Новий винищувач для України: Що не так з китайським L-15

Як відомо, модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадковані ще від СРСР літаками Міг-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачі Су-27 (48 одиниць), штурмовики Су-25 (24 одиниці), бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць). Проте всі вони в середньостроковій перспективі будуть мати потребу в заміні, адже термін експлуатації їх підходить до кінця в 2030-му році, а враховуючи час, необхідний на навчання льотного і технічного складу, плюс постачання нових літаків за контрактом, визначатися з заміною потрібно не пізніше 2020-го року, інформує Depo.ua.

Ще в 2015 році Україна попередньо домовилася з Китаєм про закупівлю для потреб ВПС легких штурмовиків Hongdu L-15, які оснащуються двигунами українського виробництва. Враховуючи, що ВПС України потребували і потребують нових винищувачах, ця новина викликала великий ажіотаж у професійних і околопрофессиональных колах.

Спочатку навіть велися розмови про те, що Одеський авіаремонтний завод займеться складанням цих літаків китайської розробки для ВПС України, однак далі планів процес тоді не пішов, і про проект L-15 для України почали забувати.

Однак у Плані дій щодо впровадження військової реформи на 2019-2020 роки, підписаного міністром оборони України Степан Полторак 23 січня 2019 року, передбачено до 20 грудня 2020 року закупити нові літаки, в тому числі за лізинговою схемою. І хоч ні виробник, ні конкретна модель літака в цьому документі не значаться, станом на сьогодні відомо про офіційні контакти тільки з китайцями щодо Hongdu L-15.

Про це літаку відомо, що його створювали на базі російського навчально-бойового літака Як-130 та в процесі роботи китайські інженери тісно співпрацювали з російськими колегами з КБ Яковлєва. Виробництвом і розробкою двигунів для літаків Як-130 і L-15 займалася українська компанія "Моторсіч", але з початком російсько-української війни співпраця з росіянами припинилося.

У своїй серії матеріалів "Новий винищувач для України" ми його свідомо не розглядали, так як L-15 в його існуючому вигляді не є повноцінним бойовим літаком 4-го покоління і за всіма ознаками приречений на поразку у повітряному бою проти російських "Сушок" і Мігів. Все ж це навчально-бойовий літак, і головне його призначення - підготовка пілотів до роботи на "дорослих" винищувачах.

Як пише в своєму блозі колишній пілот-винищувач, підполковник запасу ВПС України Леонід Підчибій, L-15 вражає кількістю мінусів як бойовий літак для України, і коли справа дійде до конкретних дій і грошей, почнуться проблеми.

"На L-15 неможливо збити жодного Су-27, Су-30, Су-33, Су-35, Су-57, Міг-31 і т. д. Навіть Міг-29 не зіб'єш. Це літаки різного призначення. Отже, українське небо не захистиш. Як ударний літак він також, як і Су-24 та Су-25, не може діяти в зоні потужної протиповітряної оборони окупантів", - зауважив Леонід Підчибій.

Крім цього, фахівець звертає увагу на токсичність даного проекту - як існуючу, так і потенційну. Зокрема, китайська зброя токсично для США, які є найбільшим світовим донором української оборонки. А як американці вміють "викручувати руки" своїм неслухняним партнерам, ми можемо бачити на прикладі Туреччини, яка, придбавши російські системи ППО С-300, фактично перекреслила можливість покупки американських винищувачів 5-го покоління F-35.

"Вишенькою на тортику є той факт, що Китай платить роялті Росії з кожного проданого літака. Отже, L-15 токсичний і для України", - підкреслює Леонід Підчибій.

В якості альтернативи пан Леонід пропонує купувати італійський літак Aermacchi M-346. За його словами, це точно такий же за характеристиками літак, тільки італійці роялті росіянам не платять. А ще краще розробити свій власний літак.

Також у ЄС існує ембарго на технічне співробітництво з Китаєм. На Україну поки ця заборона не поширюється, але ми ж рухаємося в ЄС, тому в майбутньому можуть виникнути проблеми, вирішити які можна буде, тільки якщо Китай передасть нам технології і ми повністю локалізуємо виробництво у себе. Схема досить ризикована, погодьтеся.

Тому, на думку іншого військового експерта Олега Жданова, варто було б більше уваги приділити спільному україно-турецькому проекту.

За словами Жданова, президент Туреччини Реджеп Ердоган під час свого першого візиту в Україну пропонував спільно виробляти винищувач, враховуючи, що у нас є авіаційний завод з повним циклом і авіаційне конструкторське бюро, незважаючи на те, що воно займалося пасажирської транспортної та авіацією. Але далі ідей справа не пішла.

"Політика держави, на жаль, спрямована не туди", - зазначає Експерт.

Звичайно, проект спільного виробництва з Китаєм літаків L-15 виглядає найбільш дешевим з усіх можливих варіантів з фінансової точки зору. Однак не варто забувати, що для будь-якої країни вартість реактивного винищувача не обмежується вартістю придбання або виготовлення літака - є ще підтримання його в бойовому стані, навчання персоналу, поточні витрати тощо.

І ось тут міститься ряд прихованих загроз, тому що підтримка забезпечення літака і навчання особового складу передбачають повне узалежнення від виробника, який в подальшому може висувати будь-які умови. Простіше кажучи, без дозволу Китаю ми не зможемо проводити модернізацію цих літаків в майбутньому (до речі, Україна сама користується таким правом заборони щодо росіян).

Саме тому зі стратегічним партнером у сфері бойової авіації потрібно визначатися дуже виважено, оцінюючи не тільки сьогоднішню економію, але і майбутні перспективи та ризики. Особливо з урахуванням того, що літаків нам потрібно не кілька десятків, як, наприклад, у сусідній Польщі, а кілька сотень.

А щоб картина не виглядала занадто песимістичною, дозволимо собі трохи пофантазувати. Чисто теоретично на базі L-15 навіть з уже існуючими українськими двигунами АІ-222-28Ф можна буде створити дводвигуновий винищувач з характеристиками на рівні JF-17 Thunder або навіть JAS 39 Gripen (до речі, на пакистанському форумі defence.pk проскакувала інформація про розробку на базі L-15 надзвукового винищувача 4-го покоління, близького за характеристиками до легкого пакистано-китайського винищувача JF-17 Thunder). Однак це виглядає аж надто багатоходової комбінації...

Автор: Руслан Рудомский