Кого відшмагав Лою. Скільки частин "армії ЛДНР" готові здатися Україні

Чергову гучну заяву заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгія Туки ставлять дуже багато запитань і приводять в подив всіх, хто більш-менш знайомий з ситуацією на Донбасі
Фото: УНІАН

Як відомо, днями Лою заявив ЗМІ дослівно наступне: "Є кандидатури, які складаються з бойовиків, наприклад, 75% з цих бойовиків, готові хоч завтра розгорнути свою зброю в іншу сторону. Вони вимагають безпеки. Вони самі знають, у кого на руках кров, хто знущався, хто грабував, вони готові видати своїх "колег", але вони хочуть гарантій безпеки і гарантій амністії ". Що насправді мав на увазі Лою сказати складно, зважаючи косноязычности висловлювання, однак багато ЗМІ трактували ці слова приблизно так: 75% бойовиків готові скласти зброю, як тільки Україна надасть їм гарантії безпеки і амністію.

Втім, цифрове наповнення питання краще залишити на совісті Туки, по всій видимості 75% - це улюблена цифра чиновника. Ще у грудні минулого року він заявляв, що "75% переселенців не повернуться на Донбас". Зрозуміло, ні на які джерела отримання цифр кшталт таємного соціологічного опитування на окупованих територіях Лою не посилається.

Тим не менш, сказане Тукой вимагає окремого пояснення, адже інакше може скластися переконання, що досить Києву лише оголосити амністію, як тривала три роки війна закінчиться в один день.

По-перше, потрібно відзначити, що заяви Туки йдуть не те, що врозріз зі сформованими реаліями, але і з загальною політикою держави. Адже напевно багатьом відома така програма СБУ як "Тебе чекають вдома!". Це програма повернення на підконтрольну територію України громадян, які добровільно відмовилися від участі в так званих "ДНР/ЛНР". Тільки в 2015 році за добровільна відмова від участі в незаконних збройних формуваннях, щире каяття та співпраця з правоохоронними органами українські суди звільнили від кримінальної відповідальності понад 60 осіб, у 2016 році - понад 100. Всі вони зараз знаходяться в своїх сім'ях. Тобто те, про що говорить Тука, насправді існує вже давно і досить успішно, що саме по собі нівелює всю конструкцію Туки і його докір на адресу держави, яке мовляв заважає бойовикам здаватися.

Цілком зрозуміло, що програма СБУ потребує більш широкому висвітленні в ЗМІ і не тільки наших, а й західних. Потрібні зусилля в тому числі і штатних пропагандистів із підрозділів ИПСО (інформаційно-психологічні операції), які існують у структурі Сил Спеціальних Операцій, щоб кожен день доносити до "ополченців" по той бік лінії зіткнення, що здатися в полон для них буде краще, безпечніше, комфортніше і сытней, ніж воювати за міфічні ідеали міфічної Новоросії, ризикуючи своїм життям. Так недоробок в цьому питанні вистачає, але заяви, що держава Україна не робить взагалі нічого, щоб бойовики склали зброю - як мінімум просто брехня.

По-друге, схоже на те, що шановний багатьма Лою в душі так і залишився активістом і волонтером, незважаючи на те, що вже не перший рік є високопоставленим чиновником у виконавчій владі. І закиди влади з його вуст - це закиди в першу чергу самому собі.

Будь-який публічний виступ Туки як чиновника має містити не тільки критику (хоча критикувати державну машину під час війни з боку чиновника будь-якого рангу, як мінімум аморально), але і конкретні кроки щодо виправлення цієї ситуації. Тим більше, що міністерство, в якому служить Лою як раз за своїм функціональним обов'язкам і повинен займатися саме такими питаннями.

Так що, якщо замміністра і вирішив зачепити тему амністії для бойовиків, то замість натяків про те, що держава нічого не робить, щоб змусити бойовиків скласти зброю, до того ж сформульованих не розбірливо і некоректно, він повинен був запропонувати чіткий план дій з розписаної кошторисом і роллю інших органів держвлади. Однак, схоже, що непродумані заяви з натяком на сенсаційність стають головною політичною фішкою Туки і дозволяють тому час від часу спливати на сторінках ЗМІ.

А тепер не завадить додати кілька слів про реальний стан справ та настрої в збройних формуваннях ОРДЛО. Незважаючи на те, що в "ополченні" різко збільшилася кількість людей, які прийшли на зарплату в 15 тисяч, однак жодних ілюзій з приводу загальної амністії ніхто не відчуває. По-перше, продовжує ефективно впливати пропаганда. Так, приклад - крізь зуби, вони визнають, що на звільнених територіях діє програма СБУ, однак тут же користуються серйозним проколом наших спеців. В тому плані, що крім відео з зреченням від ідей "російської весни" про людей, які скористалися цією програмою, більше нічого не відомо, що дозволяє ЗМІ на неконтрольованих територіях говорити про те, що ці люди просто "зникають у секретних в'язницях СБУ".

Далі. Військова система побудована росіянами таким чином, що практично ніхто, хто зараз "служить" в "армії ДНР" або "народної міліції ЛНР" не може сказати з чистою совістю, що був у тилу каптерщиком або "возив бойовиків на вахтовке". Відбувається постійна ротація на лінії зіткнення, де обкатується 100% особового складу. А в умовах позиційної війни довести, що ти не стріляв чи не вбивав українських військовослужбовців виявляється досить складно.

Крім того, існує страх (який посилено підігрівається і розганяється вже три роки) перед "націоналістами" і "екстремістами" типу "Правого сектора". Тобто на политинформациях в "армії" і зі сторінок газет і екранів телевізора буквально втокмачується теза про те, що навіть якщо Україна як держава прийме закон про амністію і він запрацює, залишаться ще озлоблені націоналісти з величезним кількість зброї на руках, які підуть мстити за своїх загиблих товаришів позасудовим порядком. І як приклад наводиться вбивство Бузини в центрі Києва.

Тому твердження про "75 відсотках", які хоч завтра побіжать в Україну за амністією як мінімум видає бажане за дійсне. І, на жаль, дозволяє говорити про те, що чиновники такого високого рангу як Лою усвідомлено чи ні, але "ллють воду на млин" ворожої пропаганди.