Оборонні кліщі Забродського. Навіщо Генштаб ліквідував Донецький "фронт"
На тлі новини про призначення нового командувача угрупованням на Донбасі як-то тінь пішла інша новина, яка набагато більш опукло може свідчити про зміну нашої військової стратегії в зоні протистояння.
Мова йде про зміну кількості оперативних напрямків (ОТУ по термінології військових), - з трьох "Луганськ", "Донецьк" і "Маріуполь" до двох - все тих же, але без "Донецька". Судячи з відкритими джерелами, це перетворення сталося числа 5-6 листопада (разом із призначенням нового керівника сил АТО).
Це не перше з початку війни таке масштабне зміна в структурі військового управління. Спочатку вся група була розділена на чотири оперативних напрями (сектори) зі своїми штабами, названих на американський манер першими літерами латинського алфавіту: A - луганське напрямок (крім західних районів), B (або "Б") - ділянку фронту на захід від Донецька, C - північні райони Донецької області та західні райони Луганської, D (у документах найчастіше як "Д") - прикордонні райони Донецької і Луганської областей.
Літні бої внесли свої корективи - після важких боїв у прикордонні після 7 серпня перестав існувати сектор "Д", фактично розформовано 24 серпня. Тоді ж було створено новий сектор "М", куди увійшли райони протистояння навколо Маріуполя.
Бої на Дебальцевському напрямку, насичення "першої лінії" новими підрозділами зажадало зміни системи управління на тактичному рівні з грудня 2015 р. були створені оперативно-тактичні напрями "Донецьк", "Луганськ" і "Маріуполь". Все це супроводжувалося зменшенням кількості штабних структур і поліпшенням керованості підрозділів. Хоча зіткнення до того моменту перейшли на рівень позиційної війни, проте у випадках локальних загострень така система діяла досить ефективно.
До осені 2017 року управління було відпрацьовано до дрібниць, причому "заточена" система була виключно під позиційні бої.
І ось на початку листопада відбувається чергова зміна, причому, що характерно, у бік подальшого збільшення керованості підрозділів (за рахунок зменшення рівнів командування) і фактично складається універсальна угруповання, яка може вести наступальні дії (а залишили тільки "флангові" оперативні командування), так і оборонні.
Другий момент - така реорганізація вкрай необхідна і через зміни якісного складу угруповання. Вперше за останні півтора року на передові позиції вивели як мінімум дві аеромобільні бригади і частини Національної Гвардії України. Природно, що їх вогневі і людські можливості декілька нижче, ніж у механізованих бригад, які вони змінили і тому виникла необхідність переформатування зон відповідальності в ту або іншу сторону.
Ще одна важлива деталь - фактичне переформатування військової угруповання відбувається перед самим моментом можливого прийняття закону про деокупації (або правильніше "Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях"), в якому, нагадаю, прописаний і такий момент, як створення на Донбасі одного з елементів структури оперативного управління територією - Об'єднаного оперативного штабу Збройних сил України.
Відповідно до внесеного Президентом законопроекту на такий штаб пропонується покласти не тільки керівництво всіма силами і засобами Збройних сил, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції і Державної служби з надзвичайних ситуацій, які залучаються до заходів щодо забезпечення національної безпеки, стримування та відсічі російської збройної агресії на Донбасі, але і координацію і контроль за діяльністю військово-цивільних адміністрацій.
Мало того, начальник штабу буде контролювати і самостійно визначати порядок в'їзду/виїзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованих територіях, а також режиму уздовж лінії розмежування
Фактично командувач силами АТО після прийняття цього закону автоматично стає начальником штабу і буде певним губернатором як Донецькій, так і Луганської областей.
У цьому зв'язку стає дещо зрозуміла і логіка вибору нинішніх напрямків - адже частина Донецької військово-цивільної адміністрації знаходиться саме в Маріуполі - і призначення такого командувача генерал Забродський.
Генерал нової когорти, фактично "виріс" на посаді вже під час війни є незаперечним авторитетом для своїх підлеглих. Мало того, фактично він не пов'язаний як з місцевими, так і з київськими елітами. Зате своєю кар'єрою зобов'язаний не тільки своїм, без сумніву, видатним якостям офіцера, але і персонально Порошенко і Муженко. Висновки напрошуються самі по собі...
