Милованов хоче прикурити? Чому "інвестиційна няня" є профанацією
Хто ще не чув, тепер гроші на нас посипляться завдяки урядовим уповноваженим, які будуть персональними менеджерами інвесторів, які вклали сюди 100 млн доларів.
Механізм дії описав міністр економіки Милованов. Якщо коротко, то уряд укладає угоду з інвестором, в тому числі і про податкові пільги, персональний менеджер супроводжує інвестора і не дає можливості комусь (чиновникам) йому заважати. Причому все це стосується не тільки майбутніх інвесторів, але і тих, хто вже вклався в Україну і зараз має проблеми.
На перший погляд все виглядає ідеально. Але давайте розберемося, чому насправді Милованов дебіл.
Почнемо з простого, ця історія ставить в нерівні умови бізнес. А там, де є подвійні стандарти, завжди існує загроза корупції. Цю тезу можна розширювати, але я зупинюся лише на констатації цього факту. Хто хоч трохи займався бізнесом, не вимагає особливих пояснень.
Тому зупинимося на інших речах. Почати треба з самого простого: чи ставили собі Милованов, Гончарук або Зеленський елементарне питання: якою повинна бути економіка України за 10 років і в чому наша амбіція? Звичайно, у привітанні з Днем соборності президент прочитав нам лекцію, що не можна переходити на червоне світло, але це до економіки має поки що дуже опосередковане відношення.
Ключове питання, на яке має зараз відповісти держава: як повинна розвиватися економіка, і спеціально під це повинна бути розроблена інвестиційна карта країни. Зате нам кажуть - приходьте і ми вам допоможемо.
Хто зайде в такий заклик? Тільки той, хто вже тут працює, але при цьому має безпосереднє відношення до нинішньої влади, або ж серйозний спекулянт, який розуміє всю ризикованість цієї історії і вважає, що за чотири-п'ять років вийде в плюс (тобто рентабельність цього бізнесу становить 20-25%).
Були в світі ефективні приклади такого ручника? Я знаю тільки один, хоча, звичайно, може, я помиляюся. Так от, свого часу в Кореї це спрацювало. Але для того щоб це спрацювало, існувало кілька простих, але чітких правил: у держави була економічна стратегія розвитку і ставка була лише на великий бізнес. Держава не боялося стимулювати експорт, девальвуючи національну валюту. Преференції отримував тільки той, хто мав успішні експортні кейси або успішно вигравав тендери в інших країнах. Але навіть той, у кого були ці преференції, мав конкурентів з такими преференціями. А гарантом цього всього був особисто президент, який сам вникав у деталі.
Є щось хоч трохи подібне у нас? Безумовно, немає. Поки що це просто слова, які в наших широтах завжди перетворюються на бажання прикурити.
Є ще два моменти, на яких я хотів би зупинитися. Перший - навіщо "інвестиційної няні" знати п'ять мов? Функціонал цього чиновника складається з двох речей: стежити за тим, щоб інвестор виконував зобов'язання, та вирішувати проблеми, якщо вони несправедливо виникають. Для чого тут п'ять мов, я просто не уявляю собі. Куди простіше найняти групу перекладачів, які будуть працювати навіть не в штаті, а за викликом. Але понти дорогого коштують.
Є ще один момент, який як не можна краще характеризує абсурдність нинішньої ситуації. Сьогодні з'явилася заява компанії "Укрлендфармінг" про те, що Генпрокуратура поновила справу, згідно з яким компанія нібито не побудувала дві найбільші в Євразії птахофабрики. Три роки тому НАБУ вже досліджувала це питання і не змогло знайти проблем, але зараз знову вирішило відновити цю справу. І генпрокурор їх підтримав. Фабрики працюють, виробляють продукцію, є маса експертиз і допитів, але це нікого не цікавить. Оце і вся відповідь на питання про "інвестиційних нянь".
