Між молотом і ковадлом. Чому на Донбасі продовжують гинути мирні жителі

Однак, на жаль, майже постійно тривають обстріл з боку бойовиків, постійно гинуть і отримують поранення наші солдати. Так, з 15 по 21 жовтня на Донеччині загинули троє військовослужбовців і дев'ять отримали поранення. А буквально за вчора (23 жовтня) знову загинув один наш військовослужбовець.

Причому не варто вважати, що це "гра в одні ворота". Бойовики вкрай неохоче, але час від часу повідомляють і про свої втрати. Так, наприклад, за 22 жовтня "начальник прес-служби УПМ Республіки" Данило Безсонов заявив про чотирьох загиблих "військовослужбовців Народної міліції ДНР" - причому все на Маріупольському напрямку: троє в районі села Вужачку (нібито артилерійський обстріл) і один - в Пикузах (робота снайпера).

У цих умовах у нас тривають планова ротація за принципом "7 місяців на передовій, 5 - в тилу". Днями в тил був відведений 24-й окремий штурмовий батальйон "Айдар", що входить до складу 53-ї механізованої бригади. Батальйон весь цей час воював на Бахмутської трасі - в районі Кримського - Новоташковского і саме його бійці провели кілька вдалих операцій в "сірій зоні", значно розширивши тут свою присутність.

На жаль, не обійшлося і без втрат - 23 серпня під час раптової атаки бойовиків на спостережний пункт і подальшого контрнаступу загинули четверо "айдаровцев". Зауважимо, що незважаючи на постійні повідомлення про нестачу особового складу в частинах "першої лінії" Генеральний Штаб все-таки знайшов можливості піти від схеми "12+12", яка вкрай негативно позначалася як на моральному стані бійців, так і на втратах.

А те, що проблема з кадровим складом існує підтверджують і останні втрати на фронті. Так, 10 жовтня в районі Гранітного (Волноваський район) загинули відразу два бійця Повітряних Сил України, прикомандированих до 128-ї окремої гірничо-штурмовій бригаді: Роман Магас з 223-го зенітно-ракетного полку і Сергій Дронов з 548-ї окремої радіолокаційної роти.

В умовах же позиційного тупика і неможливість щось протиставити постійному просуванню українських військових в "сірій зоні" бойовики взялися за терористичні обстріл як населених пунктів на контрольованою Україною території, так і цілеспрямованого знищення цивільної інфраструктури.

Так, 16 жовтня водопостачання Торецка і трьох селищ - Залізне, Південне, Щербинівка - в Донецькій області було призупинено через пошкодження в результаті мінометного обстрілу бойовиків водопроводу Горлівка - Торецк в "сірій зоні". Місто з населенням в 40 тисяч осіб більше ніж на тиждень залишився без водопостачання.

Зусиллями обласного управління ДСНС був налагоджений підвезення води. Одночасно через посередників почалися переговори про допуск ремонтної бригади на місце пошкодження.

Однак, коли 23 жовтня було отримано погодження, ремонтна бригада при висуванні підірвалася на протитанкової міни (за іншими даними - на фугасі). В результаті згорів КРАЗ Часовоярської РПУ "Компанія "Вода Донбасу". Двоє людей з ремонтної бригади госпіталізовані в травматологічне відділення торецької Центрально-міської лікарні. При цьому поки незрозуміло чому не спрацювали групи розмінування та військові, які, за офіційними повідомленнями, супроводжували ремонтників.

Станом на вечір 23 жовтня час ремонтно-відновлювальні роботи на водоводі незважаючи на інцидент тривають.

На жаль, продовжують гинути і отримувати поранення і цивільні мешканці з обох сторін протистояння. Буквально нещодавно на мінному полі, виставленому бойовиками, підірвалися три підлітка під Горлівкою та ось нові трагедії.

17 жовтня на території дитячого садка у селищі Донецький (територія, підконтрольна української влади) імовірно від детонації гранати постраждала жінка 1968 року народження. Під час прибирання території завгосп отримала осколкове поранення правого нижнього століття і скальповану рану пальця лівої руки.

18 жовтня на протипіхотної міни між селищами "Золоте - 4" (під контролем ВСУ) і "Золоте - 5" (під контролем російсько-окупаційної армії) підірвалися двоє місцевих жителів - чоловік 45 років і жінка 46 років. Протягом чотирьох днів їх тіла залишалися на мінному полі. І тільки 23 жовтня бойовики змогли організувати операцію з евакуації тіл загиблих. Враховуючи досить жаркі як для жовтня дні складно уявити у що перетворилися за ці дні тіла. До речі, в цей же день під час перетину контрольно-пропускного пункту "Майорське" помер 82-річний чоловік.

20 жовтня окупаційна адміністрація Донецької області заявила про те, що в прифронтовому селищі шахти Трудовська (власне кажучи, в межах р. Донецька) чоловік отримав поранення в результаті підриву на міні. За повідомленням місцевих жителів, він пішов гасити загорівся очерет і потрапив на розтяжку. В результаті поранення у нього були ампутовані обидві ноги.

Таким чином, можна говорити, що незважаючи на відносне затишшя, війна на Донеччині триває. І продовжує збирати свою криваву жнива не тільки у вигляді загиблих і поранених військовослужбовців, але також і мирних жителів, які волею долі опинилися "між молотом і ковадлом"....