Обмін неменяемого. Як Кремль покарав агента Рубана за провал
У справі тихо сидить в СІЗО вже третій місяць керівника "Офіцерського корпусу" Володимира Рубана намітився новий і дещо несподіваний поворот. Як повідомив глава СБУ Василь Грицак, влади так званої ДНР внесли прізвище Рубана в списки для обміну полоненими.
Зрозуміло, в СБУ тут же був зроблений сам собою напрошується висновок, що тепер питання винності Рубана не повинен ні в кого викликати взагалі ніяких сумнівів. Раз на ДНР визнали "офіцера", не раз відвідував "молоді республіки" і не раз зустрічався з місцевими вождями", своїм, то всі спроби пояснити перевезення Рубаном зброї через лінію розмежування тонкої агентурної роботою в інтересах України, про що вже заявляли симпатики голови "Офіцерського корпусу" і соратника Віктора Медведчука, розсипаються на порох.
Нагадаємо, що Рубан був затриманий СБУ 8 березня цього року при перетині лінії розмежування з окупованими районами Донбасу. При собі парламентер з обміну віз цілий арсенал зброї та боєприпасів, у тому числі міномети напівкустарним способом вироблені на території ДНР. За Рубана тут же заступилася яка співпрацювала з ним одіозний нардеп Надія Савченко і, як виявилося, не даремно, оскільки виявилася його подельницей. СБУ були оприлюднені записи розмов Савченко і Рубана з офіцерами ВСУ, де ті обговорювали сценарій терористичного акту та військового перевороту в Києві. У підсумку Савченко вирушила в СІЗО слідом за своїм партнером по звинуваченню в тероризмі. І ось після двох місяців в ДНР заявили про готовність визволяти Рубана з "укропских катівень", а ось доля Савченко їх чомусь не дуже засмучує. Надії Вікторівні, напевно, варто образитися за подібні "подвійні стандарти", вона, як-ніяк, угробила собі репутацію і політичну кар'єру, намагаючись переконати Україну "почути" Донбас і особисто Захарченко.
Те, що ексцентрична Савченко "молодим республікам" не потрібна ні під яким соусом - це абсолютно очевидно. Але все теж саме відноситься, хай і менш ексцентричному Рубану. Останній міг бути корисний "справі Новоросії" в Україні в ролі такого собі "таємного агента", який під легендою обміну полоненими мав можливість і через лінію фронту безперешкодно переміщатися з різними корисними предметами, і в українських телеефірах займатися ідеологічними диверсіями (пам'ятаєте його розповіді ЗМІ про те, як в ДНР реалізують українську мрію про суспільстві соціальної рівності без олігархів). У нинішньому статусі провалився лідер "Офіцерського корпусу" не потрібен ні в окупованих "республіках", ні, власне, в Росії.
Зрозуміло, в ДНР хтось може відчувати до Рубану якісь сентименти і намагатися "визволити товариша", але російські куратори, без згоди яких у списки на обмін навряд чи когось можна включити, явно мають на цей рахунок свою досить раціональне думку.
Навіщо ж окупанти захотіли обміняти свого провалився агента? Відповідей на це питання може бути відразу два, і вони нітрохи не виключать один одного. По-перше, внісши Рубана в списки, окупанти не могли не розуміти, що фактично підставляють свого "товариша", публічно і офіційно оголошуючи того власної таємною агентурою, що позбавляє його і без того примарних шансів "відмазатися" від обвинувачення. Так що внесення Рубана в списки на обмін може бути банальною помстою і покаранням за провал агентурної роботи. Мовляв, якщо ти такий бовдур, що дався тепленьким СБУ на лінії зіткнення разом зі зброєю, а ще й проґавив стеження і прослуховування за собою, то ми самі заб'ємо останній цвях в твій труну, і нехай списки на обмін стануть твоїм "новачком". У Росії, як відомо, з добрим заповітам Сталіна полон прирівнюється до зради.
Ну і, по-друге, внесення Рубана в списки для обміну ще один чудовий привід зірвати цей обмін, який хоч і прописаний в Мінських угодах, однак виконувати цей пункт Росія явно не надто поспішає. А тепер у московських кураторів "Новоросії" завжди є можливість зірвати обмін, оскільки Україна не хоче віддавати Рубана. Україні ж міняти лідера "Офіцерського корпусу" явно не з руки, бо той може поділитися різною цікавою інформацією, наприклад, про Медведчука, так і прямого відношення до бойових дій на Донбасі він явно не має, тому й розглядається як кримінальний злочинець, а не військовополонений.
Таким чином, Кремль вбиває відразу двох зайців: і недбайливого агента показово покарали і отримали привід прикриватися його ім'ям для подальшого зриву обміну і, відповідно, виконання Мінських угод.
Плюс з допомогою перспективи обміну можна маніпулювати і самим Рубаном, навіть коли той в українському СІЗО. Наприклад, можна переконати того влаштувати в суді невеликий "шатун", штовхаючи полум'яні промови за заздалегідь підготовленим в Кремлі темниками. Власне, щось подібне ми вже спостерігали з полоненими російськими військовими Дорофеєвим і Александровим. Після спілкування з російським консулом і адвокатами, ті різко змінили риторику з переляканою і покірною на зухвалу і самовпевнену. Правда, двоє ГРУшников були російськими громадянами і військовослужбовцями, нехай і звільненими заднім числом, і кидати їх в українській в'язниці було ризиковано, а ось за Рубану в Росії явно ніхто плакати не буде.
