• USD 27.6
  • EUR 33.4
  • GBP 38.8
Спецпроєкти

Не тільки "Джавелины". Чим ВСУ здатні смертельно здивувати бурятських танкістів

В кінці листопада один із західних ресурсів оновив статистику застосування протитанкових комплексів в Сирії
Реклама на dsnews.ua

Згідно з цими даними за листопад 2017 р. противниками режиму Ассада 21 раз були застосовані протитанкові комплекси. З цих пусків 11 припадає на американські типу TOW, 4 - на радянсько-російські "Фагот" і "Конкурс" і ще три - вкрай застарілі радянські "Малютка" і китайський HJ-8. Причому, судячи з фото і відео, ефективність їх украй велика, крім легкої броньованої техніки, знищуються і новітні російські танки Т-90.

У цьому зв'язку вкрай цікавим видається питання забезпечення ЗСУ протитанковими комплексами. Початок війни на Донбасі наша армія зустріла фактично з двома зразками радянської епохи - "Фагот" і "Метис". З появою у бойовиків броньованої техніки вони досить активно використовувались в літніх боях 2014 р. Проте вже тоді почав позначатися термін зберігання - частими були неспрацьовування. Все це поставило питання про переозброєння армійських частин власними зразками - благо, що за час незалежності вдалося зберегти хоч і обмежену, але виробництво і найголовніше розробку - у конструкторському бюро "Луч".

Мало того, як і багато інші зразки, формально два протитанкових комплексу вітчизняної розробки навіть складалися на озброєнні ЗСУ - "Стугна-П" (з 2011 р.) і "Бар'єр" (з 2012 року). Правда, це була чистої води формальність, яку вимагали іноземні замовники (та ж "Стугна-П" на експорт поставляється у версії під найменуванням "Скіф") - приблизно так само, як і для того, щоб продати партію танків "Оплот" Таинланду їх взяли на озброєння в кількості двох штук (!). Тому вирішальну роль у боях вони не зіграли, хоча "Стугна-П" одинично застосовувалася десантниками при обороні Луганського та Донецького аеропортів (в липні 2014 р. армії поставлені перші 10 пускових установок і 75 ракет).

Причому ракети українського виробництва знаходяться на досить серйозному рівні, відстаючи від зарубіжних аналогів тільки по системі управління. Наші комплекси використовують систему управління, при якій стрілець повинен утримувати мета в марці прицілу до поразки танка ракетою. У тому ж "Джавелине" використовується принцип "вистрілив і забув".

Однак бойові можливості у наших ракет все-таки непогані - так, непроникність керованої ракети РК-2, яка застосовується в комплексі "Стугна-П", становить не менш 800 мм без урахування динамічного захисту. До того ж у цьому ракетному комплексі реалізовано наведення на ціль за спеціальним алгоритмом, коли сама мета не опромінюється лазером до останньої секунди польоту ракети. Що дозволяє уникнути активації систем захисту, які встановлюються на сучасні зразки бронетехніки.

Реклама на dsnews.ua

Вже в 2015 р. було прийнято рішення про масове насиченні армійських частин вітчизняними комплексами і були виділені кошти з державного бюджету. Однак це було непросто, так як КБ "Промінь" мало вкрай обмежені можливості для серійного виробництва, до того ж потужності були буквально завалені зарубіжними замовленнями.

Тільки починаючи з 2016 р. вдалося більш-менш вийти на прийнятний рівень поставок. Природно, навести конкретні цифри за матеріалами відкритій пресі практично неможливо - за деякими даними, це близько тисячі ракет і 50 пускових установок. Однак найбільш масові поставки датуються нинішнім роком - так, тільки у січні - серпні "Промінь" поставив "близько 300 ракет РК-2 з визначеним замовником кількістю пускових установок".

У 2017 р. відбувся і прорив - на озброєння була прийнята легкий протитанковий комплекс "Корсар", спроектований під ракети РК-3К (з тандемною кумулятивною бойовою частиною) і РК-3ОФ (з осколково-фугасної бойовою частиною). Новий комплекс, який вже масово купується (за деякими даними, кількість пускових установок вже перевищила сотню), дозволяє вражати сучасні броньовані нерухомі та рухомі об'єкти, що мають комбіновану, рознесену або монолітну броню, у тому числі з динамічним захистом не менше 550 мм на дистанції 2,5 км (до речі, на таку ж відстань стріляє американський FGM-148 "Джавелин"). При цьому він дуже легкий (загальна маса близько 4 кг) та може використовуватися як з верстата, так і прямо "з плеча".

За точність попадання відповідає одна з передових серійних розробок Ізюмського приладобудівного заводу - прилад наведення ПН-КУ, який забезпечує наведення ракети на максимальній дальності в межах +/- 250 мм.

Для воюючої країни також важлива економічна складова - так, експортна ціна американського "Джавелина" за відкритими джерелами становить $250 тис., ще близько $100 тис. коштує кожен постріл до нього. Ракета для наших "Стугни-П" і "Корсара" - в п'ять разів дешевше

Таким чином, хоча про повне забезпечення нашої армії ПТРК власного виробництва говорити ще рано, але певні підстави сподіватися на те, що це відбудеться в найближчі пару років все-таки є.

    Реклама на dsnews.ua