Невчасний розголос. Як Україну і Південну Корею розсварили полонені вояки Кіма
Суб’єктна дипломатія українського штибу не вперше наражається на нерозуміння інших країн, проте до гучних міждержавних скандалів доходило нечасто. Нинішні розбірки з Південною Кореєю не на користь обом державам
Дві версії однієї події
23 вересня під час виступу на Генасамблеї ООН Володимир Зеленський розповів про двох північнокорейських полонених, переданих Південній Кореї. Їх захопили під час боїв у Курській області у січні минулого року — один з громадянин КНДР навіть хотів скоїти самогубство. У червні 2026 року Сеул висловив готовність прийняти цих двох осіб, якщо вони добровільно погодяться відправитися до Південної Кореї.
Історія про передачу північнокорейських полонених викликала різку негативну реакцію південнокорейської влади. Спершу адміністрація президента країни зажадала від Києва вибачень за розголошення інформації. Мовляв, українська сторона сама просила зберігати факт передачі полонених у таємниці: розголос нібито міг викликати критику всередині самої України, оскільки цих двох можна було обміняти на наших полонених. Південна Корея погодилася зберігати мовчанку, аби забезпечити інтереси самих полонених та членів їх сімей.
Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон заявив, що ті, хто вирішив "заради самопіару" розголосити факт репатріації, не врахували стан міжкорейських відносин. "Питання передачі північнокорейських полонених вкрай делікатне і має серйозні наслідки для дипломатії, національної безпеки і ситуації на Корейському півострові", — наголосив Лі Чже Мьон.
У свою чергу радник президента Зеленського Дмитро Литвин заперечив, що між Україною та Республікою Корея не було домовленостей про конфіденційність. Це ще більше розлютило Сеул: 28 вересня МЗС країни викликав виконувача обов’язків посла України Андрія Вешкіна, якому передали обурення Південної Кореї запереченням факту домовленостей про нерозголошення передачі військовополонених. Також там наполягали на вибаченнях української сторони.
Ситуація стала ще більш заплутаною, коли в південнокорейських ЗМІ повідомили, що Україна таки попереджала Сеул, що Зеленський згадає про долю двох полонених, проте залишалося незрозумілим, в якому саме формулюванні. Те, що у Південній Кореї почули від Зеленського, призвело до "відходу ситуації від попередніх домовленостей".
Днями Міністерство закордонних справ Республіки Корея заявило, що їхня держава й Україна досягли "чіткого розуміння". "Ми розуміємо, що обидві сторони досягли чіткого розуміння під час консультацій на різних рівнях щодо збереження конфіденційності цього питання, враховуючи його наслідки для безпеки солдатів та їхніх сімей", — сказав речник міністерства Пак Ду Сун.
Тобто, ситуація виглядає наступним чином: Україна дипломатичними каналами попередила, що Зеленський планує розповісти про передачу північнокорейських полонених Південній Кореї, Сеул застеріг від такого розголошення, посилаючись на гуманітарну складову. А от далі або дипломати не передали Зеленському прохання Сеулу, або на вищому рівні ухвалили рішення проігнорувати думку Південної Кореї, бо розголос на весь світ історії про полонених та загалом солдатів КНДР, які воюють на боці Росії, виглядав політично доцільним. Коли ж з Банкової заперечили навіть факт домовленостей, президент Лі Чже Мьон став виглядати брехуном. Що в Сеулі сприйняли як серйозну образу.
Чи справді щиро обурюється президент Лі Чже Мьон
На скандал між Україною та Південною Кореєю варто подивитися з іншого боку. По-перше, про консультації щодо передачі двох північнокорейських солдатів було відомо — це ініціатива влади Республіки Корея. Тож розголошено тільки факт репатріації. Бурхлива реакція офіційного Сеулу спричинена саме цим, що дає підстави припустити політичну мотивацію президента Лі не розголошувати раніше потрібного йому часу факт передачі. Коли корейська опозиція почула виступ Зеленського, то почала вимагати пояснень від своєї влади, а та просто перевела стрілки на Україну. Тож здебільшого це внутрішньополітична історія Південної Кореї.
По-друге, з Північної Кореї щодо ситуації з її військовополоненими — ні пари з вуст. Те, що ці двоє погодилися на прихисток у ворожій Південній Кореї — удар по пропаганді КНДР. Та річ у тім, що при повній інформаційній закритості цієї країни її громадяни навіть не дізнаються про переданих Сеулу "зрадників", якщо це все не обставлять вигідно для Кім Чен Ина.
Існує припущення, що президент Лі хотів отримати від України двох північнокорейських вояків, щоб у подальшому передати їх до КНДР як символічний жест примирення з Пхеньяном. Що потім з ними зроблять — це вже другорядне питання. Тепер, коли все стало відомо, піар-операція виявилася під загрозою зриву. Більш того, хоча від окремих політиків Південної Кореї звучать вимоги припинити допомогу Україні, іншу частину тамтешнього політикуму цікавить, навіщо президенту Лі знадобилися два солдата з ворожої Північної Кореї. Версія про гуманність тут точно не першочергова.
Лі Чже Мьон неодноразово вдавався до антиукраїнських висловлювань. Так, під час передвиборчих дебатів 25 лютого 2022 року він звинуватив Зеленського у тому, що той "спровокував Росію на війну". У подальшому робив схожі заяви та критикував тодішню владу своєї країни за підтримку України. А от Кім Чен Ина, який відправив корейських солдатів гинути за інтереси Росії, не критикував жодного разу. Лі Чже Мьона знають як послідовного прихильника зближення з Пхеньяном, власне, це було одним із його головних гасел під час його президентської кампанії.
Гасло спрацювало не тому, що у Південній Кореї аж так багато бажаючих миритися з комуністами з півночі, просто для Лі дуже вигідно зійшлися політичні зірки. Його попередник, правий консерватор Юн Сок Йоль, був відсторонений від влади після влаштованої ним кризи воєнного стану. Юн 3 грудня 2024 року оголосив у країні воєнний стан, проте парламент це рішення скасував вже наступного дня. В парламенті тоді домінувала Демократична партія, одним із лідерів якої є Лі Чже Мьон.
Чим закінчиться гучний скандал? Частина дипломатів вважає, що Київ має вибачитися, сухо і дипломатично. Як у травні цього року перепросив в Естонії за дрон, який випадково залетів в естонський повітряний простір, як у червні вибачився перед Грецією за морський безпілотник, який виявили в грецьких територіальних водах. Так, скандал, здійнятий Сеулом, політично мотивований, але не в наших інтересах, щоб Лі, любитель північнокорейських Кімів, використав бурю у склянці води для антиукраїнських рішень.
Звучать й інші голоси: перепрошувати не варто, бо тим самим Україна підіграє президенту Лі, якого складно назвати дружнім до нас. Та й проукраїнські праві консерватори добре схопилися за тему передачі полонених солдатів і не даватимуть владі спуску. Перебуваючи під тиском опозиції Лі не ризикне відмовити Україні в допомозі, інакше наразиться на ще більшу критику опозиціонерів.
Весь цей скандал цілком можна було владнати тихо дипломатичними каналами того ж дня, коли він здійнявся. Але обидві країни вирішили публічно проявити дипломатичну суб’єктність. Вийшло те, що вийшло. Аби не дійшло до того, що мирити Київ і Сеул доведеться третім країнам.
