Не тільки печеньки. Чому мемуари Байдена допомагають російській пропаганді
У листопаді цього року світ побачили мемуари Джозефа Байдена "Пообіцяй мені, тато", і лише під кінець року зміст книги докотилося і до України. А нашій країні присвячена досить велика частина спогадів колишнього віце-президента США. Йдеться, зрозуміло, про Революції гідності, втечу Януковича і про те, як нова українська влада у вкрай непростій ситуації справлялася з новими викликами.
Не дивно, що цитати зі спогадів Байдена в кінці кінців розлетілися по Україні і Росії у вигляді новин, головною з яких виявилася про те, що саме дзвінок Байдена змусив Віктора Януковича втекти з країни.
За словами колишнього віце-президента США, він досить часто телефонував Януковичу під час Майдану, а останній їх розмова відбулася в кінці лютого 2014 року, коли його снайпери вбивали українських громадян десятками і у нас були достовірні відомості про те, що він готує ще більш жорсткий розгін".
"Я кілька місяців звертав його увагу на те, що він повинен проявляти стриманість у стосунках зі своїми громадянами, але в ту ніч, через три місяці після початку протестів, я сказав йому, що все скінчено. Настав час відкликати своїх бойовиків, і він пішов. Я нагадав йому, що його єдиними реальними прихильниками були політичні покровителі і маніпулятори в Кремлі і що йому не варто очікувати, що російські друзі врятують його від цієї катастрофи. Я зазначив, що Янукович втратив довіру українського народу і що історія жорстоко покарає його, якщо він буде продовжувати вбивати людей. Принижений, Янукович втік з України на наступний день - завдяки мужності і рішучості протестувальників, - і контроль над державою тимчасово опинився в руках молодого патріота по імені Арсеній Яценюк", - написав Байден.
Зрозуміло, російські пропагандисти вчепилися в вищенаведений фрагмент книги (щоправда, у дещо урізаному вигляді), трансформувавши його в новини з заголовками на кшталт: "Байден розповів, як вигнав Януковича з України". Тобто акцент тут же був зміщений з "мужності і рішучості протестувальників" на роль офіційного Вашингтона, мовляв, це не українці вигнали Януковича з України, а підступний Держдеп.
Як виявилося, мемуари Байдена чудесним чином вписалися в кремлівсько-пропагандистську версію української Революції гідності, мовляв, ця революція, як і попередній Помаранчевий Майдан, була цілком і повністю відповідає головним геополітичним суперником Росії. І, зрозуміло, це було зроблено виключно з метою послабити Святу Русь. Ну а український народ - лише жертва маніпуляцій підлих американців.
І тут обурені українці могли б дорікнути Байдена в тому, що він виявився не до кінця об'єктивним. Висловлюючись марксистсько-ленінською термінологією, не в повній мірі усвідомив роль народних мас в успіху революції і не розвинув досить тему "мужності і рішучості" протестувальників", згадавши її лише побіжно.
Однак за великим рахунком, всі закиди на адресу Байдена будуть виглядати нерозумно і эгоцентрично. Адже він писав книгу про себе, а не про українців та їх Майдані, а тому мав повне право змістити фокус уваги на власну персону і американська держава, що він якоюсь мірою уособлював. Ну а про те, що це цілком природне спотворення історичної картини буде використано російською пропагандою, американський політик навряд чи взагалі замислювався. І справа тут не в тому, що "всі американці тупі" (в чому з легкої руки одного нещодавно спочилого у бозі сатирика абсолютно впевнені росіяни), і не в тому, що особисто Байден недалекоглядний політик, швидше за все, тут позначилася специфіка мислення людини, що живе у вільній країні.
Якщо раптом Володимир Путін вирішить ощасливити росіян власноручно написаної книжкою (чого майже напевно не відбудеться, оскільки для Володимира Володимировича такі інтелігентські штучки дуже нехарактерні), то ця книга стане новим "Святим письмом" і не менше, і буде містити тільки "істини в останній інстанції". Байден ж, працюючи над мемуарами, описував насамперед своє особисте бачення ситуації, що спочатку не претендуючи не тільки на істину в останній інстанції, але навіть на повноту написаної картини. Адже мемуари - це завжди лише одна з багатьох правд, що зовсім незрозуміло для росіян і не завжди очевидно для українців. Але оскільки наші співвітчизники до життя в умовах "многоистинности" звичні дещо більше, ніж росіяни, то і ображатися на Байдена не будуть, у всякому випадку не повинні.
