Без майбутнього. Що Трамп запропонував цивілізованому світу з Давосу

"Я люблю Європу, але вона рухається у неправильному напрямку"

Переважну більшість промови у Давосі Дональд Трамп присвятив критиці Європи за її внутрішню політику, за бачення демократії, за економіку й за непоступливість йому у намаганні анексувати Гренландію. За його словами, за останні десятиліття Європа перетворилася на "проблемний континент" через зростання державних витрат, масову міграцію, скорочення обсягів прямих іноземних інвестицій, винесення промисловості за межі контенту та впровадження, як він це назвав, "зеленої афери". Мається на увазі курс Європи на звільнення від викопного палива. Неподобається заокеанському гостю й "імпорті населення зовсім з інших країн", що, на його думку, розмиває європейську ідентичність та економічну міць колективного Заходу. Про "імпортне" населення Трамп згадав, коли говорив про Сомалі: "Ми приймаємо людей звідти, а Сомалі навіть не є державою". У грудні, в іншій промові, він казав, що в Сомалі "смердить".

Доповідач також зачепив економічні відносини з Європою. Для прикладу взяв Швейцарію, на території якої виступав: мовляв, якби забажав, міг би знищити її тарифами 40% чи 70%, але він цього не хоче. Мита проти інших країн він вводить, щоб "виправити завдану шкоду Сполученим Штатам".

Про "Америку передовсім" у Давосі говорив не тільки Трамп, а й міністр торгівлі США Говард Лутнік. Його виступ освистали, частина присутніх покинула залу, серед таких була голова європейського центробанку Крістін Лагард. Якщо підхід Європи до економіки Штати не влаштовує, тоді яким є їхній? Лутнік вважає, що світ має зосередитися на вугіллі як джерелі енергії, а не на відновлюваних джерелах. Абсурдність цього твердження полягає хоча б в тому, що поклади вугілля вичерпні (хоча в Сполучених Штатах вони найбільші за підтвердженими запасами) і використання цієї копалини — очевидний рух назад в енергетиці. Тим більше промову Лутніка було дико чути представникам ЄС, де впроваджується Європейський зелений курс — комплексна стратегія, спрямована на перетворення ЄС на перший у світі кліматично нейтральний континент до 2050 року через трансформацію економіки, енергетики, транспорту та промисловості. Це не просто декларація, а набір обов'язкових правил, що охоплює всі сфери життя — від домогосподарств до великих підприємств, — з конкретними цілями до 2030 року, зокрема скороченням викидів на 55%. 

"Віддайте мені шматок льоду"

"ДС" зауважувала, що зазіханнями на Гренландію Трамп дав у руки Путіна важелі для легітимації анексії Криму у 2014 році. Також прогнозувала, куди заведе Америку і НАТО конфлікт навколо найбільшого острова у світі. Саме Гренландії та історичному екскурсу, чим дуже нагадав Путіна, Трамп присвятив багато часу у своєму виступі в Давосі. "Все, що я прошу, — заявив глава Білого дому, — це просто шматок льоду, який знаходиться в стратегічному місці, і який допоможе грати важливу роль у справі захисту світу, безпеці усього світу. Насправді, це невелике прохання, порівняно з тим, що ми надавали Європі протягом десятиліть". Після чого пригрозив: якщо Данія та Європа скажуть "так", він буде вдячний, коли ж відповідь буде інакшою — "ми запам’ятаємо". Трамп також назвав "дурним рішенням" повернення Гренландії Копенгагену після Другої світової війни.

Тут зкосплеїмо Трампа та зробимо маленький екскурс в історію. США не повертали Данії цей острів, оскільки його не захоплювали. У квітні 1940 року після окупації Данського королівства нацистською Німеччиною американці оголосили, що на Гренландію поширюється "доктрина Монро" — відомий принцип американської політики, згідно з яким західна півкуля перебуває в сфері геополітичних інтересів США. Цей принцип нині відроджує Трамп. Через рік посол Данії у Штатах Генрік Кауфман, відмовившись підкорятися колабораціоністському уряду в Копенгагені, за власною ініціативою уклав з американцями угоду про захист Гренландії. Згідно з угодою, США отримали право розміщувати на острові військові бази. Проте у тексті було сказано, що після припинення загрози для Гренландії американці свої війська звідти виведуть, а Данія після звільнення від нацистської окупації поверне собі суверенітет над островом. Натомість у 1946 році Вашингтон запропонував Копенгагену купити у нього Гренландію за $100 млн. Данці відмовилися і в 1951 році був знайдений компроміс, за яким суверенітет Данії над Гренландією було відновлено, а американці зберегли свою військову присутність на острові. Ця угода має діяти доти, доки існуватиме НАТО.

Трамп у Давосі вимагав негайних переговорів щодо Гренландії (двічі назвав її Ісландією), пообіцяв не відбирати острів силою і тут же зазначив: без "надмірної сили" США нічого не отримують. Гренландія йому буцімто потрібна, аби приєднати до "найвеличнішого Золотого куполу" — міфічної системи ППО, якою Трамп збирається накрити свою державу разом з Канадою. В цьому контексті за "невдячність" дісталося й Канаді, прем’єр якої Марк Карні напередодні проголосив дуже жорстку промову про той безлад, який коїться у світі з приходом до влади Трампа.

Світоглядна прірва між берегами Атлантики глибшає

Отже, підсумовуючи давоську промову Трампа та загалом перебування американської делегації на Всесвітньому форумі, зробимо кілька висновків. Перший: за рік президентства нинішнього глави Білого дому світ не побачив і навіть не почув жодної глобальної інноваційної ініціативи від США, яка мала б на меті зробити світ краще. Натомість чує про повернення до вугілля та критиканство Європи. А ще — про повернення до тих часів, коли Америка могла купляти території або просто їх відбирати. Сила і гроші — улюблені інструменти Трампа, популярні до другої половини 20-го століття, коли не існувало сучасних міжнародних правил. Звідси другий висновок: Трамп не говорить про майбутнє, тому що живе минулим або в кращому разі сьогоденням. Про майбутнє йому просто немає що сказати. Третій висновок: форум у Давосі зробив ще глибшою світоглядну прірву між трампістською владою США та рештою цивілізованого світу. Поки ніхто не розуміє, як цьому зарадити, але багато хто сподівається на краще. В першу чергу — на результати листопадових проміжних виборів у Конгрес.