Нові законопроєкти можуть створити ризики для інвестицій та економіки, – суддя Марина Барсук

Таку думку висловила суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду та член Ради Суддів України Марина Барсук, пояснюючи ризики від законодавчих ініціатив щодо оплати праці суддів для інвестиційної привабливості та економіки України, пише "ДС".

Вона звернула увагу, що в умовах воєнного стану та дефіциту ресурсів ідеї оптимізації витрат та встановлення єдиних правил виглядають логічними. Водночас судова система є окремою гілкою влади, яка щороку розглядає понад 5 млн справ.

Як коментує Марина Барсук, у нових законодавчих ініціативах ідеться не лише про економію.

"Як суддя-спікер, чиє завдання – пояснювати суспільству природу правових інститутів, бачу в нових законодавчих ініціативах (зокрема, законопроєктах №13467 щодо "орудної величини" та №14387 щодо запровадження Виконавчого табеля) дещо більше, ніж просто економію".

За її словами, за фасадом уніфікації криється серйозний ризик руйнації конституційного балансу влад, кадрового колапсу та згортання євроінтеграційних реформ.

Однією з ключових пропозицій є відмова від прожиткового мінімуму на користь нової базової ("орудної") величини, яку щороку визначатиме Кабінет Міністрів. На думку судді-спікера, такий підхід може суперечити статті 130 Конституції України, де передбачено, що розмір винагороди судді визначається законом "Про судоустрій та статус суддів".

"Якщо Кабінет Міністрів отримає повноваження своїми постановами або через формування бюджету регулювати розмір базової величини, виконавча влада отримає прямий важіль тиску на суди".

Інший законопроєкт – №14387 – передбачає включення оплати праці суддів до Виконавчого табеля – єдиної грейдової системи для всіх публічних службовців із фінансовими обмеженнями.

"Суддя не є просто публічним службовцем. За статус і мантію суддя розраховується суворими пожиттєвими обмеженнями: він не може займатися бізнесом, мати дві роботи, обиратися на політичні посади, він перебуває під постійним мікроскопом антикорупційних органів та публічним тиском".

За її словами, суддівська винагорода і довічне утримання – це не премія, це своєрідний суспільний договір і компенсація за ці жорсткі обмеження, а зрівняння з іншими публічними службовцями фактично скасовує цей підхід.

Окрему увагу Марина Барсук звертає на кадрову ситуацію в судах. За її словами, нині в Україні бракує понад 2000 суддів, а в апаратах судів залишаються тисячі вакансій.

"Якщо висококласний юрист-помічник отримує 10–12 тисяч гривень, він не прагне пройти конкурс і стати суддею, він не затримається в системі".

На її думку, зміна фінансових гарантій може призвести до хвилі відставок серед досвідчених суддів, які вже мають на це право, що лише поглибить кадровий дефіцит у судах.

Також варто згадати, що Україна веде переговори про вступ до ЄС і отримує макрофінансову підтримку за програмою Ukraine Facility, а дорожня карта з питань верховенства права передбачає посилення інституційної незалежності судів.

"Жоден європейський стандарт не допускає систематичного зменшення суддівської винагороди, як методу "реформування"", – наголошує Марина Барсук.

Суддя також зазначає, що чинний Закон "Про судоустрій і статус суддів" погоджений Радою Європи та відповідає міжнародним стандартам.

"Сьогодні судді дійсно можуть бути незалежними. Вони можуть відчувати впевненість у тому, що захищені державою, що гарантії незалежності працюють, і що вони можуть брати на себе відповідальність – ухвалювати справедливі рішення не "по дзвінку"", – підкреслює Марина Барсук.

Вона зазначає, що економія бюджетних коштів під час війни є об’єктивною необхідністю, однак вона не повинна досягатися ціною підриву принципу незалежності судової влади. Але якщо перетворити фінансовий захист судді на інструмент ручного урядового управління, суспільство втратить єдиний легітимний інструмент захисту своїх прав.