Мир під час війни. Не стане марним вкладення коштів у виробництво стовбурів у Краматорську

Однією з проблем стану артилерійських систем, які складаються на озброєнні ЗСУ на шостий рік війни, є знос стовбурів. Адже абсолютно всі зброю було виготовлено в СРСР і має свій конкретний запас міцності, який нині майже повністю вичерпано

Так як виробництво стовбурів майже повністю знаходиться на території Російської Федерації, то єдиним виходом є розгортання власних потужностей. Тим більше що наші підприємства мають серйозні можливості для цього. Причому спроби реалізувати їх робилися і до 2014 р. Так, в Україні було освоєно виробництво 125-мм танкових стовбурів — в рамках тайського контракту на "Оплоти", 23-мм гармат ЗТМ (використовуються виключно у бойових модулях, хоча аналог гармати БМП-2).

Війна на Донбасі зажадала повного напруження всіх сил, а отже, і розгортання виробництва стовбурів і для іншого піхотного озброєння. Досить довго цей процес був не публічний, і тільки останнім часом з'явилися новини. І варто сказати, що вони дуже обнадійливі.

Пов'язано це насамперед з діяльністю ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння". У жовтні в ході чергової виставки "Зброя та безпека-2019" стало відомо, що підприємство освоїло виробництво стволів для 82-мм автоматичного міномета "Волошка".

А трохи раніше (на початку липня) після досить серйозних державних випробувань був допущений до експлуатації в особливий період стовбур КБА 40 для зенітної установки ЗУ-23-2. Відзначимо, що в ході боїв на Донбасі ця установка зарекомендувала себе не стільки як зенітне засіб (противника в повітрі просто не було), скільки як прекрасний засіб підтримки піхоти на полі бою. Їх можна було побачити як на блокпостах, так і встановленими на різні шасі — від вантажівки до МТЛБ.

Як повідомляє прес-служба "Укроборонпрому", під час випробувань були підтверджені всі характеристики стовбура, він виявився здатний витримати скорострільність зенітної установки в 2 тис. пострілів за хвилину.

Причому на відміну від інших зразків ці стовбури вже реально купуються нашою армією. Правда, обсяги поки невеликі, але за відкритими даними тільки за вересень–грудень 2019 р. 3623-й центральний арсенал боєприпасів і зброї ВСУ (р. Вознесенськ), де відбувається капітальний ремонт ЗУ-23-2 для армії, купив 19 стовбурів КБА 40.

Виробник, крім поставок, якості ремонтних комплектуючих планує також розпочати роботи по розробці бойових модулів на основі цього стовбура. А це може означати різке посилення вогневих можливостей для нашої легкої бронетехніки.

На тлі появи та закупівлі нових стволів для артилерійських систем дрібних калібрів, думається, варто чекати хороших новин за артилерії великих калібрів. Тим більше, що тут проблеми набагато більш суттєві. Наприклад, знос стовбурів 152-мм самохідної гаубиці 2С19 "Мста-С" катастрофічний настільки, що нині стоїть питання про зняття даного зразка з озброєння ЗСУ. Недарма ж частина генералітету наполегливо намагається продавити закупівлі чеських колісних гаубиць "Дана".

При цьому загальна спрямованість на перехід на калібр НАТО в 155 мм раніше залишається в пріоритеті. І величезні кошти нині спрямовані не тільки на створення першого вітчизняного зразка під цей калібр — колісну САУ "Богдана", але і на розгортання виробництва стовбурів під неї.

І тут акцент зроблено на ПАТ "Краматорський завод важкого машинобудування". До 2014 р. саме тут вкрай обмеженою партією виготовляли гладкоствольні 152-мм танкові гармати, а з початком війни — 120-мм стовбури для мінометів "Молот".

Судячи за окремими повідомленнями в ЗМІ та інформації з виставки "Зброя та безпека-2019", нині на заводі значно розширені можливості для виробництва насамперед нарізних стволів. І досягнуто це в основному за рахунок оновлення верстатного парку. Так, у Краматорську з'явився нарізний верстат з цифровим програмним управлінням ЯЖ 1975Ф3, який дозволяє виготовляти зброю калібром від 80 до 205 мм та довжиною до 10 000 мм.

Тобто на цьому обладнанні можна виготовляти стовбури майже всіх наявних на озброєнні української армії артилерійських систем, наприклад, стовбур для 152-мм гармати 2А36 "Гіацинт". Виняток може становити лише самохідна артилерійська система 2С7 "Піон" калібром 203 мм Однак, враховуючи "штучності" застосування такого потужного зброї, наявного ресурсу стовбурів вистачить на кілька воєн за типом донбаської.

Саме на КЗТМ планується розгортання виробництва гармати калібру 155-мм САУ "Богдана". Правда, про державних або навіть виробничих випробуваннях поки нічого не чутно. Хоча представники підприємства знову-таки на виставці "Зброя та безпека-2019" досить оптимістично говорили про початок виробничих випробувань до кінця 2019 р.

За їх словами, проблемою була відсутність необхідних боєприпасів, які у нас в країні просто не виробляються. Судячи з повідомлень ЗМІ, не так давно в Україну прийшла партія 155-мм снарядів турецького виробництва, що дозволяє сподіватися, що незабаром почнеться і практична реалізація програми по виробництву даних стовбурів.

З іншого боку, абсолютно незрозумілі виробничі потужності підприємства. У неофіційних бесідах говорилося про те, що в разі початку виробництва гармат великого калібру чисто теоретично буде досягнутий темп в один стовбур в місяць. А значить, про якесь масштабне переозброєння за короткий час говорити не доводиться, адже тих же "Гіацинтів" у нас на озброєнні сотні одиниць. Та й "Богдан" знадобиться не один десяток.

Крім того, на тлі політики умиротворення і спробам Росії поширити особливий статус на всю територію Донецької області це може виявитися марним вкладенням коштів.

В цілому ж, якщо говорити про розвиток ствольної галузі, то можна відзначити, що за останні роки зроблено серйозний ривок у цьому напрямку. Особливо це стосується парку верстатів, до чого до 2014 р. просто не доходили руки.