалогу між кандидатами зазвичай немає зовсім просто з-за відсутності взаємного бажання дебатувати.
Власне, останні дебати реальних претендентів на головний пост в країні відбулися майже 15 років тому, в далекому 2004 р. між Віктором Ющенком і Віктором Януковичем, і нічого принципово у тій кампанії, яка закінчилася Помаранчевою революцією, не поміняли.
На наступних президентських виборах в 2010 р. дебати пройшли в оригінальному форматі Юлія Тимошенко проти "порожнього місця", оскільки її конкурент і майбутній переможець виборів вирішив, що вплутуватися в пряму дискусію з більш досвідченої на цьому терені конкуренткою йому недоцільно.
Тут потрібно нагадати, що закон про вибори президента такою форму агітації, як теледебати у прямому ефірі, передбачає та регламентує, але жодним чином не зобов'язує брати в ній участь. За законом у разі відповідного рішення Центрвиборчкому дебати проводяться між кандидатами, які вийшли в другий тур, в останню п'ятницю перед днем голосування, тобто в останній день агітації. Фінансується це шоу за рахунок держбюджету і повинно виходити в ефір на державному "Громадське телебачення". І якщо один з кандидатів на оплачені державою дебати не з'явиться, то весь ефірний час надається під монолог єдиного присутнього. Цим і скористалася Юлія Володимирівна в 2010-му, що їй, втім, не надто допомогло.
На позачергових виборах 2014 р. другого туру не сталося, а тому регламентованих дебатів у форматі один на один статися не могло. Однак дебати все ж були, але у форматі циклу передач з участю всіх зареєстрованих кандидатів у президенти (крім тих, що відмовилися) на все тому ж "Громадському". Така форма теж регламентована законом, але менш жорстко. Дебатували в 2014-му за три кандидата за раз, а трійки учасників визначав жереб. Однак такий формат, при якому Порошенко, наприклад, довелося продебатувати з Зоряном Шкіряком і Василем Цушком, особливого інтересу у виборців не викликав, ні на що не вплинув, і мало хто про тих дебатах сьогодні пам'ятає.
Тимошенко на виборах-2014, будучи головним конкурентом нинішнього президента, все ж таки спробувала викликати Порошенко на "неофіційні" дебати в ефірі програми Савіка Шустера, однак Петро Олексійович, пославшись на зайнятість, від дебатів відмовився, на що мав певне моральне право. Його рейтинг на той момент був в рази вище, всі прогнозували його перемогу вже в першому турі, а тому погоджуватися на персональну дуель з Тимошенко не було ніякого сенсу.
На нинішніх виборах ситуація з дебатами поки невизначена. Відбудуться чи не відбудуться "групові дебати" до першого туру, про можливість зриву яких, судячи з усього, заявляв нещодавно звільнений з НОТУ Зураб Аласанія, насправді неважливо. Дискусія більше 30 кандидатів, в якому б вона не була форматі, мало кого цікавить. Перелік кандидатів, чия полеміка по-справжньому хвилює виборця, обмежений досить вузьким колом - це в першу чергу Порошенко і Тимошенко, і дещо в меншій мірі Володимир Зеленський і Анатолій Гриценко. Однак у форматі рівної участі всіх зареєстрованих кандидатів ймовірність дискусії когось із цієї четвірки один з одним занадто мала.
А ось можливі дебати між учасниками другого туру, якими швидше за все будуть Порошенко і Тимошенко, гарантовано викликають величезний інтерес. Більше того, є ймовірність, що такі дебати все ж відбудуться. Зараз багато експертів сходяться на тому, що шанси на перемогу у головних претендентів на крісло більш-менш рівні. І якщо така ситуація збережеться і після першого туру, вирішити долю президентства можуть один-два відсотки, які той чи інший кандидат має шанс наростити завдяки вдалому виступу у теледебатах.
Не виключено, що штаби і Порошенко, і Тимошенко будуть настійно радити своїм лідерам йти дебатувати. Швидше за все, ініціатором "дуелі" буде саме Юлія Володимирівна. Будучи в опозиції і не гребуючи популізму, вона за замовчуванням має певну перевагу. Критикувати діючу владу завжди легше, ніж ні за що не відповідає опозицію. Але, з іншого боку, Порошенко в плані мистецтва риторики не поступається досвідченої Тимошенко. До того ж її теж є за що покритикувати "з особливою жорстокістю". Так що передбачити, хто вийде з цих дебатів переможцем, практично неможливо.
Але факт проведення дебатів може бути корисний та без урахування того, хто буде приймати в них участь. Традиційна зневага до дебатів з боку українських політиків було викликано ще й тим, що в них було не багато практичного сенсу. Виборець до 2014 р. голосував переважно "за свого кандидата", а не за програму або професійні якості. Взагалі, до 2014-го виборці обирали, по суті, між проросійським кандидатом, якими в свій час були і Кучма, і Симоненко, і Янукович, і проукраїнським (Кравчук, Ющенко, Тимошенко). Зараз же проросійські кандидати відсунуті на периферію, і при виборі між двома проукраїнськими все, що було раніше другорядним, в тому числі і вміння дебатувати, стало виходити на перший план. Так що якщо на цих виборах дебати все ж таки відбудуться, то така форма передвиборної боротьби може нарешті стати частиною української політичної традиції, що, безумовно, піде на користь і виборцям, і політикам.
Читайте також:
