Неповноцінне відплата. Чому більшість російських атомних підводних човнів не на ходу

Зазвичай так відверто байдуже до рішень міжнародних інституцій надходять або повні країни-ізгої типу Північної Кореї чи країни, які можуть реально відповісти на міжнародні санкції грубою військовою силою. І зрозуміло, що основою могутності будь-який мало-мальськи великої в політичному відношенні наддержави є наявність ядерної зброї і засобів його доставки.

Ще з радянських часу вважалося, що саме наявність досить великої кількості підводних ракетоносців забезпечує певний паритет з вірогідним супротивником". Планувалося, що в разі початку ядерної війни численні підводні човни, які перебували на чергуванні в різних частинах Світового океану як мінімум змогли б нанести ядерний удар відплати".

Після розпаду СРСР весь парк підводних човнів-носіїв ядерної зброї потрапив в руки Російської Федерації. При цьому росіяни вклали чималі кошти в його подальший розвиток і підтримка в робочому стані. Так, за державною програмою озброєння на 2011-2020 рр. флоту планувалося виділити близько 4,7 трлн руб., причому більша частина повинна була піти на закупівлю нових озброєнь і техніки.

При цьому повинен бути реалізований амбітний проект з будівництва восьми стратегічних АПЛ проекту 955 "Борей" (штатний носій міжконтинентальної ракети "Булава") і семи багатоцільових субмарин проекту 885 "Ясень" (носій крилатих ракет).

Фактично за станом на травень 2019 р. російський флот мав лише три човни типу "Борей". Причому дві - "Юрій Долгорукий" і "Олександр Невський" - були готові до 2011 р., однак не приймалися в бойовий склад із-за проблем з основним озброєнням - твердопаливної балістичної ракети "Булава".

Тобто фактично з 2011 по 2019 рр. в Северодвінську була побудована всього одна (!) човен. Враховуючи нинішні темпи будівництва, до 2020 р. навряд чи ВМФ РФ отримає більше одного човна. Тому дуже швидко план був зменшений до шести субмарин. "Ясенів" взагалі здали тільки одну (друга тільки проходить випробування).

Не все райдужно для росіян і з рештою парком підводних човнів. Починаючи з 2013 р. ВМФ Росії втратили як мінімум вісім човнів радянських проектів. На сьогоднішній день можна бути цілком впевненим в боєготовності лише п'яти багатоцільових атомних підводних човнів - "Северодвинск" (Північний флот), "Гепарда" (Північний флот), "Кузбасу" (Тихоокеанський флот), "Псков" (Північний флот) і "Обнінськ" (Північний флот), меншою мірою - "Нижнього Новгорода" (Північний флот). Ще сім човнів перебувають у ремонті або в очікуванні ремонту. Тобто колись велика і могутня компонента загального призначення атомного підводного флоту СРСР скукожілась до 13 одиниць, половина з яких не на ходу.

Розуміючи свою вразливість, російське військове керівництво не знайшло нічого кращого, ніж запланувати перекидання на Тихоокеанський флот замість атомних багатоцільових човнів морально застарілі "Варшавянки". На цьому тлі військову перевагу Країни висхідного сонця постійно збільшується.

Якщо японці поставлять собі таке завдання, то вони можуть легко захопити Курили і Тихоокеанський флот (ТОФ), то Росія зі своїми скромними інфраструктурними та тиловим можливостями перешкодити цьому не зможе.

Наприклад, в складі ТОФ всього одне госпітальне судно, практично немає транспорту для доставки боєприпасів і харчування для морських піхотинців і мотострільців на Курильських островах. Нічим доставляти бронетехніку та іншу техніку, немає коштів на відновлення командних вузлів і вузлів зв'язку протидесантної оборони на островах Курильської гряди. Крім того, командування Східного військового округу не має достатнього мобілізаційним резервом (привіт, 1990-і) для поповнення частин морської піхоти і мотострілкових підрозділів.

І на цьому тлі зовсім фантастично виглядає нова державна програма озброєнь на 2020-2027 рр. (в частині флоту оцінюється приблизно в 4 трлн руб.): тут і будівництво стратегічних атомних підводних човнів "Борей-Б", багатоцільових субмарин п'ятого покоління типу "Хаскі" (носій гіперзвукових ракет "Циркон"), неатомних підводних човнів "Калина". Мало того, сам Путін поставив завдання прискорити розвиток проектів підводних безпілотників типу "Цефалопод" і "Статус-6", здатних нести звичайний і ядерний заряди відповідно.

Однак впорається з цим відстала російська суднобудівна промисловість, велике питання. Адже навіть з менш технологічними проектами повний провал. Наприклад, до 2020 р. російський флот планував мати 24 малих сторожових корабля проектів 20380/20385 - носії ракет "Калібр". В результаті побудовано і введено до складу флоту поки що лише п'ять таких кораблів, ще вісім будуються з незрозумілими поки термінами введення в експлуатацію.

Таким чином, можна сміливо говорити, що підводний флот Росії на сьогодні плавно перетворився на чорну діру, в яку витікають ресурси і гроші. А по-іншому бути і не може в країні, яка постійно деградує економічно під тиском санкцій (які ніяк не впливають, на думку російської пропаганди), інтелектуально і технологічно.

Якщо в Росії поки і можливо створювати і підтримувати високотехнологічні проекти, то вони реалізуються такими низькими темпами, що зовсім не можуть впливати на загальну обороноздатність країни. Це не кажучи вже про стан верстатного парку та обладнання на підприємствах. Причому, як свідчить сучасна історія північного сусіда, нічого не зміниться від зміни менеджерів в який-небудь об'єднаної суднобудівної компанії.