Не по-англійськи. Саакашвілі голосно йде на політичний перекур
Добровільна відставка Михайла Саакашвілі з посади голови Одеської облдержадміністрації була обставлена з характерною для грузинського реформатора емоційністю і пафосними обіцянками "не опускати руки" і "розпочати новий етап боротьби". Однак, судячи з усього, ми маємо справу з грюканням дверима на прощання, адже перспективи Саакашвілі у великій українській політиці впевнено наближаються до нуля.
За великим рахунком Михайло Николозович в Одесі повторив долю інших менш статусних побратимів-варягів - Айвараса Абромявичуса, Олександра Квіташвілі, Саші Боровика, Давида Сакварелідзе та інших. Всі вони, в більшій чи меншій мірі, не добилися серйозних успіхів, але догляд практично кожного з них супроводжувався скандалом. До того ж переважна більшість "варягів" після відставки пішли і з активного політичного життя України. Саакашвілі, зрозуміло, найбільш масштабна фігура серед всіх "варягів", але це означає лише те, що і бавовна дверима в його виконанні вийде голосніше, і луна після нього буде звучати якомога довше.
Останнім часом посаду одеського губернатора явно обтяжувала Саакашвілі. Буквально за кілька днів до відставки він практично прямим текстом Порошенко просив звільнити його. Правда, сам Порошенко на нього ніяк не відреагував, а чекати чогось і далі у Саакашвілі не витримали нерви.
В цілому Саакашвілі так і не вдалося вписатися в українську політичну систему. З одного боку губернаторське крісло для екс-президента - це явно мало, і Саакашвілі неодноразово давав зрозуміти, що його амбіції явно глобальніше. З іншого, в цьому самому кріслі грузинський реформатор так і не зміг показати хоч якийсь результат. Ні економічних проривів, ні викорінення корупції в Одесі не спостерігається, навіть центр адміністративних послуг, створений за ініціативи грузинського губернатора, і той закрили. Більш того, в деяких аспектах область, не дивлячись на свій потужний потенціал, відверто пасе задніх. Мова йде про субсидії на оплату комунальних послуг, за охопленням населення якими Одещина на останньому місці в Україні. Поки ця проблема ще не спливла на поверхню, але найближчим часом, з приходом нових платіжок Одещина цілком може опинитися на порозі соціальних бунтів.
Так що з вибухонебезпечного місця Михайло Николозович зістрибнув дуже вчасно. Тим більше, що особливої вигоди для нього від перебування в системі влади "шахраїв і злодіїв" для нього вже не було. Перед Саакашвілі у відставку пішли і Саша Боровик, і Марія Гайдар, буквально за кілька годин до Саакашвілі пішов у відставку і начальник одеської поліції Георгі Лорткіпанідзе. Станом на сьогодні з когорти Саакашвілі на своїй посаді залишається начальник одеської митниці Юлія Марушевська, але і її дні на цій посаді, схоже, добігають кінця. І її відставка теж буде обставлена зі скандалом.
Чого ж нам чекати від Саакашвілі, після гучної відставки? Швидше за все нічого особливого. Так, його амбіції стати політиком всеукраїнського масштабу нікуди не поділися, та тільки одних амбіцій для створення успішного політичного проекту явно недостатньо. Михайло Николозович доклав максимум зусиль для того, щоб його відставка прозвучала як можна голосніше. У своїй прощальній промові він дуже емоційно змалював своє ставлення до нинішньої влади, що могло б стати головною ідеєю його передвиборної кампанії: Порошенко - обманщик і нічим не відрізняється від Януковича, Кононенко - новий Юра Єнакіївський і т. д. тобто нова влада нічим не відрізняється від старої, і не дала йому проводити свої реформи в Одесі. Правда, така риторика не особливо нова. Той же Ляшко вже давно її експлуатує і не менш яскраво, ніж Саакашвілі. До того ж, для загальноукраїнського успіху Саакашвілі потрібні чималі гроші, своя сильна команда і парламентські вибори. Грошей під такий проект у грузинського реформатора явно не вистачає, дострокових виборів найближчим часом точно не буде, а до термінових ще дуже далеко. Так і з власною командою в Україні у Саакашвілі явно не склалося.
Він міг би, звичайно, розраховувати на допомогу своїх американських друзів, однак Держдепу, при всій його любові до екс-президента Грузії, абсолютно не потрібні внутрішньополітичні потрясіння в Україні. Так що Михайло Николозович залишається зі своїми амбіціями практично один на один, і не може не розуміти, що розраховувати йому особливо не на що. Зрозуміло, якийсь час після відставки Саакашвілі продовжити розбурхувати громадськість гучними заявами про обманщиках і злодіїв поки інтерес до його персони не згасне зовсім. Швидше за все "останньої гастроллю" екс-президента Грузії в Україні стане відставка Марушевський, яку він обов'язково супроводить своїми гнівними коментарями. А потім піде на політичний відпочинок, швидше за все кудись на Захід.
Тим часом політичне життя в Україні буде йти своєю чергою і про Саакашвілі будуть згадувати вкрай рідко, якщо не забудуть взагалі. Єдиний, хто час від часу з вдячністю згадуватиме грузинського реформатора, це Андрій Садовий, для політичної сили якого партія Саакашвілі могла б стати серйозним політичним конкурентом.
